760/18991/16-а
2-а/760/1653/17
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
06 червня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі судді - Кицюк В.С.,
за участю секретаря Піддубняк І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Опанасюка В.А.,
представника відповідача Полтєва Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі відповідно до вимог п. "б" ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду ІІ групи, мотивуючи свої вимоги наступним.
Так, позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, зокрема, з 27.10.1982 по 05.12.1984, в тому числі службу у військовій частині НОМЕР_1 в Демократичній Республіці Афганістан з 21.06.1983 по 04.12.1984.
Під час проходження служби в Афганістані в 1984 році він стверджує, що отримав осколкові поранення голови, шиї, правої руки та обох ніг.
Згідно Висновку спеціаліста у галузі Судово-медичної експертизи №328/ж від 25.02.2015 та Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської Комісіїпо встановленню причинного зв'язку захворювань, поранеь, контузій, травм, каліцтв від 02.03.2015 №688 було встановлено, що його поранення, захворювання, контузія зв'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно Довідки до Акту огляду МСЕК від 01.06.2016 йому було встановлено ІІ групу інвалідності з 01.06.2016 у зв'язкуіз пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, в свою чергу, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими та надав висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, направивши і цей висновок і ряд документів, на підставі яких таке рішення було прийнято, - відповідачу.
В той же час, на підставі протоколу від 12.08.2016 №58, зокрема, документи по позивачу відповідачем були повернуті назад до військомісаріату.
Таке рішення позивач кваліфікує як фактичну відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та просить задовольнити вимоги у тій редакції, яка викладена в позовній заяві.
На питання суду чи отримував позивач саме рішення про відмову від відповідача у виплаті такої допомоги, відповів, що ні.
Представник відповідача підтвердив, що дійсно, Міністерство оборони України саме рішення про відмову у виплаті такої допомоги не приймало, відтак і відсутній предмет оскарження в даному судовому засіданні.
В той же час, відповідаючи на питання суду, на підставі якої норми і якого нормативно-правового акту Міністерство оборони України прийняло рішення не по суті, тобто не про виплату або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, а про повернення документів обласним військомісаріатам, відповіді не надав. Крім того, фактично заперечував і саму можливість прийняття позитивного рішення за наслідками розгляду поданих стосовно позивача документів, оскільки, на його думку, позивачем не підтверджені причини та обставини поранення, зокрема, те, що такі поранення не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, а зокрема, з 27.10.1982 по 05.12.1984, в тому числі службу у військовій частині НОМЕР_1 в Демократичній Республіці Афганістан з 21.06.1983 по 04.12.1984 (а.с.10)
Згідно Висновку спеціаліста у галузі Судово-медичної експертизи №328/ж від 25.02.2015 та Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської Комісіїпо встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02.03.2015 №688 встановлено, що позивач мав множинні осколкові поранення голови, шиї правої руки, обох ніг (контузія головного мозку - 1984р.), наслідком яких сталі шкиряні рубці у зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІст., прогресуючого перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікворно-динамчними порушеннями, вегето-судинною дисфункцією. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною пірамідною симптоматикою, стійко вираженим цефалогічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., що підтверджено медичними та військово-обліковими документами. Та зафіксований висновок про те, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.8, 9)
Згідно Довідки до Акту огляду МСЕК від 01.06.2016 йому було встановлено ІІ групу інвалідності з 01.06.2016 у зв'язкуіз пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с.7)
Позивач звернувся із заявою до Київського обласного військового комісаріату, який, в свою чергу, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими та надав висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, направивши і цей висновок і ряд документів, на підставі яких таке рішення було прийнто, - відповідачу (а.с.5)
В той же час, на підставі протоколу від 12.08.2016 №58, зокрема, документи по позивачу відповідачем були повернуті назад до військомісаріату (а.с.6)
Як зазначено в даному протоколі Міністерство оборони України розглянувши документи по позивачу прийшло до висновку про необхідність їх направлення на доопрацювання до військомісаріату.
В той же час, діюче законодавсто не передбачає прийняття такого рішення як повернення документів на доопрацювання. Можливе виключно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги або про відмову у її виплаті.
За викладених вище обставини суд вважає таке рішення Міністерство оборони України не відповідає положенням діючого законодавства.
Згідно ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Військовослужбовцям у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону), згідно ч.1 ст.16 якого в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.
Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно ч.9 ст.16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМУ.
Так, постановою КМУ від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975)
Зазначений Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.
Так, судом встановлено, що датою коли позивачу було встановлено інвалідність внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби є саме 01.06.2016, відтак до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975, оскільки інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив.
Згідно п.б ч.1 ст.16-2 Закону та п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у відповіднму рохмірі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - в разі встановлення інвалідності ІІ групи.
Таким чином, змістовний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності.
Так, оскільки позивачу встановлено інвалідність ІІ групи після звільнення з військової служби та набранням законної сили Закону та Порядку №975, то розмір і порядок виплати одноразової грошової допомоги, якщо інвалідність настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, визначається з урахуванням положень вищезазначених нормативно-правових актів, і буде складати для позивача відповідний розмір, встановлений законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Аналогічна практика розгляду даної категорії справ спостерігається в ухвалах ВАС від 22.05.2014 у справі №К/800/62429/13, від 09.07.2015 у справі №К/800/19036/15, а також постановах ВСУ від 10.06.2014, від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-183а13, останні, в свою чергу, не може бути залишена судом поза увагою на підставі ст.244-2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Суд констатує, що відповідач не довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
В той же час, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.
Так, під час розгляду справи достовірно встановлено, що як таке рішення про відмову відповідачем прийнято не було. Відтак, вимога про визнання неправмірними дій Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги сформульована некоректно.
В даному контексті слід зупинитися і на визначенні дискреційності повноважень останнього і формулюванні резолютивної частини постанови суду.
Принцип розподілу влади дійсно заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням є - здійснення правосуддя.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог і зобов'язання відповідача розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачеві.
Суд констатує, що відповідач Міністерство оборони України не довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. За встановлених судом обставин діючим законодавством передбачено виключно право прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, але не направлення документів на доопрацювання.
Щодо наявності в складі осіб, зокрема в статусі третьої особи Київського обласного військового комісаріату, то слід зазначити наступне. Так, будь-яких прав чи законних інтересів позивача останній не порушував, тому що в даному випадку фактично оскаржується бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття відповідного рішення про таке призначення та виплату або про відмову у виплаті. Відтак у такому клопотанні про залучення останнього до участі в справі в якості третьої особи відповідачу було відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9,11, 69-71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту її оголошення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: В.С. Кицюк