Справа №490/10338/15-ц 01.06.2017 01.06.2017 01.06.2017
Провадження №22-ц/784/1317/17
справа № 490/10338/15-ц
провадження № 22ц/784/1317/2017 Головуючий у першій інстанції: Гуденко О.А.
категорія 52 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.
іменем України
01 червня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лівінського І.В.,
суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,
за участі: представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,
третьої особи ОСОБА_6,
представника органа опіки та піклування Соколової С.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника відповідача - ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2017 року, ухваленого
за позовом
ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
В жовтні 2015 року ОСОБА_8 звернулась з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому уточнила, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позивачка зазначала, що відповідач є батьком її онуки - малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Мати дитини - ОСОБА_10, померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Після смерті матері дитина проживає разом з нею.
Відповідач не виконує батьківського обов'язку щодо виховання доньки, не піклується про її здоров'я, фізичний та моральний розвиток, не надає матеріальної допомоги, жодного разу не навідувався до доньки, не поцікавився долею дитини після смерті матері.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_9 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2017 року позов задоволено частково. Постановлено позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні вимог про стягнення аліментів відмовлено. Крім того, суд розподілив судові витрати.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що підставою для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав є те, що він тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.
Однак з таким висновком в повній мірі погодитись не можна.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Мати дитини - ОСОБА_10, померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Після смерті матері дитина проживає разом з бабусею - ОСОБА_8
Остання поставила питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що від виконання своїх батьківських обов'язків не ухилявся, оскільки неодноразово висловлював турботу про доньку, бажання спілкуватись з нею та брати участь в її вихованні; виконує обов'язок щодо утримання доньки, частково сплачує аліменти; має постійне місце роботи, де характеризується позитивно. Після смерті дружини, з грудня 2015 року в період його намагання зустрітись з дитиною родина ОСОБА_8 приховувала дитину від нього.
Відповідно до положень ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише за певних обставин, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював з 6 грудня 2016 року на ПП «ПК «Золотой теленок», а з 1 лютого 2017 року працює на ПП «Рута» (т. 2 а.с. 10, 11). За місцем роботи характеризується позитивно (т. 1 а.с. 99).
Також позитивно характеризується за місцем проживання, в тому числі, органами поліції, які зазначили, що ОСОБА_4 алкогольними напоями не зловживає, наркотичні речовини не вживає, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, на профілактичному обліку не стоїть (т. 1 а.с. 82-83, 98).
3 грудня 2015 року ОСОБА_4 звертався до органу опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання дитини (т. 1 а.с. 79).
8 грудня 2015 року відповідач звертався із заявою до правоохоронних органів про розшук дитини (т. 1 а.с. 81).
За таких обставин, та враховуючи, що ОСОБА_4 був позбавлений можливості спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні й утриманні, в тому числі, через перешкоди, які чинились у цьому ОСОБА_8, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, колегія суддів вважає, що підстави, передбачені ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до висновку органу опіки та піклування - Миколаївської міської ради від 27 лютого 2017 року про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки даний висновок не містить жодних посилань на обставини негативної поведінки відповідача щодо дитини (т. 1 а.с. 118-120).
В даному висновку лише підтверджено наявність підстав для позбавлення батьківських прав, які на думку комісії, існували на момент складання висновку від 10 лютого 2016 року про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав (т. 1 а.с. 46-47). Між тим, як вбачається з матеріалів справи, даний висновок зроблений без спілкування з відповідачем.
Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 в минулому неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, не може вважатись достатніми обставинами для позбавлення батьківських прав відповідача.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню на підставі п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2017 року в частині задоволення вимог про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відмовити.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді О.О. Данилова
Н.О. Шаманська