29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" травня 2017 р.Справа № 924/230/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника прокурора Хмельницької області м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах 1. Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ та 2. Державного підприємства "Старокостянтинівське лісове господарство" м. Старокостянтинів Хмельницької області
до 1. Красилівської районної державної адміністрації м.Красилів Хмельницької області
2. Фізичної особи-підприємця Пилипенка Олега Миколайовича м. Красилів Хмельницької області
про 1.Визнання недійсним розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №684/2012-р
2. Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012р.
3. Зобов'язання усунути перешкоди у використанні земельної ділянки шляхом звільнення її від встановленої огорожі
Представники сторін:
позивача 1: не з'явився,
позивача 2: Слаба О.М. - представник згідно довіреності від 18.01.2017р.,
відповідача1: Краснолуцька Ю.В. - представник згідно довіреності №48/08-14-22/2017 від 04.01.2017р.,
відповідача 2: Тимофіїв А.П. - представник згідно договору про надання правової допомоги №8 від 03.04.2017р., Сторощук О.В. - представник згідно довіреності від 19.05.2017р.,
прокуратури: Коломий О.Є. - прокурор згідно посвідчення №035772 від 21.09.2015р.
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ та Державного підприємства "Старокостянтинівське лісове господарство" м. Старокостянтинів Хмельницької області звернувся до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №684/2012-р, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012р., а також зобов'язання фізичної особи-підприємця Пилипенка О.М. усунути перешкоди у використанні земельної ділянки шляхом звільнення її від встановленої огорожі. В обґрунтування позовних вимог вказує, що розпорядженнями Красилівської районної державної адміністрації від 31.05.2012 №281/2012-р та від 29.12.2012р. №684/2012-р ФОП Пилипенку О.М. надано дозвіл на виготовлення, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди та передано в оренду зазначену земельну ділянку площею 9,98 га для ведення підсобного сільського господарства за межами населеного пункту с. Слобідка-Красилівська. На підставі вищевказаного розпорядження між Красилівською РДА та ФОП Пилипенко О.М. 29.12.2012р. укладено договір оренди, у відповідності до якого вказану земельну ділянку передано ФОП Пилипенко О.М. в оренду строком на 49 років. Прокурор вказує, що частина орендованої земельної ділянки площею 4,6га не належить до земель сільськогосподарського призначення, а є земельною лісовою ділянкою лісогосподарського призначення, що знаходиться в межах виділів 3-10, 12-14 кварталу 83 (урочище "Гайдучино") Красилівського лісництва та відповідно до акту на право постійного користування, виданого виконкомом Красилівської районної Ради депутатів трудящих у грудні 1965 року та інших документів, належить на праві постійного користування державному підприємству "Старокостянтинівське лісове господарство". Крім того, зазначена земельна ділянка знаходиться в межах об'єктів природно-заповідного фонду - ботанічного заказника "Гайдучино", у тому числі ботанічної пам'ятки природи "Урочище Гайдучино І". ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" від вказаної земельної ділянки не відмовлялось, її вилучення чи припинення права постійного користування нею держаного підприємства з інших підстав не здійснювалось. Вказує, що ФОП Пилипенко О.М. на вищевказаній земельній ділянці самочинно встановив огорожу та позбавив постійного користувача можливості її використання, ведення лісового господарства, виконання визначених законодавством та охоронними зобов'язаннями обов'язків з забезпечення правового режиму розміщених у її межах об'єктів природно-заповідного фонду. Враховуючи, що своїми діями Красилівська РДА порушила вимоги ст.ст. 20, п.2 ч.1, ч.7 ст. 21, ч.2 ст. 22, ст.37, ч.5 ст.116, ст.122 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 8, 17, 31, 32 Лісового кодексу України, ст.ст. 25-28, 40, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду із даним позовом.
Згідно листа прокурора, поданого в судовому засіданні 24.05.2017р., прокурор вказував, що в п.3 резолютивної частини позовної заяви прокурора, як ідентифікуючу ознаку розташування земельної ділянки площею 4,6 га, у користуванні якою перешкоджає відповідач 2, помилково зазначено квартал 86, замість зазначеного в описовій частині позову кварталу 83. Враховуючи викладене, прокурор просить позов задоволити та зобов'язати ФОП Пилипенка О.М. усунути перешкоди державному підприємству "Старокостянтинівське лісове господарство" у використанні земельної ділянки в кварталі №83 Красилівського лісництва, шляхом звільнення її від встановленої огорожі.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
Представник позивача 2 позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обґрунтованими, подав додаткові докази та пояснення, в яких вказує, що планшети матеріалів лісовпорядкування відповідно до Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986р., і п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України вважаються належним чином оформленими планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" та належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
У письмових поясненнях, поданих в попередніх судових засіданнях, представник позивача 2 вказує, що в матеріалах справи є акт встановлення та погодження меж земельної ділянки ДП "Красилівський агрегатний завод" від 09.02.2007р. погоджений лісничим Красилівського лісництва Яков'юком Ю.П. Станом на час складання вказаних документів користувачем суміжних земельних ділянок був позивач ДП "Старокостянтинівський лісгосп". Красилівське лісництво не є юридичною особою, а є структурним підрозділом позивача 2. Лісничий не був наділений повноваженнями щодо представництва та підписання вищевказаного акту. Вказує, що з метою покращення здійснення господарських операцій лісництвам було делеговано право виписування податкових накладних, а 10.01.2002р. всім лісництвам видано у підзвітність спеціальні печатки "Для податкових накладних та господарських операцій". Печатки містили орган, до сфери управління якого входив лісгосп, власну назву, назву підрозділу, місцезнаходження юридичної особи та її код ЄДРПОУ. Крім того, на кожній печатці стояв номер, печатка Красилівського лісництва була за № 3. На дату завірення акту погодження меж земельної ділянки ДП "Красилівський агрегатний завод" від 09.02.2007р. такого підприємства як Старокостянтинівський держлісгосп не існувало майже два роки. Також позивач 2 зазначає, що на земельній ділянці, що належить відповідачу на праві оренди, є огорожа, яка встановлювалась підприємством, правонаступником якого є ДП "Красилівський агрегатний завод", навколо бази відпочинку, за межами земель позивача 2 - "стара огорожа", а також огорожа, яка була встановлена після незаконної передачі Красилівською РДА в оренду відповідача 2 в межах урочища Гайдучино, квартал 83, виділ 3-10, 12-14 - "нова огорожа". Також представник позивача 2 подав заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності, оскільки про порушення відповідачами права постійного користування позивачу 2 стало відомо лише в липні 2015 року.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнає в повному обсязі. Вказує, що при прийняті рішень щодо передачі в користування земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства РДА було допущено ряд порушень, зокрема, перевищено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які відповідно до акту на постійне користування від 01.11.1965 року передано виконавчим комітетом Красилівської районної ради народних депутатів у постійне користування Старокостянтинівському лісгоспу як землі лісогосподарського призначення. У відповідності до статті 21 Земельного Кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади. Враховуючи вищевикладене відповідач 1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача 2 позов не визнають. У відзиві на позовну заяву вказують, що 20.12.2011р. між відповідачем 2 та ДП "Красилівський агрегатний завод" було укладено договір купівлі - продажу будівель, які знаходяться на сформованій земельній ділянці площею 9,98 га, за кадастровим номером 6822789800:08:001:0001. В подальшому, 29.12.2012р. між Красилівською районною державною адміністрацією та ФОП Пилипенком О.М. заключено договір оренди земельної ділянки, виготовлено технічну документацію із землеустрою та отримано витяг з Державного реєстру про реєстрацію іншого речового права від 08.05.2014р. Таким чином, дії відповідача 2 є законними та не суперечать законодавству України. Зазначає, що після придбання будівель відповідач 2 ніякі дії щодо встановлення огорожі не проводив. Огорожа була встановлена Красилівським агрегатним заводом ще у 1997 році. Відповідач 2 її не придбавав і ніякого відношення до неї не має. Крім того, вказує, що згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ДП "Красилівський агрегатний завод", представником ДП "Старокостянтинівського лісгоспу" погоджено межі спірної земельної ділянки, про що свідчить акт від 09.02.2007 року, що спростовує твердження позивача про те, що про порушення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" довідалося в липні 2015р., і визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності для звернення із позовом не сплинув. Враховуючи вищевикладене, а також те, що загальна позовна давність становить три роки, вказує на необхідності відмови у позові, у зв'язку із спливом строку позовної давності.
В письмових поясненнях, додатково поданих до суду, представник відповідача 2 вказує, що у відповідності до договору оренди від 29.12.2012р. землі, які передані в оренду не можуть бути землями лісового призначення, а є землями сільськогосподарського призначення. Даний факт вбачається із технічної документації із землеустрою ДП "Красилівський агрегатний завод", технічної документації із землеустрою ФОП Пилипенка О.М. та додатково підтверджується листом відділу у Красилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Також вказує, що враховуючи статутні документи, дату реєстрації позивача 2 - 29.03.1995р., акт на право користування землею, виданий Старокостянтинівському лісгоспу у 1965р., позивач не набув права постійного користування спірною земельною ділянкою. Крім того, спірне розпорядження не порушує прав позивачів, оскільки воно було реалізоване і вичерпало свою дію фактом його виконання. Спірний договір заключний у відповідності до діючого законодавства з його подальшою реєстрацією. Сторонами договору є Красилівська РДА та ФОП Пилипенко О.М. З позовом про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів, а також інші зацікавлені особи. Однак, позивачем не доведено факту порушення його законних прав та інтересів на момент видачі ОСОБА_1 розпорядження щодо затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки в оренду. Звертає увагу, що при виготовленні 19.11.2009р. технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Урочище Гайдучино 1" та "Гайдучино" позивачу 2 було відомо про кадастровий номер спірної земельної ділянки, оскільки в 2007 році вже була сформована земельна ділянка під інвентарним номером 6822789800:08:001:0001 площею 9,98га ДП "Красилівський агрегатний завод", і дані були внесені в Кадастрову карту України. Тому в 2009 році позивачі знали про порушене право Красилівським агрегатним заводом, однак, не вживали жодних заходів. Крім того, спірна земельна ділянка площею 9,98га не є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а є землями сільськогосподарського призначення, що підтверджується відповіддю з Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.05.2017. Станом на 01.11.1965р. чинний на той момент Земельний кодекс не визначав земель лісового призначення. Також звертає увагу, що в квадраті 86 відповідачем 2 взагалі не орендується земельна ділянка.
Крім того, в письмових поясненнях, які надійшли до суду 30.05.2017р., представник відповідача 2 вказує, що розпорядженням Красилівської райдержадміністрації від 29.12.2012р. ФОП Пилипенку О.М. було надано уже сформовану земельну ділянку, яка на момент її надання була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, мала власний кадастровий номер, мала розташовані на земельній ділянці нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 . Таким чином, надаючи останньому в оренду земельну ділянку Красилівська райдержадміністрація діяла у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Зважаючи на вказані обставини, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки прокурором та позивачами не ставиться питання про скасування чи визнання недійсними нормативних актів, що посвідчували право на земельну ділянку інших юридичних осіб та/або стали підставою для зміни цільового призначення землі. Також вказує, що 20.02.2007 року відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки площею 9,98 га, оскільки Красилівською райдержадміністрацією передано її в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства. Прийняття 31.05.2012р. рішення про припинення права постійного користування ДП "Красилівський агрегатний завод" не вплинуло на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, оскільки вищевказане розпорядження райдержадміністрації не було змінено чи скасовано. Крім того, звертає увагу, що позивачем 2 були погоджені межі спірної земельної ділянки, оскільки на підписі лісничого Красилівського лісництва у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки ДП "Красилівський агрегатний завод" міститься печатка юридичної особи, а відповідальність за усіма діями, що виникли у зв'язку з діяльністю відокремленого підрозділу несе підприємство, яке його створило. Також вказує, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав доказів належності земельної ділянки на будь-якому правовому титулі Старокостянтинівському держлісгоспу чи його правонаступнику ДП "Старокостянтинівське лісове господарство", а також не довів факту порушення, оспорювання його прав та законних інтересів, оскільки Старокостянтинівський лісгоспзаг ліквідовано з 01.11.1991р., а оформлення права користування земельною ділянкою позивачем не здійснювалось. Також зазначає, що позивачем не доведено наявність перетину земельних ділянок ДП "Старокостянтинівський лісгосп" та ФОП Пилипенко О.М.
В судовому засіданні 31.05.2017р., в зв'язку із запереченнями представників відповідача 2 щодо перетину земельних ділянок ДП "Старокостянтинівський лісгосп" та ФОП Пилипенко О.М., суд у відповідності до приписів ст.41 ГПК України з'ясовував в учасників судового процесу питання щодо можливості призначення у справі судової експертизи з метою дослідження факту накладання вказаних земельних ділянок.
Прокурор та представник позивача 2 в усних поясненнях заперечували щодо призначення судової експертизи. Вказували, що в матеріалах судової справи наявний лист №4 від 30.01.2017р. ФОП Панчука В.В., який згідно кваліфікаційних сертифікатів № 000341 від 03.01.2013р. та №010530 від 05.04.2013р. є інженером-землевпорядником та інженером-геодезистом. Вказаним листом підтверджується перетин земельної ділянки (урочище Гайдучино), що перебуває у користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство", із земельною ділянкою з кадастровим номером 6822789800:08:001:0001, в кварталі № 83. Тому прокурор та представник позивача 2 вважають, що в матеріалах справи є належні та допустимі докази, які підтверджують факт накладання земельних ділянок.
Представник відповідача 1 в усних поясненнях повідомив, що не вбачає підстав для призначення судової експертизи і вважає, що справу можливо розглянути за наявними в ній матеріалами.
Представники відповідача 2 проти призначення експертизи не заперечували, однак, повідомили, що у випадку її призначення не будуть мати можливості провести оплату витрат, пов'язаних з її проведенням.
У відповідності до п. 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу.
В той же час, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів (п. 23 вищевказаної постанови).
Зважаючи на неможливість сторін провести оплату витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, про що було повідомлено учасниками судового процесу в судовому засіданні, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.
Згідно акту на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Красилівської районної Ради депутатів трудящих у грудні 1965 року, в постійне користування Старокостянтинівському лісгоспу Хмельницької області Української республіки відведено 5705,53 гектарів землі згідно із планом та описом меж. Із загальної площі відведених земель за станом на 01.11.1965 року було: орних земель (рілля, городи та залежі) 60,10 гектарів, сіножатей 34,10 гектарів та інших угідь 5611,33 га. У відповідності до плану земель, наданих в постійне користування Старокостянтинівському лісгоспу, серед іншого надано урочище "Гайдучино" площею 212 га.
Відповідно до наказу Міністерства лісового господарства Української РСР № 135 від 31.10.1991р. затверджено і введено в дію з 01.11.1991р. погоджену з Кабінетом Міністрів України нову схему організаційної структури управління лісовим господарством України згідно з додатком № 1. Ліквідовано з 01.11.1991р. обласні виробничі лісогосподарські об'єднання, лісгоспзаги, лісомеліоративні станції, які входили до складу цих об'єднань, а також інші підприємства. Встановлено, що правонаступниками ліквідованих лісгоспзагів та лісомеліоративних станцій є відповідні державні лісогосподарські підприємства (держлісгоспи).
Наказом Хмельницького виробничого лісогосподарського об'єднання "Хмельницькліс" № 121 від 12.11.1991р. визначено вважати ліквідованим з 01.11.1991р. обласне виробниче лісогосподарське об'єднання "Хмельницькліс", Ізяславський, Кам'янець-Подільський, Летичівський, Славутський, Старокостянтинівський, Шепетівський, Ярмолинецький лісгоспзаги та Новоушицьку ЛМС. Створено Хмельницьке державне лісогосподарське об'єднання "Хмельницькліс" у складі в тому числі Старокостянтинівського держлісгоспу. Правонаступниками ліквідованих обласного виробничого лісогосподарського об'єднання "Хмельницькліс", лісгоспзагів та Новоушицької ЛМС визначено Хмельницьке державне лісогосподарське об'єднання "Хмельницькліс" і відповідні держлісгоспи.
Наказом № 147а по Старокостянтинівському лісгоспзагу від 05.11.1991р. ліквідовано з 01.11.1991 року Старокостянтинівський лісгоспзаг, створено Старокостянтинівський держлісгосп, правонаступником ліквідованого Старокостянтинівського лісгоспзагу визначено Старокостянтинівський держлісгосп.
У відповідності до наказу Державного лісогосподарського об'єднання "Хмельницькліс" № 59 від 30.06.1992р. було організовано в об'єднанні "Хмельницькліс" Хмельницький державний лісгосп на базі лісів державного лісового фонду Ярмолинецького державного лісгоспу/ Червонозірське лісництво Хмельницьке лісництво/ Летичівського держлісгоспу/ Пархомівське лісництво/ Старокостянтинівського держлісгоспу/ Красилівське лісництво.
Згідно наказу Старокостянтинівського держлісгоспу № 48 від 06.04.1998р. в зв'язку з передачею Красилівського лісництва Старокостянтинівському держлісгоспу визначено провести прийомку Красилівського лісництва з відповідною передачею Старокостянтинівському держлісгоспу лісового фонду, основних засобів та інших матеріальних цінностей, внести необхідні зміни в матеріали обліку лісового фонду підприємств.
Відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України № 236 від 23.03.2005р. перейменовано Старокостянтинівське державне лісогосподарське підприємство в Державне підприємство "Старокостянтинівське лісове господарство" і віднесено його до сфери управління Хмельницького обласного управління лісового господарства.
Також матеріали справи містять планшет № 5 Красилівського лісництва Старокостянтинівського лісгоспзагу (матеріали лісовпорядкування 1961-1962 років), планшет №16 (матеріали лісовпорядкування 1991р.), таксаційний опис 1991 року Красилівського лісництва Старокостянтинівського лісгоспзагу, матеріали безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП "Старокостянтинівський лісгосп" за 2015 рік, планшет №6 Красилівського лісницва ДП "Старокостянтинівський лісгосп", в яких серед іншого визначено урочище "Гайдучино" (квартали 80-86), витяги з проекту організації і розвитку лісового господарства Старокостянтинівського лісгоспзагу за 1991р., проекту організації і розвитку лісового господарства Старокостянтинівського держлісгоспу за 2002р., проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" за 2012р., з яких вбачається, що частина земельної ділянки, що знаходиться в кварталі № 83 урочище "Гайдучино", відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство".
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради народних депутатів №170 від 20.06.1979 року було відведено в постійне користування Красилівському заводу металовиробів під будівництво профілакторію земельну ділянку площею 4,7 га за рахунок земель держлісфонду Старокостянтинівського лісгоспзагу Красилівського лісництва ІІ групи лісів ур. "Гайдучино" кв.83, з них покритої лісом 2,4 га, непокритої лісом 0,1 га, сіножаті 0,4 га, під водою 1,8 га Красилівського району.
Згідно державного акта серія ХМ 00038 від 20.01.1995р. у постійне користування Красилівського агрегатного заводу надано земельну ділянку площею 10,2 га для профілакторію.
Рішенням виконавчого комітету Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області № 3 від 28.02.1995р. затверджені матеріали інвентаризації земель профілакторію Красилівського агрегатного заводу на площі 10,2 га
Розпорядженням Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області №31/2007-р від 25.01.2007р. було надано дозвіл ДП "Красилівський агрегатний завод" на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, яка посвідчують право на земельну ділянку площею 9,98га для ведення підсобного сільського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Слобідка-Красилівська та перебуває у державній власності.
Згідно розпорядження Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області №110/2007-р від 26.02.2007 року затверджено вищевказану технічну документацію, а також передано ДП "Красилівський агрегатний завод" у постійне користування для ведення підсобного сільського господарства земельну ділянку за межами населеного пункту с.Слобідка Красиліська, площею 9,98 га.
12.03.2007р. ДП "Красилівський агрегатний завод" видано державний акт серія ЯЯ № 335528 на право постійного користування земельною ділянкою площею 9,98га, що розташована за межами населеного пункту с.Слобідка-Красилівська, для ведення підсобного сільського господарства.
17.11.2011 року відбувся аукціон з продажу державного майна, що обліковується на балансі ДП "Красилівський агрегатний завод", зокрема, будівлі спального корпусу літ. "А" загальною площею 1480,7 кв.м. (інв. №2738), овочесховища літ. "В", загальною площею 117,5 кв.м. (інв. №2742), дерев'яного павільйону літ. "Г", загальною площею 52,3 кв.м. (інв. №2743) та приміщення з профільної сталі (гусятник) літ. "З", загальною площею 24,3 кв.м. (інв. №2757), які знаходяться по вул. Підлісна, буд. 65 в с. Слобідка-Красилівська Красилівського р-ну Хмельницької обл. За результатами проведення аукціону складено протоколи №№1, 3, 4, 5 від 21.11.2011року. Переможцем аукціону став ФОП Пилипенко О.М.
20.12.2011 року між ДП "Красилівський агрегатний завод" (далі - продавець) та ФОП Пилипенко О.М. (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно а саме: 76/100 частину підсобного господарства продавця: цегляний спальний корпус площею 1480,7 кв.м., кам'яне овочесховище - 117,5 кв.м., дерев'яний павільйон - 52,3 кв.м., металеве приміщення із профільної сталі (гусятник) - 24,3 м.кв., що знаходиться по вул. Підлісна, буд. 65 в с. Слобідка-Красилівська Красилівського р-ну Хмельницької обл., а покупець зобов'язався прийняти зазначене майно і сплатити ціну відповідно до умов договору. 76/100 частина підсобного господарства продавця, знаходиться на земельній ділянці площею 9,9800 га, кадастровий номер якої - 6822789800:08:001:0001.
На підставі вказаного договору за ФОП Пилипенко О.М. зареєстровано право спільної часткової власності (частка 76/100) на підсобне господарство ДП "Красилівський агрегатний завод", що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП "Красилівське районне бюро технічної інвентаризації" №32684605 від 26.12.2011 року.
Згідно розпорядження Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області №280/2012-р від 31.05.2012р. припинено право постійного користування земельною ділянкою ДП "Красилівський агрегатний завод" загальною площею 9,9800 га, для ведення підсобного господарства за межами с. Слобідка-Красилівська на території Яворовецької сільської ради, яка перебуває в постійному користуванні цього підприємства на підставі держаного акта на право постійного користування серія ЯЯ №335528 від 12.03.2007р. Вилучено з постійного користування державного підприємства вказану земельну ділянку, вирішено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 335528, виданий ДП "Красилівський агрегатний завод", вважати недійсним.
Розпорядженням Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області №281/2012-р від 31.05.2012р. надано дозвіл фізичній особі-підприємцю Пилипенку О.М. на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку (землі сільськогосподарського призначення - не сільськогосподарські угіддя, забудовані землі), загальною площею 9,9800 га, що знаходиться за межами с. Слобідка-Красилівська Яворовецької сільської ради Красилівського району та на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать цьому підприємцю на праві власності.
На виконання вищевказаного розпорядження було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФОП Пилипенко О.М. для іншого сільськогосподарського призначення (землі сільськогосподарського призначення - не сільськогосподарські угіддя, забудовані землі), яка містить, зокрема, акт встановлення і погодження меж земельної ділянки від 19.11.2012р. та протокол встановлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки на місцевості від 19.11.2012р. Згідно вказаного акту та протоколу земельна ділянка площею 9,98 га межує із землями ДП "Старокостянтинівського Держлісгоспу", однак, її межі із вказаним підприємством не погоджувались.
Розпорядженням Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області №684/2012-р від 29.12.2012р. ФОП Пилипенку О.М. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку (землі під господарськими будівлями і дворами (господарський двір), загальною площею 9,9800 га, кадастровий номер 6822789800:08:001:0001, що розташована за межами населеного пункту с.Слобідка-Красилівська Яворовецької сільської ради Красилівського району, на якій розміщені нежитлові будівлі та споруди, що належать цьому підприємцю на праві власності. Крім того, передано ОСОБА_1 в довгострокове користування на умовах оренди строком 49 років вищевказану земельну ділянку.
На підставі вищезазначеного розпорядження 29.12.2012р. між Красилівською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та ФОП Пилипенко Олегом Миколайовичем (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування господарських будівель і споруд - землі під господарськими будівлями і дворами (господарський двір), що розташована за межами населеного пункту с. Слобідка-Красилівська Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Земельна ділянка виділена в натурі на місцевості. Кадастровий номер земельної ділянки 6822789800:08:001:0001.
У відповідності до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 9,9800 га під господарськими будівлями і дворами - 2,7168 га, під полезахисними смугами - 4,6517 га, під водними об'єктами - 2,4734 га, зеленими насадженнями - 0,1381 га.
Договір укладено на сорок дев'ять років, з правом послідуючого викупу (п. 8 договору).
У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.01.2017р., 07.05.2014р. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 9,98 га, кадастровий номер 6822789800:08:001:0001, за ФОП Пилипенко О.М. на підставі договору оренди землі від 29.12.2012р., строк дії - 49 років.
28.12.2016р. працівники державної лісової охорони провели обстеження ур. "Гайдучино" кв. 83, виділи 3,10,12,14, про що складено акт, який затверджено директором ДП "Старокостянтинівське лісове господарство". В результаті обстеження виявлено несанкціоноване встановлення залізної огорожі, яка проходить через вищевказані виділи. До матеріалів справи долучені фотознімки огорожі, яка знаходиться в урочищі Гайдучино, квартал 83, виділи 3-10, 12-14 Красилівського лісництва в межах земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні лісгоспу, зроблені в ході обстеження лісових урочищ працівниками державної лісової охорони, та її схематичне розташування на земельній ділянці ДП "Старокостянтинівське лісове господарство".
Відповідно до листа № 4 від 30.01.2017р. ФОП Панчука В.В., який згідно кваліфікаційних сертифікатів № 000341 від 03.01.2013р. та № 010530 від 05.04.2013р. є інженером-землевпорядником та інженером-геодезистом, під час підготовки документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" було виявлено перетин меж земельної ділянки (урочище Гайдучино), що перебуває у користуванні державного підприємства із земельною ділянкою із кадастровим номером 6822789800:08:001:0001. В результаті перетину в кварталі № 83 не вистачає площі 4,6 га. У зв'язку із цим роботи призупинені. У додатку до листа містяться схеми розташування земельної ділянки, що перебуває в оренді ФОП Пилипенка О.М., на землях Державного лісового фонду, що перебувають в користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" з врахуванням меж земельної ділянки, що вилучена із Державного лісового фонду на основі рішення обласної ради народних депутатів № 140 від 20.06.1979р. (визначено на основі планшетів лісовпорядкування 2011 року).
У відповідності до листа Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації від 03.02.2017р., департаментом не погоджувалась документація із землеустрою щодо передачі у користування земельних ділянок ботанічних пам'яток природи місцевого значення "Гайдучино І" та "Гайдучино ІІ", а також ботанічного заказника місцевого значення "Гайдучино", дані об'єкти передано під охорону ДП "Старокостянтинівське лісове господарство".
Згідно листа Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України № 03-156 від 03.02.2017р. частина земельної ділянки площею 4,9 га (5,28 га), яка надана у користування на умовах оренди Красилівською райдержадміністрацією ФОП Пилипенко Р.М. відноситься до земель лісогосподарського призначення та належить на праві постійного користування ДП "Старокостянтинівський лісгосп". Земельна ділянка в урочищі Гайдучино, квартал 83, виділи 3-10, 12-14, площею 4,9 га, рахується як заповідний об'єкт. Також у листі вказано, що лісгосп не припиняв права користування даною земельною ділянкою, не погоджував межі із жодним користувачем, а саме з ДП "Красилівський агрегатний завод" та ФОП Пилипенко Р.М., отже, мало місце незаконне вилучення земель лісового фонду для набуття землі в оренду чи інше користування. Тому Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства звернулось до прокуратури Хмельницької області з проханням в судовому порядку повернути земельну ділянку площею 4,9 га урочища Гайдучино в користування лісгоспу.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.6-1916/2-17 від 03.02.2017р. в головному управлінні відсутня інформація про прийняті розпорядження Хмельницькою ОДА щодо вилучення земельної ділянки з користування ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" та зміни її цільового призначення.
Враховуючи вищевикладене, прокурор надіслав на адресу Державного підприємства "Старокостянтинівське лісове господарство" та Державного агентства лісових ресурсів України повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді та звернувся із позовом до суду.
На підтвердження позовних вимог прокурор подав в матеріали справи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ботанічного заказника місцевого значення "Гайдучино" та ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Урочище "Гайдучино І", паспорт ЗМБ-405 від 04.10.1995р. території природно-заповідного фонду України на ботанічний заказник місцевого значення "Гайдучино", охоронні зобов'язання від 2004р., 01.10.2010р., згідно яких ДП "Старокостянтинівський лісгосп" передано під охорону заповідний об'єкт ботанічний заказник місцевого значення Гайдучино, площею 48,0 га, що розташований у Красилівському лісництві в кв.83, кв.86 і входить до складу природно-заповідного фонду України.
Заперечуючи щодо позовних вимог, представники відповідача 2 долучили до матеріалів справи довідки відділу у Красилівському районі Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №228/109-17 від 23.05.2017р. та № 257/409-17-0-26 від 30.05.2017р., згідно яких земельна ділянка за кадастровим номером 6822789800:08:001:0001, площею 9,98 га станом на 25.01.2007р. відносилась до земель сільськогосподарського призначення.
Також матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ДП "Красилівський агрегатний завод" для ведення підсобного господарства, яка містить, зокрема, акт встановлення і погодження меж земельної ділянки від 09.02.2007р. Вказаний акт підписаний в тому числі лісничим Красилівського лісництва ДП "Старокостянтинівського лісгоспу" та скріплений печаткою Красилівського лісництва, яка містить позначку "Для податкових накладних та госпрозрахункових документів".
Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає наступне:
За приписами статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Приписами статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення, землі сільськогосподарського призначення тощо.
Згідно статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Відповідно, суб'єктний склад і зміст правовідносин стосовно земельної ділянки на землях лісогосподарського призначення мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт “б” частини першої статті 164 Земельного кодексу України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.
Згідно статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
У відповідності до пунктів 1, 13 статті 46 Лісового кодексу України планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням.
За статтею 48 Лісового кодексу України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісів.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986р., планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
А тому при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" Лісового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.12.2014р. у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015р. у справі № 6-224цс14).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Красилівської районної Ради депутатів трудящих у грудні 1965 року, в постійне користування Старокостянтинівському лісгоспу Хмельницької області Української республіки було відведено 5705,53 гектарів землі згідно із планом та описом меж. У відповідності до плану земель, наданих в постійне користування Старокостянтинівському лісгоспу, серед іншого надано урочище "Гайдучино" площею 212 га.
Відповідно до наказу Міністерства лісового господарства Української РСР № 135 від 31.10.1991р., наказу Хмельницького виробничого лісогосподарського об'єднання "Хмельницькліс" № 121 від 12.11.1991р., наказу № 147а по Старокостянтинівському лісгоспзагу від 05.11.1991р. було ліквідовано з 01.11.1991 року Старокостянтинівський лісгоспзаг, створено Старокостянтинівський держлісгосп, правонаступником ліквідованого Старокостянтинівського лісгоспзагу визначено Старокостянтинівський держлісгосп.
Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 236 від 23.03.2005р. перейменовано Старокостянтинівське державне лісогосподарське підприємство в Державне підприємство "Старокостянтинівське лісове господарство" і віднесено його до сфери управління Хмельницького обласного управління лісового господарства.
У відповідності до листа Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України № 03-156 від 03.02.2017р. частина земельної ділянки площею 4,9 га (5,28 га), яка надана у користування на умовах оренди Красилівською райдержадміністрацією ФОП Пилипенко О.М. відноситься до земель лісогосподарського призначення та належить на праві постійного користування ДП "Старокостянтинівський лісгосп". Земельна ділянка в урочищі Гайдучино, квартал 83, виділи 3-10, 12-14, площею 4,9 га, рахується як заповідний об'єкт.
Також матеріали справи містять планшет № 5 Красилівського лісництва Старокостянтинівського лісгоспзагу (матеріали лісовпорядкування 1961-1962 років), планшет №16 (матеріали лісовпорядкування 1991р.), таксаційний опис 1991 року Красилівського лісництва Старокостянтинівського лісгоспзагу, матеріали безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП "Старокостянтинівський лісгосп" за 2015 рік, планшет №6 Красилівського лісницва ДП "Старокостянтинівський лісгосп", в яких серед іншого визначено урочище "Гайдучино" (квартали 80-86), витяги з проекту організації і розвитку лісового господарства Старокостянтинівського лісгоспзагу за 1991р., проекту організації і розвитку лісового господарства Старокостянтинівського держлісгоспу за 2002р., проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" за 2012р.
Усіма вищевказаними доказами підтверджується, що частина спірної земельної ділянки, що знаходиться в кварталі № 83 урочище "Гайдучино", відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство".
Відповідно до листа № 4 від 30.01.2017р. ФОП Панчука В.В., який згідно кваліфікаційних сертифікатів № 000341 від 03.01.2013р. та № 010530 від 05.04.2013р. є інженером-землевпорядником та інженером-геодезистом, земельна ділянка, що перебуває в користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" (урочище Гайдучино), перетинається із земельною ділянкою із кадастровим номером 6822789800:08:001:0001. В результаті перетину в кварталі № 83 не вистачає площі 4,6 га. Схема розташування земельної ділянки, що перебуває в оренді ФОП Пилипенка О.М., на землях Державного лісового фонду, що перебувають в користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" з врахуванням меж земельної ділянки, що вилучена із Державного лісового фонду на основі рішення обласної ради народних депутатів № 140 від 20.06.1979р., визначені в додатку № 1 до вказаного листа.
Статтею 7 Лісового кодексу України зазначено, що ліси, розташовані в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Згідно статей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Дана норма в редакції, чинній на момент прийняття розпоряджень Красилівською районною державною адміністрацією про передачу спірної земельної ділянки в користування ДП "Красилівський агрегатний завод", також передбачала, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Крім того, стаття 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року також визначала, що віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Згідно частини 1, 3 статті 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Таким чином, нормами законодавства чітко визначений порядок зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, що здійснюється виключно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування.
Так, на момент видачі Красилівському агрегатному заводу державного акта серія ХМ 00038 від 20.01.1995р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,2 га для профілакторію та прийняття рішення виконавчого комітету Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області № 3 від 28.02.1995р., приписи ст.19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року передбачали, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.
Приписами ст. 77 вищевказаного кодексу було визначено, що землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Плата за вказані землі вноситься в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу.
Отже, ні виконавчий комітет Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, ні сама сільська рада не мали повноважень на передачу земельної ділянки лісового фонду в постійне користування Красилівському агрегатному заводу, а отже, і на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.
Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. в редакції, чинній на момент прийняття Красилівською РДА розпоряджень №31/2007-р від 25.01.2007р. та №110/2007-р від 26.02.2007, до повноважень районної державної адміністрації на їх території належало надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Приписами вищевказаної норми в редакції, чинній на момент передачі в оренду земельної ділянки ФОП Пилипенку О.М., визначалось, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а)сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.
В той же час надання земельних лісових ділянок для нелісогосподарських потреб і на момент передачі спірної земельної ділянки площею 9,98 га в постійне користування ДП "Красилівський агрегатний завод" (щодо земельних ділянок площею більше як 1 га), і на момент надання спірної земельної ділянки в користування ФОП Пилипенко О.М. належало до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 Лісового кодексу України у відповідній редакції, ч. 7 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України у відповідній редакції).
Отже, Красилівська районна державна адміністрація не мала повноважень на розпорядження землями лісогосподарського призначення та на зміну їх цільового призначення.
Усіма вищевказаними обставинами спростовуються доводи відповідача 2 щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
При цьому посилання відповідача 2 на той факт, що прокурором та позивачами не ставиться питання про скасування чи визнання недійсними нормативних актів, що посвідчували право на земельну ділянку інших юридичних осіб та/або стали підставою для зміни цільового призначення жодним чином не спростовують позовних вимог, оскільки відповідно до приписів ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Надані в матеріали справи довідки відділу у Красилівському районі Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №228/109-17 від 23.05.2017р. та № 257/409-17-0-26 від 30.05.2017р., згідно яких земельна ділянка за кадастровим номером 6822789800:08:001:0001, площею 9,98 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення, за відсутності рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки також не можуть вважатись належними доказами належності спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.
Зважаючи на усі вищевикладені обставини, передача спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення в оренду ФОП Пилипенко О.М. як земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - землі під господарськими будівлями і спорудами), тобто зі зміною цільового призначення, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення, свідчить про те, що спірне розпорядження Красилівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №684/2012-р було прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням порядку зміни цільового призначення.
Також відповідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог частини 3 статті 142 цього кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Статтею 149 Земельного кодексу України встановлено порядок вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Так, згідно із частиною 2 вказаної статті вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент надання спірної земельної ділянки в оренду ФОП Пилипенко О.М., надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, під час відведення спірної земельної ділянки в користування ДП "Красилівський агрегатний завод", ФОП Пилипенко О.М. питання про вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" не вирішувалось. Також матеріали справи не містять будь-яких рішень уповноваженого органу щодо припинення права постійного користування ДП "Старокостянтнівський лісгосп" вказаною земельною ділянкою чи її частиною на підставі добровільної відмови.
Доводи представників відповідача 2 з приводу того, що позивачем не доведено наявність перетину земельних ділянок ДП "Старокостянтинівський лісгосп" та ФОП Пилипенко О.М. спростовуються наявним в матеріалах справи листом № 4 від 30.01.2017р. ФОП Панчука В.В., який згідно кваліфікаційних сертифікатів № 000341 від 03.01.2013р. та № 010530 від 05.04.2013р. є інженером-землевпорядником та інженером-геодезистом, та додатком № 1 до вказаного листа (схема розташування земельних ділянок), які суд оцінює як належні та допустимі докази у справі. При цьому приймається до уваги, що будь-яких інших доказів, які б вказували на відсутність перетину земельних ділянок, що перебувають в користуванні позивача 2 та відповідача 2, в матеріали справи не надано, а на проведення оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи для дослідження даних обставин, прокурор та сторони згоди не надали.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
Красилівська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження від 29.12.2012р. №684/2012-р, перевищила свої повноваження та в порушення вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України розпорядилася земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство", тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Посилання відповідача 2 на ту обставину, що спірне розпорядження було реалізоване і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути предметом оскарження, суд до уваги не приймає, оскільки дане розпорядження оскаржується у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючого документа, виданого на підставі цього оскаржуваного акту - договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012р., що відповідає правовій позиції і висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.09.2015 року у справі № 3-553гс15.
З приводу позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. Необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду. Поряд із цим, слід з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори. (п.2.24, абз.4 п.2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Також приписами ст. 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Зважаючи на те, що Красилівська районна державна адміністрація не мала повноважень виступати орендодавцем спірної земельної ділянки, а спірний договір оренди був укладений з порушенням порядку зміни цільового призначення, то договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012р. не відповідає приписам ст. 19 Конституції України, ст.203 ЦК України, нормам Земельного та Лісового кодексів України, а тому підлягає визнанню недійсним. При цьому суд враховує, що оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то спірний договір підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє, що відповідає п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
За приписами ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Суд встановив, що згідно акту обстеження від 28.12.2016р., складеного працівниками державної лісової охорони, в урочищі "Гайдучино" кв. 83, виділи 3,10,12,14 виявлено несанкціоноване встановлення залізної огорожі, яка проходить через вищевказані виділи. Факт знаходження спірної огорожі в межах земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" (урочище Гайдучино, квартал 83) додатково підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками огорожі, зробленими в ході обстеження лісових урочищ працівниками державної лісової охорони, та її схематичним розташуванням на земельній ділянці ДП "Старокостянтинівське лісове господарство", а також не заперечувалось представником відповідача 2 в судових засіданнях.
Зважаючи на те, що знаходження огорожі на земельній ділянці створює перешкоди позивачу 2 у користуванні даною земельною ділянкою, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині з врахуванням уточнень кварталу знаходження огорожі, викладеного у листі від 24.05.2017р., є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому доводи відповідача 2 з приводу того, що спірна огорожа ним не споруджувалась та йому не належить, суд до уваги не приймає, оскільки дана огорожа знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в оренді у ФОП Пилипенко О.М., а доказів належності її іншій особі в матеріали справи не надано.
Усі інші доводи відповідача 1 спростовуються вищевикладеними обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості.
В ході судового розгляду відповідач 2 подав заяву про застосування позовної давності, в якій вказує, що згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ДП "Красилівський агрегатний завод", представником ДП "Старосинявського лісгоспу" погоджено межі спірної земельної ділянки, про що свідчить акт від 09.02.2007 року. Тому саме з цього моменту позивачу 2 стало відомо про порушення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою, і визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності для звернення із позовом сплинув.
Згідно 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Приписами п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із змісту технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ДП "Красилівський агрегатний завод" для ведення підсобного господарства, на акті встановлення і погодження меж земельної ділянки від 09.02.2007р. міститься підпис лісничого Красилівського лісництва ДП "Старокостянтинівського лісгоспу", який скріплений печаткою Красилівського лісництва із позначкою "Для податкових накладних та госпрозрахункових документів".
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В матеріали справи не надано доказів на підтвердження повноважень лісничого Красилівського лісництва погоджувати межі земельної ділянки суміжних землекористувачів від імені юридичної особи ДП "Старокостянтинівського лісгоспу". Крім того, акт встановлення і погодження меж земельної ділянки від 09.02.2007р. скріплений не печаткою юридичної особи, а печаткою Красилівського лісництва із позначкою "Для податкових накладних та госпрозрахункових документів", що додатково підтверджує перевищення лісничим Красилівського лісництва своїх повноважень.
Таким чином, вищевкзаний акт не може вважатись належним доказом, який би свідчив про обізнаність ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" із порушенням права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Також суд враховує, що предметом спору по даній справі є позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №684/2012-р, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012р., зобов'язання усунути перешкоди у використанні земельної ділянки шляхом звільнення її від встановленої огорожі.
Тому зважаючи на положення ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності розпочинається від дня, коли позивач довідався про передачу належної йому на праві постійного користування земельної ділянки в користування саме ФОП Пилипенко О.М. та про наявність встановленої на ній огорожі.
Так, прокурор та позивач 2 вказують, що про порушення відповідачами права постійного користування позивачу 2 стало відомо лише в липні 2015 року.
Будь-яких доказів, які б підтверджували, що позивачам стало або могло бути відомо про своє порушене право саме внаслідок прийняття спірного розпорядження, укладення спірного договору та встановлення огорожі ще до липня 2015 року в матеріали справи не надано.
При цьому доводи відповідача 2 з приводу того, що при виготовленні 19.11.2009р. технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Урочище Гайдучино 1" та "Гайдучино" позивачу 2 було відомо про кадастровий номер спірної земельної ділянки не свідчить про початок перебігу позовної давності, оскільки на момент виготовлення даної документації земельна ділянка в користуванні у ФОП Пилипенка О.М. ще не перебувала.
За таких обставин суд дійшов висновку, що при зверненні до суду із даним позовом не був пропущений строк позовної давності. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до приписів ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, в зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов заступника прокурора Хмельницької області м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах 1. Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ та 2. Державного підприємства "Старокостянтинівське лісове господарство" м.Старокостянтинів Хмельницької області до 1. Красилівської районної державної адміністрації м.Красилів Хмельницької області, 2.Фізичної особи-підприємця Пилипенка Олега Миколайовича м. Красилів Хмельницької області про 1.Визнання недійсним розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №684/2012-р, 2. Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012р., 3. Зобов'язання усунути перешкоди у використанні земельної ділянки шляхом звільнення її від встановленої огорожі задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження Красилівської районної державної адміністрації від 29.12.2012р. №684/2012-р "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу її в оренду ФОП Пилипенку О.М."
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 9,98 га, кадастровий номер 6822789800:08:001:0001, від 29.12.2012р., укладений між Красилівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Пилипенком Олегом Миколайовичем з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Пилипенка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Державному підприємству "Старокостянтинівське лісове господарство" (Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул.Кріпосний вал, 25, код 00993337) у використанні земельної ділянки в кварталі № 83 Красилівського лісництва шляхом звільнення її від встановленої огорожі.
Видати наказ.
Стягнути з Красилівської районної державної адміністрації (Хмельницька обл., м.Красилів, пл.Незалежності, 2, код 21326527) на користь прокуратури Хмельницької області (м.Хмельницький, провул.Військоматський, 3, код 02911102) 2 400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Пилипенка Олега Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Хмельницької області (м.Хмельницький, провул.Військоматський, 3, код 02911102) 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 06.06.2017р.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддрук. 6 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу 1(м.Київ, Печерський р-н, вул. Ш. Руставелі, буд. 9-А) надіслати реком. листом, 3 - позивачу 2 (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Кріпосний вал, 25), 4- відповідачу 1 (Хмельницька обл., м.Красилів, пл.Незалежності,2), 5- відповідачу 2 (Хмельницька обл., м.Красилів, вул. Кошового, 11а, кв.2), 6- прокуратурі Хмельницької області (м.Хмельницький, пров.Військоматський,3).