нп 2/490/2976/2017 Справа № 490/11139/16-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
15 травня 2017 р. Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Кваші С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про виділення частки,-
В листопаді 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він та відповідач є співвласниками нежитлових приміщень в АДРЕСА_1.Згідно з договором дарування від 23 жовтня 2003 року позивач став власником 386/1000 часток нежитлових приміщень в АДРЕСА_1.Відповідачу належить 602/1000 часток вказаних нежитлових приміщень на підставі свідоцтва про право власності від 11 вересня 2003 року.Позивач, 30 червня 2016 року звернувся до відповідача з письмовою пропозицією надати згоду про поділ в натурі нежитлових приміщень як об'єктів права спільної часткової власності. Однак, відповідач, не виявив бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин, повідомивши про відсутність у нього повноважень.
Оскільки сторони не змогли дійти згоди щодо порядку володіння та користування нежитловими приміщеннями цієї громадської будівлі, що позбавляє позивача, як власника, можливості здійснювати свої права щодо володіння та користування цим майном, просив виділити в натурі належну йому частку.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити
Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає.
Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
23 жовтня 2003 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар 386/1000 часток нежитлового приміщення загальною площею 308,90 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.12.2006 року, нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1 - 398/1000, Територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради -602/1000.
Згідно повідомлення ММБТІ від 24.06.2016 року, за Теритріальною громадою м. Миколаєва зареєстровано право власності на 602/1000 часток нежитлових приміщень за вищевказаною адресою. Ця частка складається виключно з приміщень сходинкових клітин багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 з першого по дев'ятий поверхи, загальна площа яких складає 481,2 кв.м. Інші нежитлові приміщення за вищезазначеною адресою до складу частки, що належить Територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради - не входять.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №876 від 26 жовтня 2016 року "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради" вирішено 386/1000 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, надати нову адресу: АДРЕСА_1
Відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 що належать позивачу, вказані приміщення складаються з приміщень: 41-1, 41-2, 41-3, 41-7, 41-8, 41-10, 41-11, 41-12; 42-1, 42-2; 43-1, 43-1', 43-2, 43-3, 43-4, 43-5, 43-6, 43-7 позначених на плані під літ. А, загальною площею 290,3 кв.м., основною площею 219,8 кв.м.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 25.12.1992 р. № 13, при вирішенні спорів про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, це можливо, якщо кожній стороні може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру). Згідно положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна № 127 від 24.05.2001 р. зі змінами та доповненнями, квартирою є сукупність житлових та допоміжних приміщень, які мають окремий вихід. Виділ в натурі можливий при умові ізолювання часток і наявності мінімального складу приміщень. Відповідно до норм ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові споруди. Основні положення», п. 2.22. - в квартирах слід облаштовувати житлові кімнати та підсобні приміщення: кухню (не менше 7 кв.м. з природнім освітленням та вентиляцією); вбиральню (0,8 х1,22 м.), ванну кімнату та коридор.
Як випливає з технічного паспорту та інвентарної справи, конструктивні елементи нежитлових приміщень збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину, оскільки нежитлові приміщення, що належать сторонам ізольовані одно від одного та сторони мають самостійні входи до цих приміщень.
У відповідності до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Статтею 364 ч. 1 цього Кодексу передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України). Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності (а не відповідно до норм житлової площі на одного мешканця відповідно до положень ЖК України). Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Відповідач не надав доказів завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню його частці громадської будівлі.
За такого, суд приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір сплачено позивачем при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14,209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності на нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Виділити ОСОБА_1 у власність частку спільного майна (літ. А на плані), приміщення: 41-1, 41-2, 41-3, 41-7, 41-8, 41-10, 41-11, 41-12; 42-1, 42-2; 43-1, 43-1', 43-2, 43-3, 43-4, 43-5, 43-6, 43-7, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 290,3 кв.м., основною площею 219,8 кв.м.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Гуденко О.А.