Справа № 761/7020/17
Провадження № 3/761/2205/2017
22 травня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мартинов Є.О., при секретарі Савченко Т.В., за участю прокурора Петренка О.В., захисника ОСОБА_1, особи, відносно якої складені адміністративні протоколи, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи про адміністративні правопорушення, що надійшли з Управління захисту економіки у м. Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Луговики Поліського району Київської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді директора Українського центру оцінювання якості освіти, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 7 від 27 лютого 2017 року, ОСОБА_2, будучи суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та обіймаючи посаду директора Українського центру оцінювання якості освіти, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимира Винниченка, 5, порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив Міністерство освіти і науки України про наявність у нього реального конфлікту інтересів (суперечності між його приватним інтересом та своїми службовими повноваженнями як посадової особи юридичної особи публічного права) та наказом № 468о/с від 02 листопада 2015 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_3.» призначив на посаду провідного спеціаліста відділу логістики та зв'язку Українського центру оцінювання якості освіти ОСОБА_3, яка є його дружиною.
Такі дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 8 від 27 лютого 2017 року, ОСОБА_2, будучи суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та обіймаючи посаду директора Українського центру оцінювання якості освіти, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимира Винниченка, 5, порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив Міністерство освіти і науки України про наявність у нього реального конфлікту інтересів (суперечності між його приватним інтересом та своїми службовими повноваженнями як посадової особи юридичної особи публічного права) та наказом № 21о/с від 01 лютого 2016 року «Про переведення ОСОБА_3.» перевів провідного спеціаліста відділу логістики та зв'язку Українського центру оцінювання якості освіти ОСОБА_3, яка є його дружиною, на посаду заступника начальника організаційно-технологічного відділу.
Такі дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, посилаючись на те, що, по-перше, він не є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, передбачених частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП, а, по-друге, на відсутність реального конфлікту інтересів з огляду на те, що рішення про призначення на посаду провідного спеціаліста відділу логістики та зв'язку Українського центру оцінювання якості освіти своєї дружини ОСОБА_3, а також про її переведення на посаду заступника начальника організаційно-технологічного відділу було обумовлено виключно інтересами держави та Українського центру оцінювання якості освіти, а не його приватним інтересом.
Дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з додатками, заслухавши думку прокурора Петренка О.В., ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП визначено, що неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, є адміністративними корупційними правопорушеннями.
Згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 цієї статті.
Зазначене вище свідчить про те, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду директора Українського центру оцінювання якості освіти, який відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312, та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою публічного права (державною установою), що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, є суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП.
У свою чергу, положенням статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
При цьому, частина 1 статті 1 цього Закону дає визначення наступним термінам, зокрема: приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальним конфліктом інтересів є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; членами сім'ї є особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Таким чином, під час підписання наказу № 468о/с від 02 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_3 на посаду провідного спеціаліста відділу логістики та зв'язку Українського центру оцінювання якості освіти та наказу № 21о/с від 01 лютого 2016 року про переведення останньої на посаду заступника начальника організаційно-технологічного відділу у ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів, який полягає у суперечності між його приватним інтересом у вигляді бажання працевлаштувати свою дружину та просунути її по службі з одного боку та між його службовими повноваженнями, визначеними Положенням про Український центр оцінювання якості освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312. При цьому, усвідомлення директором Українського центру оцінювання якості освіти ОСОБА_2 реальної можливості того, що після підписання відповідних наказів його дружина ОСОБА_3 буде працевлаштована та в подальшому матиме більшу заробітну платню, не могло не вплинути на його рішення. Оскільки ж ОСОБА_3 не утримався від підписання вищевказаних наказів та не повідомив Міністерство освіти і науки України про наявність у нього реального конфлікту інтересів, суд приходить до висновку, що суперечність між його приватним інтересом та службовими повноваженнями як посадової особи юридичної особи публічного права вплинула на об'єктивність та неупередженість під час прийняття відповідних рішень.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у разі існування у ОСОБА_2 сумнівів щодо наявності в нього конфлікту інтересів, він зобов'язаний був діяти відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», тобто звернутися за відповідними роз'ясненнями до територіального органу Національного агентства з питань запобігання корупції.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративних корупційних правопорушень, передбачених частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП, у зв'язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в межах санкції зазначеної статті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 172-7, 283, 284, 285, 287-291 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП (протокол № 7 від 27 лютого 2017 року).
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП (протокол № 8 від 27 лютого 2017 року).
Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір на користь держави в розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова суду підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
На постанову суду по справі про адміністративне правопорушення може бути подана скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя Мартинов Є.О.