Справа № 151/734/16-ц Провадження № 22-ц/772/1358/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 33Доповідач Панасюк О. С.
31 травня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Шемети Т.М., Зайцева А.Ю., з участю секретаря судового засідання Куленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чечельницько районного суду Вінницької області, Головного управління поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства при проведенні дізнання та притягнення до адміністративної відповідальності, за апеляційними скаргами Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області, ОСОБА_2 та Державної казначейської служби України на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року, -
встановила:
13 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з цим позовом.
Вказував, що 12 березня 2016 року інспектором поліції Тульчинського відділення поліції Немирівського відділу поліції Головного управління національної поліції (далі Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП) у Вінницькій області Шнягою П.В. було складно відносно нього протокол про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення цих правопорушень у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01 липня 2016 року постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 24 травня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито:
- за ст.122-4, ст.124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
- за ст.130 ч.1 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважав, що незаконними діями органу досудового слідства - Тульчинського ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області та Чечельницького районного суду Вінницької області йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у погіршенні якості та рівня життя через неможливість вести усталений (звичний) його спосіб, погіршенні соціальних зв'язків з оточенням, членами сім'ї та родичами, погіршенні ділової репутації, відтак просив стягнути з Чечельницько районного суду Вінницької області, Головного управління поліції у Вінницькій області та Державної Казначейської служби України 100 тис. грн. у відшкодування цієї шкоди.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_2 5 тис. грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 4 квітня 2017 року стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на корись ОСОБА_2 170 грн судових витрат.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2, Бершадська місцева прокуратура Вінницької області та Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просили: Бершадська місцева прокуратура Вінницької області та Державна казначейська служба України - скасувати рішення і ухвалити нове про відмову у позові, ОСОБА_2 - змінити рішення, стягнути на його користь з Державної Казначейської служби України за рахунок бюджету 100 тис. грн у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. 205 і 207 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Ч. 1 ст. 13 цього Закону встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Проте у справі, яка переглядається, між позивачем та Чечельницьким районним судом Вінницької області (суддею Гарник М.С.) зазначені правовідносини не виникли, тому справа в частині вимог до Чечельницького районного суду Вінницької області не може бути підсудна судам загальної юрисдикції.
Відповідно до ст. 125 Конституції України в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані та Верховний Суд України.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
За таких обставин, належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Саме до такого правового висновку, який в силу приписів ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування всіма судами загальної юрисдикції, дійшов Верховний Суд України у справі № 6-3139цс16 від 1 березня 2017 року.
Оскільки вимоги ОСОБА_2 до Чечельницького районного суду Вінницької області ґрунтуються на підставі процесуального рішення судді - постанови про накладення адміністративного стягнення, - законність якої не може перевірятись за межами встановленого законодавством процесуального контролю, то рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_2 до Чечельницького районного суду Вінницької області необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.
Керуючись пунктами ст. ст. 15, 205, 307, 310, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року в частині вимог ОСОБА_2 до Чечельницько районного суду Вінницької області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства при проведенні дізнання та притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.
Провадження у справі в цій частині закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий /підпис/ О.С. Панасюк
Судді: /підпис/ Т.М. Шемета
/підпис/ А.Ю. Зайцев
Згідно з оригіналом О.С. Панасюк