Справа №485/53/17 06.06.2017 06.06.2017 06.06.2017
Провадження №22-ц/784/973/17
Справа № 485/53/17
Провадження № 22-ц/784/973/17 Головуючий у І інстанції Квєтка І.А.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.
Рішення
Іменем України
06 червня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Самчишиної Н.В.,
Суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Шагаєм О.А.,
без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2017 року, ухвалене за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 01 вересня 2012 року між банком та відповідачем укладений договір про надання кредиту в розмірі 500 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати за кредитним договором станом на 31 жовтня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 14 509 грн. 46 коп., з якої: 304 грн. 08 коп. заборгованість по кредиту, 9 838 грн. 26 коп. - по процентам за користування кредитом, 3 200 грн. - за пенею та комісією, а також штрафи 500 грн. фіксована частина та 667 грн. 12 коп. процентна складова.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути зазначені суми та витрати на сплату судового збору.
Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 611 грн. 75 коп. заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2012 року станом на 31 жовтня 2016 року, а саме: заборгованість по тілу кредиту 304 грн. 08 коп., за відсотками - 273 грн. 67 коп., 600 грн. пені, штраф 500 грн. та 185 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме неврахування доказів щодо обґрунтованого нарахування відсотків за кредитною угодою, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.
-2-
Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, який складається з анкети-заяви разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами. Датою укладання договору є підписання позичальником заяви.
На виконання умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 2,5% на місяць за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов при порушенні строків будь-яких платежів, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язався сплатити банку штрафи у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. Також, відповідно до тарифів, у разі несвоєчасного погашення заборгованості, банк має право нарахувати пеню.
Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що він ознайомлений з Умовами надання вказаного кредиту.
Задовольняючи позов частково (частково стягуючи заборгованість за процентами), суд першої інстанції виходив з того, що з вересня 2014 року та з квітня 2015 року позивач в односторонньому порядку без погодження з відповідачем з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства збільшив процентну ставку до 34,80% та 43,20% річних відповідно, тому за період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року розрахував її, виходячи з 30% річних, як то передбачено умовами заяви, визначив її розмір за вказаний період в сумі 273 грн. 67 коп. Відповідно до положень ст. 551 ЦК України суд першої інстанції зменшив розмір пені та стягнув лише фіксовану складову штрафу.
Висновки суду про порушення відповідачем процедури підвищення фіксованої процентної ставки, є вірними, базуються на доказах, наданих позивачем для розгляду спору, відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
-3-
З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2012 року відповідач, ознайомившись та погодившись з умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, оформив заяву на надання йому кредитної карти «Універсальна» без зазначення суми кредитного ліміту (а.с. 6).
Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.
Відповідно до п.1.1.3.1.9 вказаних Умов банк зобов'язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку (а.с. 14 зв.).
Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку (а.с.6).
З листопада 2013 року відповідач не здійснював операцій по картрахунку, не виконував кредитних зобов'язань (а.с. 4 - 5, 68-69).
Таким чином позивач не надав доказів виконання ним п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасно сповіщення відповідача у спосіб, передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що процедура підвищення процентної ставки банком була порушена, а тому за період з вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року розрахував її, виходячи з 30% річних, як то передбачено умовами договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк завчасно повідомив клієнта про підвищення процентної ставки за передбаченою у заяві процедурою, не відповідають обставинам справи, доказам, що містяться у справі, тому не заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до п. 3 наказу № 906 СП - 2014-6915682 від 18 серпня 2014 року, яким встановлено введення нових тарифів по картах, передбачено, що нові тарифи із підвищеною ставкою стосується лише витрат, вчинених після введення їх в дію.
Проте, як встановлено починаючи з листопада 2013 року відповідач операцій за кредитом не здійснював. Тому Банк не довів обґрунтованість свого розрахунку, який здійснювався ним за цей період за підвищеними відсотковими ставками.
Разом з тим, правильно звернувши увагу на невідповідність дій відповідача при проведенні розрахунку заборгованості умовам договору та вимогам ст. 1056-1 ЦК України при нарахуванні процентів, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості, довідку про умови кредитування та інші докази, що маються в справі.
Так, з наведеного в рішенні розрахунку заборгованості за процентами вбачається, що суд не врахував, що базова процентна ставка (2,5 % в місяць) нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік, а не 365 днів, як вважав суд (а.с. 7).
З розрахунку банку вбачається, що останній платіж позичальник здійснив 19 листопада 2013 року. На цю дату заборгованість за тілом кредиту складала 304 грн. 08 коп., за процентами - 9 грн. 65 коп. Тому станом на 31 жовтня 2016 року сума процентів становитиме 279 грн. 15 коп. ((304 грн. 08 коп. (тіло кредиту) х 30 %)/360 = 0,25 грн. процентів за один день; 1 078 днів (з 19 листопада 2013 року по 31 жовтня 2016 року) х 0, 25 грн. = 269 грн. 50 коп.; 269 грн. 50 коп. + 9 грн. 65 коп. = 279 грн. 15 коп.).
-4-
За таких обставин, колегія суддів виходить з того, що дійсний розмір відсотків, які підлягають стягненню з позичальника має визначатися за вищезазначеним розрахунком.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення пені, штрафів в апеляційній скарзі не оскаржувалось, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядалось.
На підставі викладеного, п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду слід змінити та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, частково задовольнивши апеляційну скаргу
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 185 грн. 60 коп., що відповідає 11,60 % задоволених позовних вимог та 66 грн. 35 коп. - сплачених за подачу апеляційної скарги.
У зв'язку з тим, на підставі п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині судових витрат слід змінити.
Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2017 року змінити в частинах стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2012 року станом на 31 жовтня 2016 року в сумі 1 683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 23 коп., в тому числі заборгованість: за кредитом 304 (триста чотири) грн. 08 коп., за відсотками 279 (двісті сімдесят дев'ять) 15 коп., пені - 600 (шістсот) грн., штраф 500 (п'ятсот) грн. та 251 грн. 95 коп. судового збору в обох судових інстанціях.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: О.І. Галущенко
Т.В. Серебрякова