Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" червня 2017 р.Справа № 922/1115/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоснова", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 117248,68 грн.
за участю :
представника позивача - Зубара В.В., довіреність №б/н від 31.10.2016;
відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії ММ 529921 від 22.06.2000
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промоснова" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №01-2014 від 12.05.2014 в розмірі 117248,68 грн., з яких 41901,68 грн. - неустойки в розмірі 0,1% з суми орендної плати за кожен день прострочення за період оренди з 12.05.2014 по 31.12.2014 та 75347,00 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №01-2014 від 12.05.2014, у зв'язку з чим за порушення виконання грошових зобов'язань заявлено до стягнення 117248,68 грн., з яких 41901,68 грн. - неустойки в розмірі 0,1% з суми орендної плати за кожен день прострочення за період оренди з 12.05.2014 по 31.12.2014 та 75347,00 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10 травня 2017 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
В судовому засіданні 10 травня 2017 року було оголошено перерву до 10:30 год. 23 травня 2017 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику відповідача надати письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву та додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції.
В судовому засіданні 23 травня 2017 року було оголошено перерву до 12:00 год. 01 червня 2017 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представникам сторін подати додаткові докази по справі.
Відповідач 31 травня 2017 р. надав заперечення на позовну заяву (вх. №18026), які судом долучено до матеріалів справи.
У наданих до суду запереченнях на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не надано до суду оригіналів документів, на які він посилається у позовній заяві, що унеможливлює їх огляд та проведення експертизи щодо справжності підписів, печаток та давності документів, а також повідомляє, що в матеріалах справи № 922/218/17 містяться документи, копії яких представлені суду по цій справі, які свідчать про те, що договір оренди нежитлового приміщення №01-2014 від 12.05.2014 було розірвано та спірні приміщення знаходяться в оренді на підставі іншого договору, що виключає можливість надання в оренду одних й тих саме приміщень.
Представник позивача 01 червня 2017 р. надав письмові пояснення (вх. №18197), які судом долучено до матеріалів справи.
У наданих до суду письмових поясненнях представник позивача зазначає, що надані відповідачем до суду копії документів зі справи № 922/218/17 не є належними та допустимими доказами та є сфальсифікованими самим відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2017 підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у наданих до суду запереченнях на позовну заяву.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
12 травня 2014 роду між ТОВ НВП "Укроснова" (надалі - Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01-2014 (надалі - Договір).
24.10.2016 відбулась зміна найменування ТОВ НВП "Укроснова" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промоснова", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості про державну реєстрацію змін найменування юридичної особи за № 14801050025003802.
Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, загальною площею 445,20 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, літ. "З-3" №№ 1-13,1., а також і нежитлове приміщення загальною площею 407,50 кв.м., розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 літ. "3-3" №№: 14-32, II. Орендар зобов'язується вносити орендну плату в розмірах і в строки визначені Договором.
За актом приймання - передачі від 12.05.2014 (а.с. 18) позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, загальною площею 445,20 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, літ. "З-3" №№ 1-13,1., а також і нежитлове приміщення загальною площею 407,50 кв.м., розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 літ. "3-3" №№: 14-32, II.
Згідно п.2.1. Договору його укладено на термін з 12 травня 2014 по 03 квітня 2017 включно.
Згідно п.3.3. Договору Орендар зобов'язується вносити орендні платежі у строки встановлені п.4.2. цього договору.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору орендна плата за договором становить 25581,00 грн. за повний календарний місяць. Оплата здійснюється в порядку передоплати не пізніше 1 (першого) числа кожного місяця шляхом перерахування орендної плати в розмірі, визначеному п.4.1. Договору, на розрахунковий рахунок Орендодавця або іншим не заборонених законом способом.
Згідно з п.4.3.Орендна плата починає нараховуватися з моменту підписання Сторонами акта приймання - передачі об'єкта оренди. Орендна плата за неповний місяць сплачується пропорційно кількості днів місяця, протягом яких, Орендар користувався об'єктом оренди.
Відповідно до п.6.3. Договору за прострочення орендарем внесення орендних платежів, встановлених цим договором, орендарю може нараховуватися неустойка в розмірі 0,1 відсотка з суми орендної плати за кожний день прострочення, а у разі неповної оплати щомісячної орендної, за умови, якщо недоплата склала більше половини суми щомісячної орендної плати, зазначена неустойка також може нараховуватися з суми орендної плати.
12 травня 2014 року позивачем від відповідача прийнято грошові кошти в сумі 9902,32 грн. в якості оплати орендної плати за вказаним Договором, що підтверджується копією прибуткового касового ордеру № 12 від 12.05.2014 (арк.50).
Проте, 12.05.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014 та відповідно до п.1 даної Додаткової угоди сторони, дотримуючись умов Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014, домовились про розірвання зазначеного Договору достроково з 13.05.2014.
Відповідно до акту приймання - передачі до Договору оренди №01-2014 від 12.05.2014 Орендар передав, а Орендодавець прийняв нежитлові приміщення загальною площею 445,20 кв.м, розташовані на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, літ. "З-3" №№ 1-13,1., а також нежитлові приміщення загальною площею 407,50 кв.м., розташоване на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 літ. "З-3" №№: 14-32, II, вказаний акт підписаний між сторонами.
Як повідомили сторони в судовому засіданні оригінали Додаткової угоди № 1 до Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014 та акту приймання - передачі до Договору оренди №01-2014 від 12.05.2014 долучені до матеріалів господарської справи № 922/218/17.
Копії Додаткової угоди № 1 до Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014 та акту приймання - передачі до Договору оренди №01-2014 від 12.05.2014 надані відповідачу на його запит Харківським апеляційним господарським судом згідно супровідного листа від 30.05.2017 за вих. № 008312.
У п.5.1. вказаного Договору сторони погодили, що зміна умов Договору, його розірвання і припинення допускається за згодою Сторін.
Згідно п.5.5. Договору, сторони домовились, що всі зміни умов Договору та доповнення до нього оформлюються Сторонами у вигляді додаткових угод, які оформлюються в письмовому вигляді і будуть невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.3, ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно ч.2, ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Враховуючи вищевикладене та те, що сторони дійшли згоди про розірвання вказаного Договору з 13.05.2014, суд дійшов висновку про припинення цього договору саме з 13.05.2014, а відтак зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати припинилося з 13.05.2014.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №01-2014 від 12.05.2014, у зв'язку з чим за порушення виконання грошових зобов'язань заявлено до стягнення 117248,68 грн., з яких 41901,68 грн. - неустойки в розмірі 0,1% з суми орендної плати за кожен день прострочення за період оренди з 12.05.2014 по 31.12.2014 та 75347,00 грн. - 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.3, ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно ч.2, ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Як вже було зазначено вище, 12.05.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014 та відповідно до п.1 даної додаткової угоди сторони, дотримуючись умов Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014, домовились про розірвання зазначеного Договору достроково з 13.05.2014, а відтак зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати припинилося з 13.05.2014.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1, ч.2, ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати за вказаним Договором припинилося з 13.05.2014, позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги про стягнення 41901,68 грн. - неустойки в розмірі 0,1% з суми орендної плати за кожен день прострочення за період оренди з 12.05.2014 по 31.12.2014 та 75347,00 грн. - 3% річних, а тому суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
Стосовно доводів сторін про те, що надані до матеріалів справи копії договору оренди нежитлового приміщення №01-2014 від 12.05.2014, Додаткової угоди № 1 від 12.05.2014 до Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014 та акту приймання - передачі від 12.05.2014 до Договору оренди №01-2014 від 12.05.2014 не є належними та допустимими доказами суд відхиляє виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Надані до матеріалів справи копії договору оренди нежитлового приміщення №01-2014 від 12.05.2014, Додаткової угоди № 1 від 12.05.2014 до Договору оренди нежилого приміщення №01-2014 від 12.05.2014 та акту приймання - передачі від 12.05.2014 до Договору оренди №01-2014 від 12.05.2014 подані сторонами в належним чином засвідченій копії.
Будь-яких доказів, що свідчили б про фальшивість наданих сторонами документів не надано до суду, а тому суд відхиляє доводи сторін про те, що вказані документи, не є належними та допустимими доказами по справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 626, 628, 629, 759, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Повне рішення складено 06.06.2017 р.
Суддя І.О. Чистякова