06 червня 2017 року
Справа № 489/6482/16-ц
Номер провадження 2/489/788/17
іменем України
06 червня 2017 року
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого - судді Тихонової Н.С.,
секретаря - Бреженюк Н.С.,
за участю:
позивачки - ОСОБА_1,
представника позивачки - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства,
В грудні 2016 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства. Свої вимоги мотивувала тим, що її мати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю з 1990 р. Під час спільного проживання в них народилась донька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивачка). При цьому ОСОБА_6 визнавав себе батьком ОСОБА_1 (до одруження - ОСОБА_7), однак при реєстрації народження дитини відомості про батька були зазначені зі слів матері. За життя ОСОБА_6 займався вихованням доньки, надавав їй матеріальну допомогу, сплачував її навчання у вищому навчальному закладі, визнавав сина позивачки Артема, своїм рідним онуком. 14.12.2015 р. ОСОБА_6 помер. Після його смерті позивачка має намір оформити своє право на спадщину разом з іншими спадкоємцями померлого, однак не має такої можливості, оскільки відсутні докази родинних відносин між нею та померлим.
Оскільки зазначена обставина заважає позивачці реалізувати свої спадкові права, вона просить суд встановити факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, який помер 14.12.2015 р., є її батьком.
В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнали. Вважали, що у задоволенні вимог необхідно відмовити через їх недоведеність.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_7 (після одруження - ОСОБА_1) ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 При цьому відомості про батька дитини були записані зі слів матері - «Кобченко Віктор Іванович». Вказане по - батькові дитини збігається з ім'ям померлого ОСОБА_6.
Як вбачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, державна реєстрація народження ОСОБА_14 була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).
Відповідно до тверджень позивача та пояснень свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 судом достовірно встановлено, що починаючи з 1990 р. та в подальшому, після народження дитини ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не проживати разом та не вели спільне господарство, оскільки до 2003 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі та постійно мешкав із дружиною та двома синами.
Проте, згідно пояснень вказаних свідків, фотографій, вбачається, що протягом усього часу, від народження доньки до своєї смерті, ОСОБА_6 постійно брав участь в утриманні та вихованні ОСОБА_14 - позивачки по справі, а потім її малолітнього сина - свого онука, (допомагав грошима, разом їздили на відпочинок, брав участь у лікуванні, навчанні), вказані обставини свідчать про визнання за життя померлим батьківства відносно позивачки.
14.12.2015 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1
На теперішній час позивачка має намір оформити свої спадкові права, однак позбавлена такої можливості, оскільки відсутні докази родинних відносин між нею та спадкодавцем - її батьком.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Сімейного кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Як роз'яснено у пунктах 1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 р.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Відповідно до положень ст. 53 КпШС України (що діяли на час виникнення спірних правовідносин) в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що померлий ОСОБА_6 за життя визнавав себе батьком заявниці та їх відносин мали характер відносин батька та доньки. При цьому суд не може прийняти до уваги твердження відповідача протилежного змісту, оскільки вони спростовуються іншими, дослідженими судом доказами.
За таких обставин, суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 щодо неї обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 14, 30, 60, 62, 88, 212-214, 234 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4 Крим, який помер 14.12.2015 р., є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.С. Тихонова