"06" червня 2017 р. Справа153/634/17
Провадження2-а/153/19/17-а
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.
за участю секретаря сз Сирітко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль
справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_2 до інспектора СРПП №4 Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_2 заявив адміністративний позов до інспектора СРПП№4 Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 24.05.2017 на автодорозі по вул.. Соборна в м. Ямпіль Вінницької області йому була вручена копія постанови про накладення адміністративного стягнення серії БР №338306. Відповідно до постанови від 24.05.2017 серії БР №338306 о 20 годині 00 хвилин по вул.. Соборній в м. Ямпіль Вінницької області ОСОБА_2 порушив вимогу дорожнього знаку «зупинка заборонена», а саме здійснив стоянку в зоні дії даного знаку, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 гривень. Позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі є незаконною і такою, що прийнята з грубим порушенням КУпАП. Також вказав, що його зупинка була вимушеною, оскільки в автомобілі закінчилось пальне і відповідно двигун не заводився. Після чого він одразу увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Також вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, оскільки його зупинка не була свідченням умисних дій чи бездіяльності, а сталась ситуація, яка не залежала від його волі, тобто, була вимушена зупинка у зв'язку із закінченням пального в автомобілі. Вважаючи свої права порушеними, позивач змушений звернутись до суду і просить суд винести рішення, яким визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач ОСОБА_2 06.06.2017 за вх..№3414 надав суду письмову заяву із клопотанням справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача - поліцейський Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області Жуковський О.В., 06.06.2017 за вх..№3417 подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.
Дослідивши усі докази, суд вважає доведеними ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. 71 ч.2, 6 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Оскільки відповідачем на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 01.06.2017 про відкриття провадження у справі не надано заперечень та будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в оскаржуваній постанові, суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів. Натомість на підтвердження наведених у позові обставин позивач навів свої доводи та надав письмовий доказ щодо фактичних обставин.
Судом встановлено такі обставини.
Із дослідженої судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №338306 від 24.05.2017 встановлено, що позивач притягається до відповідальності у тім, що він 24 травня 2017 року о 20 годині 00 хвилин по вул. Соборній в м. Ямпіль Вінницької області порушив вимогу дорожнього знаку «зупинка заборонена», а саме здійснив стоянку в зоні дії даного знаку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.
Відповідно до ст.252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинні бути з'ясовані: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Частиною 1 статті 122 КУпАП, передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В своєму адміністративному позові позивач ОСОБА_2 стверджує, що зупинка була вимушеною.
Згідно п. 1.10 ПДР України, вимушена зупинка це припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі. При цьому, як встановлено п. 15.14 ПДР України, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами п.п. 9.9 -9.11 цих Правил.
Зокрема, відповідно до п. 9.9 Правил, аварійна світлова сигналізація повинна бути увімкнена разі вимушеної зупинки на дорозі. Разом з увімкненням аварійного світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар (п. 9.10). Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.
Отже, Правила дорожнього руху зобов'язують водія автомобіля як джерела підвищеної небезпеки, у випадку здійснення вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, попередити інших учасників дорожнього руху про виникнення нестандартної ситуації шляхом виконання певних дій, чітко регламентованих п.п. 9.9 -9.11 Правил.
Позивач в своєму позові зазначив, що ним було вжито ряд заходів під час вимушеної зупинки, а саме було включено аварійну світлову сигналізацію та здійснювались невідкладні заходи по відбуксируванню автомобіля.
Зміст ст.71 КАС України зобов"язує кожну сторону довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа , яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідач в судове засідання не прибув, не виконав належним чином покладеного на нього обов'язку доказування правомірності свого рішення, тобто не надав доказів (технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, показання свідків, тощо) вини позивача у порушенні ним вимог Правил дорожнього руху, а матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.122 КУпАП.
Таким чином, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення та спростовували пояснення позивача про відсутність в його діях складу правопорушення.
Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні постанови відносно позивача належним чином відповідно до ст.280 КУПАП не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Суду не додано доказів про роз'яснення відповідачем позивачеві його прав та обов'язків, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п. 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом №1376 від 06.11.2015 МВС України, що є суттєвим порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Будь-яких доказів в підтвердження того, що позивачеві було роз'яснено його права та забезпечено право на захист під час розгляду справи, відповідач не надав. Наявна на постанові (зворотній бік) відмітка редакції ст. ст. 268 КУпАП, 63 Конституції України, а також порядок сплати штрафу не підтверджує факту виконання поліцейським вимог п. 11 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом №1376 від 06.11.2015 МВС України.
Суд при цьому зазначає, що, з урахуванням Конституційних принципів законності та індивідуалізації відповідальності, обов'язковою передумовою накладення на особу адміністративного стягнення є точний виклад обставин вчиненого ним адміністративного правопорушення, прямо передбаченого законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях є неприпустимим. В оскаржуваній постанові відсутні точні і повні відомості про місце події, а лише зазначено назву вулиці і населений пункт, а також не вказано пункту ПДР, який порушений позивачем.
З наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не дотримано вимог ст.ст.7, 248, 249, 268, 280 КУпАП, п. 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом №1376 від 06.11.2015 МВС України, чим порушено права та законні інтереси позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не забезпечено право на захист. Таким чином, винесена відносно позивача постанова порушує його права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поновлення порушених прав позивача можливе шляхом визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього.
З урахуванням викладеного, суд має підстави в порядку ст. 293 ч.1 п.2 КУпАП постанову серії БР №338306 від 24.05.2017 - скасувати, а справу направити на новий розгляд для виконання відповідачем вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, оскільки позов задоволено, при подачі позовної заяви позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ст.. 288 КУпАП, з урахуванням роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України у постанові від 23 січня 2015 року N 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір"», тому відповідно до ст.94 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат, оскільки такі витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 71, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, на підставі ст.55 Конституції України, ст.ст.288, 289, 293 ч.1 п.2 КУпАП, суд
Позов - задовольнити .
Визнати дії інспектора СРПП №4 Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області - протиправними.
Скасувати Постанову серії БР №338306 від 24 травня 2017 року, про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - та стягнення штрафу у сумі 255 гривень.
Справу направити на новий розгляд.
Постанова може бути оскаржена повністю або частково до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу Адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий А.Г.Любинецька-Онілова