Справа № 495/2662/17
№ провадження 2-з/495/152/2017
Ухвала
про забезпечення позову
02 червня 2017 року м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання боргових зобов'язань за договором поруки припиненими,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання боргових зобов'язань за договором поруки припиненими, а саме просить визнати будь-які зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ "Державний ощадний банк України" згідно договору поруки №239 від 04.12.2007 року, укладеного ОСОБА_1 із ВАТ "Державний ощадний банк України" припиненими.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 13 травня 2013 року видано виконавчий лист по справі № 2-482/11 за позовом Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі філії - Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у сумі 102 972 грн. 54 коп.
За вищевказаним рішенням, зі ОСОБА_1 стягнуто солідарно заборгованість як з поручителя, згідно договору поруки № 239 від 04.12.2007 року, укладеного із ВАТ «Державний ощадний банк України».
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2015 року по справі № 495/941/14-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки № 239 від 04.12.2007 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що договір поруки № 239 від 04.12.2007 року є недійсним з тих підстав, що був підписаний не поручителем - ОСОБА_1, у зв'язку із чим не було дотримано передбачених ст. 203 ЦК України вимог, щодо волевиявлення сторони правочину, спрямованість волі сторони правочину на досягнення обумовленого юридичного результату.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.03.2016 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.12.2015 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
На даний час в провадженні Саратського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист №2-482 (ВП №51987968) про стягнення коштів з позивача саме за вищевказаним оскарженим договором.
Таким чином відбувається стягнення зі ОСОБА_1 коштів за зобов'язанням, яке останній оскаржує та просить визнати припиненим.
Отже, можливе рішення суду про задоволення позовних вимог та припинення зобов'язань позивача перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за наявності діючого виконавчого провадження та стягнутих зі ОСОБА_1 коштів може призвести до порушення прав останнього.
З огляду на викладені обставини, позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити Саратському районному відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області звертати стягнення на доходи ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження ВН №51987968 з примусового виконання виконавчого листа №2-482, до розгляду справи по суті.
Розглянувши надану заяву та документи надані позивачем, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у суду є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, порушення прав позивача у вигляді безпідставного стягнення з нього грошових коштів та у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 останній буде змушений докласти додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права та повернення стягнутих з нього коштів на користь відповідача.
Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд,-
Задовольнити заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: (Одеська область, Саратський район, с. Сергіївка, вул. Мирна, 36, РНОКПП НОМЕР_1) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання боргових зобов'язань за договором поруки припиненими.
Заборонити Саратському районному відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (вул. Чкалова 2, м. Сарата, Одеська область, 68200) звертати стягнення на доходи ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження ВП №51987968 з примусового виконання виконавчого листа 2-482 до розгляду справи №495/2662/17.
Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення даної ухвали до виконання три роки з наступного дня після ухвалення.
Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5 -денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: