Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
01 червня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному судовому провадженні у режимі відеоконференції в залі апеляційного суду кримінальне провадження №12016180010004899 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого Рівненським міським судом Рівненської області від 10 травня 2016 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.186; ч.3 ст.185; ч.2 ст.190 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року,
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.186; ч.3 ст.185; ч.2 ст.190 КК України, та призначено йому покарання: за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці; за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєнано невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 10 травня 2016 року, та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з 10 листопада 2016 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 351 (триста п'ятдесят одну) гривню 84 копійки витрат на залучення експерта.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, 14 липня 2016 року близько 20-ої год ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти», що на перехресті вулиць Шухевича та Черняка у м. Рівне, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії є поміченими подавцем магазину ОСОБА_8 , підійшов до касової зони магазину та спробував її відчинити і відкрито заволодіти грошовими коштами, які знаходились у ній. Проте, ОСОБА_8 одразу зробила зауваження ОСОБА_6 , після чого він, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою закінчення вчинення ним злочину та заволодіння грошовими коштами, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а саме здійснив розпилювання аерозолю сльозоточивої та дратівливої дії (газовий балончик), який мав при собі, в обличчя ОСОБА_8 .
Однак довести злочин до кінця та вчинити всі дії, які він вважав за необхідне для заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_6 не вдалось з причин, які не залежали від його волі, оскільки його дії було припинено продавцем магазину ОСОБА_8 , внаслідок чого він одразу після спроби вчинення кримінального правопорушення вибіг із магазину у невідомому напрямку.
Крім того, 28 травня 2016 року близько 16 год 30 хв ОСОБА_6 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 , взяв в оренду велосипед марки «Magelan Hydva Unisex Comfort 26» вартістю 8179,65 грн, який належить ОСОБА_10 , та після закінчення терміну дії договору власнику не повернув, розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнової шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, 05 червня 2016 року близько 17 год 30 хв ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, пошкодивши замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , проник у вказану квартиру, звідки таємно викрав ноутбук марки «Lenovo G570-95 GL-5» вартістю 5200 грн, який належить ОСОБА_11 , чим завдав потерпілій майнової шкоди у вказаному розмірі.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що судом при призначенні покарання не враховано те, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, потерпілі будь-яких претензій матеріального та морального характеру не мають, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хворіє інфекційною хворобою - вірусний гепатит "С". Обставин, які обтяжують покарання, ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено. Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року змінити та призначити йому більш м'яке покарання. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10 листопада 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 щодо задоволення апеляційної скарги та пом'якшення покарання, думку прокурора ОСОБА_5 щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
З положень статті 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обгрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку, та в апеляційній скарзі не оспорюється.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України та закону України про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , не встановлено.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочином середньої тяжкості, та тяжкими злочинами, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 за даних обставин обґрунтовано призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки у відповідності до ч.1 ст.71 КК України, яке, з врахуванням обставин та системності вчинених кримінальних правопорушень, не можна вважати надто суворим.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , пом'якшуючі покарання обставини, вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень під час іспитового строку за попереднім вироком, колегія суддів вважає, що підстав для пом'якшення покарання немає.
Доводи ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що при призначенні йому покарання необхідно врахувати те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хворіє інфекційною хворобою - вірусний гепатит "С", і у зв'язку з цим призначити більш м'яке покарання, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Покликання обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, що при призначенні покарання йому необхідно врахувати щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, що потерпілі будь-яких претензій матеріального та морального характеру до нього не мають, обставин, які обтяжують покарання, ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено, не заслуговують на увагу, оскільки всі ці підстави були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Нових обставин на обґрунтування пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в судовому засіданні апеляційного суду не наведено. Тому доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання судом першої інстанції щодо нього не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, визнаються колегією суддів як безпідставні.
У відповідності до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно статті 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків не зробив та вчинив нові умисні тяжкі кримінальні правопорушення під час іспитового строку, що свідчить про його стійку схильність до вчинення кримінальних правопорушень, та призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. На думку колегії суддів, таке покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України та підстав для його пом'якшення немає.
Разом з тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі щодо зарахування йому у строк покарання строку попереднього ув'язнення з 10 листопада 2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України є обгрунтованими, а тому апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 у строк відбуття покарання його попереднє ув'язнення з 10 листопада 2016 року по 01 червня 2017 року, та зарахувати йому на підставі ч.5 ст.72 КК України цей строк із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а обвинуваченим ОСОБА_6 в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя: _________________ ОСОБА_1
Судді:____________________В. ОСОБА_12 .Я.Іващук