01 червня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,Шеремет А.М.
секретар судового засідання: Москалик Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 25 лютого 2016 року він на власному транспортному засобі марки "Mercedes-Benz" ВК 3368 АМ разом зі своїм швагром ОСОБА_4, перебував на ринку в м. Дубровиця Рівненської області.
У вказаний день, близько 7 год. 00 хв., відповідач умисно пошкодив тормозний шланг належного йому автомобіля, в зв'язку з чим ОСОБА_4, викликав на місце події працівників поліції, які на відповідача склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173 КУпАП.
Постановою Рівненського міського суду від 4 липня 2016 року, справу стосовно відповідача по вказаному факту було закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Проте, умисними протиправними діями відповідача, йому було спричинено майнову та моральну шкоду.
Для ремонту свого автомобіля він змушений був придбати новий датчик АВS передній, ремінь та шланг системи гальм, загальна вартість яких склала 2435 грн.
Також, оскільки, автомобіль відповідачем було пошкоджено в м. Дубровиця Рівненської області в такий спосіб, що унеможливлювало його використання, він змушений був перевозити його на евакуаторі і вартість таких послуг становить 3500 грн.
Таким чином, загальна сума заподіяної йому відповідачем майнової шкоди становить 5935 грн.
Крім того, протиправними діями відповідача було спричинено йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, як фізична особа у зв'язку протиправною поведінкою щодо нього самого та у зв'язку з пошкодженням його майна.
Просив стягнути з відповідача на його користь 5935 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 551,21 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5935 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 551,21 грн.
В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 покликається на його незаконність та необґрунтованість в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що встановлені судом обставини суперечать обставинам встановленим постановою Рівненського міського суду у справі № 569/7559/16-п від 4.07.2016 р., яка набрала законної сили та з якої вбачається, що ОСОБА_1 пошкодив тормозний шланг до автомобіля, який належить ОСОБА_4, а не ОСОБА_5
У матеріалах справи відсутні протоколи, акти огляду, акти судових експертиз або інші документи, котрі підтверджували б факт заподіяння шкоди майну ОСОБА_3
Відповідач частково визнає свою вину лише щодо пошкодження ним шлангу гальмівного на автомобілі ОСОБА_4, якому відшкодував заподіяну шкоду, що підтверджується відповідним фінансовим документом про перерахування 9.03.2016 р. потерпілому ОСОБА_4 коштів у розмірі 770 грн.
Зазначає, що суд прийняв до уваги, як допустимий доказ, понесених позивачем витрат на відновлення пошкодженого майна копію, видаткової накладної №С0000007064 від 26.02.2016 р. на загальну суму у розмірі 2435 грн., що була видана не на позивача, а на іншу особу ОСОБА_6.
Також, в порушення норм ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", видаткова накладна №С0000007064 від 26.02.2016 р., не містить відомості щодо підприємства від імені якого складено цей документ та відомості, що дають змогу ідентифікувати відповідальну особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому цей документ не може бути допустимим доказом.
Враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та Положенням "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" акт виконаних робіт від 25-26.02.2016 р. та рахунок від 25-26.02.2016 р. ПП ОСОБА_7, що були долучені позивачем, можуть вказувати на факт закінченої господарської операції та проведення готівкового розрахунку щодо надання послуг з перевезення, лише за умови документального підтвердження, а саме: касовим або товарним чеком, розрахунковою квитанцією, прибутковим касовим ордером, або належним чином завіреною випискою з книги доходів і витрат ПП ОСОБА_7
Вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено, з посиланням на належні та допустимі докази, необхідності виконання послуг з транспортування на суму 3500 грн. за маршрутом: м. Рівне - м. Дубровиця - с. В.Омеляна - м. Рівне, вул. Струтинської, 21 (СТО), а також факт видачі і приймання готівки за здійснену господарську операцію та належність таких витрат до заподіяної відповідачем майну потерпілого шкоди.
Крім того, з оскаржуваного рішення не можливо зрозуміти на які саме факти заподіяння шкоди посилається позивач, та з яких міркувань виходив суд при обчисленні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди і якими доказами це підтверджується.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем завдання відповідачем йому матеріальної шкоди та її розміру, однак при цьому вважав, що розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути є завищеним, а тому стягнув з відповідача її у розмірі 2000 грн.
Однак, повністю з такими висновками суду погодитись не можна.
Судом встановлено, що 25 лютого 2016 року позивач ОСОБА_3 на власному транспортному засобі марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 з ОСОБА_4, перебував на ринку в м.Дубровиця Рівненської області.
Приблизно о 7 год. 00 хв., 25 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_1 з хуліганських мотивів пошкодив тормозний шланг до автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3
Постановою Рівненського міського суду по справі №569/7559/16-ц від 4 липня 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1С за ч.1 ст.173 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Обґрунтовуючи розмір завданої йому майнової шкоди, позивачем надано видаткову накладну №С0000007064 від 26 лютого 2016 року на придбання датчика АВS переднього, ременя, шланга системи гальм, загальною вартістю 2435 грн.
Проте, вказана видаткова накладна помилково була взята судом до уваги, як доказ розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, оскільки в ній не зазначений суб'єкт господарської діяльності, яким вона видана, одержувачем товару є ОСОБА_6, а не ОСОБА_3
Крім того, ОСОБА_1 пошкодження ним датчика АВS та ременя на автомобілі позивача заперечується та у постанові Рівненського міського суду від 4 липня 2017 року такі дані відсутні.
Будь-яких належних та допустимих доказів пошкодження відповідачем інших запчастин автомобіля, крім гальмівного шлангу ОСОБА_3 суду не надано.
Таким чином, позивачем не доведено понесених витрат на придбання шлагу системи гальм в сумі 400грн. та пошкодження відповідачем датчика АВS переднього та ременя у автомобілі ОСОБА_3
Разом з тим встановлено, що позивачем понесені витрати по перевезенню пошкодженого автомобіля 25 - 26 лютого 2016 року по маршруту: м.Рівне - м.Дубровиця Рівненської області - с. В.Омеляна Рівненського району; м.Рівне - с. В.Омеляна Рівненського району - м.Рівне (вул.Струтинської, 21) в розмірі 3500 грн., що стверджується актом виконаний робіт та рахунком ФОП ОСОБА_7 (а.с.8-9)
За наведеного, у зв'язку з пошкодженням тормозного шлангу до автомобіля відповідачем, позивачу було завдано матеріальну шкоду в розмірі 3500грн.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в добровільному порядку шляхом поштового переказу було відшкодовано позивачу завдану шкоду в розмірі 768,45 грн., що підтверджується копією квитанції від 28 березня 2017 року (а.с. 28).
Таким чином стягненню з відповідача підлягає матеріальна шкода в розмірі 2731,55грн.(3500-768,45)
Відповідно до ст. 23, ч.3 ст.386, ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи, що відповідачем пошкоджено майно позивача, чим останньому було завдано душевних страждань, незручностей та переживань у зв'язку з протиправною поведінкою, яка призвела до пошкодження його майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди, заподіяної цими діями.
Розмір стягнутої моральної шкоди визначено з урахуванням характеру правопорушення, конкретних обставин справи, принципу розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про не доведення позивачем завдання шкоди саме його автомобілю спростовується фактичним частковим визнанням позову, яке полягає у добровільному відшкодуванні шкоди ОСОБА_3
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з врахуванням часткового задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача в розмірі 302,44грн. (позов майнового характеру задоволено на 58,97%(3500х100:5935); позивачем при поданні позову сплачено 551,21грн. судового збору за вимогами майнового характеру; а відповідачем при поданні апеляційної скарги-606,33грн. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 302,44грн. та на користь Державного бюджету України в розмірі 275,6грн.(позов немайнового характеру задоволено частково і судовий збір позивачем при його поданні не сплачений; 606. 33х41,03%=248,77; 551.21-248.77=302,44)
Керуючись ст. ст.303,304,307,309,313,314, 316,317,325 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди та витрат по оплаті судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 2731(дві тисячі сімсот тридцять одну)грн. 55коп. та понесені судові витрати по справі в розмірі 302(триста дві)грн.44коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 275(двісті сімдесят п'ять)грн.60коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Бондаренко Н.В.
ОСОБА_8
ОСОБА_9