Справа №484/476/17 06.06.2017
6 червня 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12017150110000090 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Цим же вироком засуджений ОСОБА_7 , вирок відносно якого не оскаржується.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_8 ,
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 70 КК України у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок змінити, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком.
Потерпілий ОСОБА_6 просить вирок відносно ОСОБА_5 змінити, призначити останьому покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Узагальнені доводи апелянтів.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини злочину, дані про його особу та вимоги кримінального процесуального законодавства.
На думку апелянта суд не врахував вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2013 р.
Суд не врахував тих обставин, що він повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю та розслідуванню злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, зробив для себе певні висновки, має намір працевлаштуватись та заробляти на життя своїм трудом, на даний час майже повністю усунув негативні наслідки крадіжок - замурував проломи у стінах. Крім того вказує на те, що він, в силу закону, раніше не судимий, проживає разом із співмешканкою та її неповнолітнім сином, якого виховує, має матір ОСОБА_9 , яка хворіє та проживає одна, оскільки його батько помер, має постійне місце мешкання, за місцем якого характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, потерпілий ОСОБА_6 будь-яких претензій до нього не має.
За наведених обставин вважає, вирок в частині призначеного покарання у виді реального позбавлення волі таким, що не відповідає його особі та явно несправледливим через суворість.
Потерпілий ОСОБА_6 зазначає, що вирок в частині призначення ОСОБА_5 покарання у виді реального позбавлення волі є занадто суворим, з огляду на те, що він працював в Консорціумі «Військово-будівельна індустрія» разом з ОСОБА_5 , знає його лише з позитивної сторони, той до роботи ставився відповідально, зауважень не мав, на даний час мешкає з жінкою, яка не працює, допомагає виховувати її сина, також допомагає своїй матері, яка часто хворіє і живе одна, оскільки батько помер, вчиненню крадіжки металобрухту ОСОБА_5 спонукало скрутне майнове становище після звільнення з Консорціума «Військово-будівельна індустрія», а позбавлення останнього волі більш негативно відобразиться на його родині.
Вказує на те, що будь-яких претензій до ОСОБА_5 не має та вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
18.12.2016 р. приблизно о 10.00 год. ОСОБА_5 , заздалегідь плануючи викрадення чужого майна, прийшов до складських приміщнь Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Реалізовуючи свій умисел, обвинувачений, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до складського приміщення (інвентаризаційний номер 234), вікна якого були закладені цеглою. За допомогою лому, який він приніс із собою, ОСОБА_5 вибив цеглу з вікна, та, через отвір, який утворився, проникнув до приміщення. Підійшовши до однієї із стін кімнати, обвинувачений ломом проламав отвір у ній і через нього проник до іншої кімнати, звідки таємно викрав 3 металеві диски від вантажного автомобіля вартістю 470 грн., які належали ОСОБА_6 . Викрадене майно цим же шляхом обвинувачений виніс із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
20.12.2016 р. приблизно о 09.00 год. ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_7 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшли до вище вказаного складського приміщення. Впевнившись у тому, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, через отвори, які були зроблені ОСОБА_5 раніше, обвинувачені проникли до кімнати приміщення, звідки таємно викрали металеву коробку передач від вантажного автомобіля МАЗ-54322, вартістю 1128 грн., яка належала ОСОБА_6 . Викрадене майно цим ще шляхом обвинувачені винісли із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
22.12.2016 р. приблизно о 09.00 год. ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшов до зазначеного складського приміщення. Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 через отвори, які він зробив раніше, проник до кімнати приміщення, звідки таємно викрав металеву шафу від електрощитової, вартістю 2500 грн., завдавши Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України майнову шкоду на вказану суму. Викрадене майно цим ще шляхом обвинувачений виніс із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
25.12.2016 р. приблизно о 09.00 год. ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшов до складських приміщень, розташованих за вище вказаною адресою, підійшов до приміщення лазні (інвентаризаційний номер 242). Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 за допомогою лому, який приніс з собою, вибив цеглу, якою було закладено вікно, та через отвір, що утворився, проник до приміщення, де демонтував металеві труби водогону, загальною довжиною 20 м., вартістю 1073 грн., завдавши Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України майнову шкоду на вказану суму. Викрадене майно ОСОБА_5 цим ще шляхом виніс із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
05.01.2017 р. приблизно о 10.00 год. ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшов до вище вказаного приміщення лазні. Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 через отвір, який він пробив раніше, проник до приміщення, де за допомогою пилки по металу, яку приніс з собою, демонтував 50 м. металевого кутника вартістю 3487,25грн., який був прикріплений до стелі, завдавши Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України майнову шкоду на вказану суму. Викрадене майно цим ще шляхом обвинувачений виніс із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
09.01.2017 р. приблизно о 09.00 год. ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшов до зазначеного приміщення лазні. Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 через отвір, який він пробив раніше, проник до приміщення, де за допомогою лому, який приніс з собою, пошкодив стіну з цегли і дістав 2 металеві труби вартістю 499,20 грн., завдавши Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України майнову шкоду на вказану суму. Викрадене майно цим ще шляхом обвинувачений виніс із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
10.01.2017 р. приблизно о 10.00 год. ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшов до приміщення лазні. Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, через отвір, який він пробив раніше, ОСОБА_5 проник до приміщення, де, за допомогою лому, демонтував металеву трубу димоходу, вартістю 888 грн., завдавши Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України майнову шкоду на вказану суму. Викрадене майно цим ще шляхом обвинувачений виніс із складського приміщення та розпорядився ним за власним розсудом.
13.01.2017 р. приблизно о 10.00 год. ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки майна, прийшов до приміщення лазні. Впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 через отвір, який він пробив раніше, проник до приміщення парної, де, за допомогою пилки по металу, почав здійснювати демонтаж металевої конструкції у вигляді сходинок, що складається з кутників та труб, яка була обшита деревом. Демонтувавши частину конструкції, обвинувачений почув, що біля приміщення хтось знаходиться. Злякавшись, що його можуть помітити, ОСОБА_5 припинив свої дій та втік з місця вчинення злочину. Таким чином, обвинувачений не виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не був закінчений з причин, які не залежали від його волі.
Своїми діями ОСОБА_5 завдав Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» майнову шкоду в розмірі 8 447,45 грн.
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до приміщення, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб та за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до приміщення, вчинене повторно.
Заслухавши доповідь судді, прокурора який заперечував проти задоволення скарг обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_6 , вважав вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені дослідженими судом доказами, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку. Фактичні обставини вчинених ОСОБА_5 крадіжок та незакінченого замаху на вчинення крадіжки за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України апелянтами в апеляційних скаргах не оспорюються.
Крім того, обставини обвинуваченим ОСОБА_5 не заперечувались, досліджувались за згодою учасників судового провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався та при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, відповідно до вимог ст. 65 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, які, згідно положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, особу винного, який є працездатним, однак постійної роботи та засобів до існування не має, в силу ст. 89 КК України є не судимим, проте раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів крадіжок та після закінчення іспитового строку знову умисно, заздалегідь приготувавшись вчинив аналогічний злочин, обставини злочину та кількість злочинних епізодів, те, що ОСОБА_5 припинив злочинну діяльність лише тоді, коли злякався викриття, а після вчинених злочинів не здійснив жодної дії для усунення їх наслідків, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тобто ті обставини, які обвинувачений та потерпілий ОСОБА_6 просили врахувати при призначенні покарання, і призначив ОСОБА_5 покарання в мінімальних межах закону, яке відповідає меті запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів.
За змістом ст. 75 КК України, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе у випадку, коли суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для провадження та застосувати вказані вимоги закону лише у тому разі, коли для цього є умови й підстави.
З матеріалів кримінального повадженнгя вбачається, що хоча ОСОБА_5 раніше не судимий і за місцем мешкання характеризується посередньо, але, протягом місяця (з 18.12.2016 р. по 13.01.2017 р.) заздалегідь готуючись, пошкоджуючи стіни будівель, вчинив 8 епізодів крадіжки, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Доводи обвинуваченого та потерпілого про часткове відшкодування ОСОБА_5 майнової шкоди Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» Міністерства оборони України є голослівним і матеріалами кримінального провадження не підтверджується, оскільки під час розгляду судом першої інстанції кримінального провадження представник потерпілого показав, що обвинувачений обіцяв відновити зруйноване, однак цього не зробив і не намагався.
Посилання апелянтів на наявність на утриманні ОСОБА_5 співмешканки з дитиною та хворої матері, яка потребує догляду не є обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину і не є тими виключними обставинами, що давали б суду можливість для застосування положень ст. 75 КК України з огляду на мотив, спосіб, характер, в тому числі систематичність його злочинної діяльності та суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_5 злочинів.
З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком, як того просять апелянти.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївськох області від 13 березня 2017 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
_____________________ _______________ __________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3