Справа № 495/9487/16-ц
зачоне рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
29 травня 2017 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої одноособово - судді Гайда-Герасименко О.Д.,
при секретарі - Завацькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Чорноморської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Чорноморської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судове засідання позивачка не зявилась, але надала заяву згідно якої вимоги позовної заяви підтримує, просила задовольнити, справу розглянути в її відсутність, судове засідання провести без фіксації технічними засобами та проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
В судове засідання представник органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Чорноморської міської ради не зявився, просив справу слухати в його відсутність.
Відповідно до статті 74 ЦПК України судові виклики здійснюються на основі судових повісток та судових повідомлень.
Згідно ч.4 ст.74 УПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
В судове засідання відповідач не зявився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з урахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно зясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.
Судом встановлено.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 17 червня 2013 року був розірваний.
Від шлюбу мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26 липня 2011 року.
Відповідач з народження дитини утриманням дитини не займається, в звязку з чим у 2011 році позивачкою була подана позовна заява щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання спільної дитини, в свою чергу відповідачем було подано зустрічну позовну заяву щодо оскарження батьківства та проведення судово-медичної експертизи, молекурярно-генетичним аналізом ДНК.
Висновком КУ Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи доведено батьківство ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_3.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2012 року з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
На теперішній час неповнолітня дитина проживає з позивачкою за адресою: вул.Спортивна 3/34, м.Чорноморськ, Одеської області.
Відповідач як батько, неповнолітню дитину не провідує, утриманням та вихованням не займається, станом здоров'я та розвитком дитини не цікавиться, не виявляє бажання спілкувати та бачитись з дитиною, участі у житті дитини не приймає, з самого народження не визнав дитину своєю, позивачка сама виховує неповнолітню дитину, створює належні життєві умови для розвитку та навчання, повністю матеріально забезпечує, на підставі вказаного позивачка ОСОБА_1 просила позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Положеннями статтей 141, 142 СК України встановлюється рівність прав батьків щодо дитини та дітей щодо батьків. Рівність прав батьків щодо дітей це ознака, яка є однією із основних, що характеризує батьківські права. Навіть такі юридичні факти, як розірвання шлюбу між батьками, їх окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їхніх прав та звільнення їх від виконання обовязків.
Обовязки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України, так батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток тощо.
Відповідно до ст.157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ст.164 Сімейного Кодексу України, ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є основою для позбавлення його судом батьківських прав.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені статтею 164 Сімейного Кодексу України.
З аналізу норм сімейного законодавства слід зробити висновок, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для самої дитини (ст.166 СК України).
Враховуючи, що у судовому засіданні було доведено, що відповідач тривалий час належним чином не виконує свої батьківські обов'язки, не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, не турбується про неї, не виявляє бажання спілкувати та бачитись з дитиною, участі у житті дитини не приймає, з самого народження не визнав дитину своєю, при цьому суду не надано доказів у підтвердження того, що відповідач цього не робив з поважних причин, тому суд вважає, що він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, а також враховуючи характер поведінки відповідача, його відношення до виконання своїх батьківських обов'язків, яке не змінилося і після пред'явлення даного позову, суд вважає що відповідач повинний бути позбавлений батьківських прав.
В статті 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, відповідно до яких дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини, Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідач не мав бажання зявитись у судове засідання для надання пояснень та заперечень проти позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.
Суд застосовує крайню міру, позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав, проте з урахуванням конкретних обставин даної справи, зазначена міра є виправданою, з огляду на необхідність захистити інтереси та права неповнолітньої дитини.
Керуючись ст.ст.141, 142, 150, 164, 165 СК України, ст.ст.10, 11, 57-61, 158, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Чорноморської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовльнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, місце мешкання: АДРЕСА_1 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя