Справа № 495/3208/17
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
16 травня 2017 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Мамончик К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту належності нерухомого майна та визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно та просить суд: встановити факт належності житлового будинку АДРЕСА_3, який складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Д», «Є», «Ж», вбиральні літ. «З», споруд № 1-5, 30 штук бджолосім'ї, розташованого на земельній ділянці площею 0,25 га - ОСОБА_3, який помер 06.08.2011 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_3, який складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Д», «Є», «Ж», вбиральні літ. «З», споруд № 1-5, 30 штук вуликів (бджолосім'ї) , розташований на земельній ділянці площею 0,25 га.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що після смерті чоловіка - ОСОБА_3, який помер 06.08.2011 року, вона та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом першої черги.
Спадщина ОСОБА_3 на момент її відкриття складалась з: квартири АДРЕСА_1; земельної ділянки під НОМЕР_1 площею 4,37 га розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; земельної ділянки НОМЕР_2, площею 1,50 га, що розташована у масиві «Маразліївка» на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, серії НОМЕР_3 виданого 09.07.2004 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією; житлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м.
Позивачка зазначає, що після успадкування її чоловіком в 2010 році квартири в місті Чорноморськ Одеської області він поміняв своє місце реєстрації зареєструвавши себе в успадкованій квартирі. Проте фактично проживав з дружиною (позивачкою) в будинку АДРЕСА_3 до самої смерті. Наявність довідки Маразліївської сільської ради про фактичне проживання чоловіка на момент відкриття спадщини в будинку АДРЕСА_3 все одно не давала можливості встановити той факт, що позивачка фактично прийняла спадщину, тому в 2013 році вона звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду та рішенням від 09.09.2013 року (справа № 495/6426/13-ц) було задоволено її заяву та встановлено, що на момент відкриття спадщини вона проживала з чоловіком (спадкодавцем) в одному будинку в АДРЕСА_3
Після отримання рішення суду, 07.10.2013 року позивачка звернулась до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_3. Ще однією обставино, що заважала прийняти спадщину, була помилка допущена в прізвищі спадкодавця в Державному акті про право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, площею 1,50 га, розташована у масиві «Маразліївка» на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, серії НОМЕР_3 виданого 09.07.2004 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, де замість правильного «Похилко» помилково зазначено «Похипко». Рішенням Білгород-Дністровського суду від 23.09.2014 року був встановлений факт належності Державного акту саме ОСОБА_3.
05.06.2014 року державний нотаріус ОСОБА_4 видала позивачці Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий номер 2175) згідно з яким вона прийняла у спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2. В той же день ОСОБА_4 видала їй Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий номер 2178) згідно з яким вона прийняла у спадщину земельну ділянку під НОМЕР_1 площею 4,37 га розташованої на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
31.10.2014 року державний нотаріус ОСОБА_4 видала на ім'я позивачки третє Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий номер 4452) згідно з яким вона прийняла спадщину у вигляді земельної ділянки НОМЕР_2, площею 1,50 га, що розташована у масиві «Маразліївка» на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, серії НОМЕР_3 виданого 09.07.2004 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією.
Проте, 25.06.2014 року державний нотаріус ОСОБА_4 відмовила позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 через відсутність правовстановлюючих документів у спадкодавця на спадкове майно. В цьому будинку позивачка з чоловіком прожили все своє подружнє життя. Після одруження почали його будівництво та в 1972 році закінчили його, що вбачається з Характеристики будинку, яка наявна в технічному паспорті виготовленому 18.09.2014 року КП «Білгород-Дністровське БТІ» на замовлення позивачки, яка і по сьогоднішній день проживає в ньому. Власником будинку в Книгах Маразліївської сільської ради значиться саме спадкодавець - ОСОБА_3.
Позивачка стверджує, що на момент закінчення будівництва спадкового будинку в 1972 році діяло інше законодавство, яке не зобов'язувало реєструвати право власності на будинки, що розташовані в сільській місцевості, оформлення житлових будинків здійснювалося після закінчення будівництва шляхом здійснення відповідного запису у господарській книзі сільської ради (запис № 2) та відкриття особистого рахунку на ім'я забудовника (особовий рахунок НОМЕР_4). Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало. Однак, чинним законодавством дане питання не врегульоване, тому позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялась, її представник надала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник Маразліївської сільської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщався, причини неявки суду не відомі.
ОСОБА_2 надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю в судовому засіданні, проти задоволення позову не заперечує.
У відповідності з ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участі у справі,чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2011 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 272745, актовий запис № 24, складений виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради. Факт родинних відносин позивачки з померлим підтверджується матеріалами справи. За життя померлий Заповіт не складав.
У відповідності з п.1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом на наступне майно: квартира АДРЕСА_1; земельна ділянка під НОМЕР_1 площею 4,37 га розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; земельна ділянка НОМЕР_2, площею 1,50 га, що розташована у масиві «Маразліївка» на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, серії НОМЕР_3 виданого 09.07.2004 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією; житловий будинок АДРЕСА_3, загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м.
Після встановлення судовими рішеннями факту проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини та встановлення факту належності одного з правовстановлюючих документів, 07.10.2013 року позивачка звернулась до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_3.
У відповідності до положень ст..ст.1268, 1269 ЦК України, позивачка є такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5
В подальшому, 05.06.2014 року та 31.10.2014 року державний нотаріус видав позивачці три Свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з якими позивачка успадкувала все майно чоловіка, окрім житлового будинку АДРЕСА_3.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Так, 25.06.2014 року державний нотаріус ОСОБА_4 відмовила позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 через відсутність правовстановлюючих документів у спадкодавця на спадкове майно.
Згідно з п.4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання установчих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту вказаного майна.
За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (п.п.23, 24), свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Для встановлення дійсних обставин справи та її правильного вирішення, суд приймається до уваги наступне.
З Характеристики будинку, яка наявна в технічному паспорті виготовленому 18.09.2014 року КП «Білгород-Дністровське БТІ» на замовлення позивачки, вбачається, що в 1972 році по АДРЕСА_3 був збудований житловий будинок, який складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Д», «Є», «Ж», вбиральні літ. «З», споруд № 1-5.
Згідно з довідкою Маразліївської сільської ради № 417, ОСОБА_3, відповідно до записів в по господарській книзі № 2, особовий рахунок НОМЕР_4, на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_3, присадибна ділянка розміром 0,25 га знаходиться в користуванні.
З 1978 року позивачка зареєстрована у вказаному будинку, про що є відмітка в її паспорті в графі «місце проживання». Також, враховуючи рішення суду від 09.09.2013 року про встановлення факту проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд вважає повністю підтвердженими та доведеними доводи позивачки щодо будівництва будинку саме в 1972 році.
Відповідно до статті 5 ЦК України, підлягають застосуванню нормативні - правові акти чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі змісту п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5 (далі - Інструкція від 31.10.1975 року № 45/5) про порядок вчинення нотаріальних дій, яка втратила чинність на підставі Наказу Мін'юсту № 18/5 від 14.06.1994 року, підтвердженням належності будинку, розміру земельної ділянки, на якому він розташований, страхової оцінки будинку, відсутності заборгованості по податках та страхових платежах, а також відсутності заборони відчуження будинку можуть служити відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих. Всі ці дані можуть бути зазначені в одній загальній довідці.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція від 31.01.1966 року), яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 та була чинною на час закінчення будівництва у 1972 роках зазначеного житлового будинку та інших будівель і споруд, було передбачено обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) житлових будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).
Як вище зазначалось, житловий будинок було збудовано в селі Маразліївка ще за часів колишнього Союзу РСР, а саме 1972 р., а інші будівлі та ряд споруд закінчені будівництвом у 1980 році.
Таким чином, відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР, а саме п.62 Інструкція від 31.10.1975 року № 45/5 та Інструкції від 31.01.1966 року реєстрації підлягали лише житлові будинки та домоволодіння у містах і селищах міського типу Української РСР.
Отже, оформлення житлових будинків здійснювалося після закінчення будівництва шляхом здійснення відповідного запису у господарській книзі сільської ради (запис № 2) та відкриття особистого рахунку на ім'я забудовника (особовий рахунок НОМЕР_4). Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані, доведені та спрямовані на захист її спадкових прав.
Керуючись ст.ст. 5, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 174, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт належності житлового будинку АДРЕСА_3, який складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Д», «Є», «Ж», вбиральні літ. «З», споруд № 1-5, 60 штук вуликів (бджолосім'ї), розташованого на земельній ділянці площею 0,25 га - ОСОБА_3, який помер 06.08.2011 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_3, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га та складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 94,5 кв.м., житловою площею 67,4 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараїв літ. «В», «Г», «Д», «Є», «Ж», вбиральні літ. «З», споруд № 1-5, 60 штук вуликів (бджолосім'ї).
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя