30 травня 2017 р. Справа № 591/922/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2017р. по справі № 591/922/17
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення судового контролю,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд:
- визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 01 квітня 2012 року відповідно до Довідки Сумського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення станом на 01.04.2012 року № 38931 від 19.05.2012 року протиправними;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру та виплату пенсії відповідно до Довідки Сумського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення станом на 01.04.2012 року № 38931 від 19.05.2012 року, починаючи з 01 квітня 2012 року;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає відмову відповідача в перерахунку пенсії безпідставною, протиправною, такою, що порушує його права, свободи та інтереси.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2017 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог повністю, за необґрунтованістю.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 01.01.2007 року позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон України №2262).
Постановою КМУ від 23.04.2012 року №355 передбачено поетапне підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.07.2012 року у розмірі 11%, з 01.09.2012 до 23%, з 01.01.2013 до 35%.
На виконання постанови КМУ від 23.04.2012 року №355 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262 Сумський обласний військовий комісаріат надав відповідачу довідку від 19.05.2012 року про грошове забезпечення позивача за посадою, яку він займав на день звільнення з служби, станом на 01.04.2012 року (а.с.15).
Розмір пенсії позивача на виконання Постанови №355 підвищувався поетапно з 01.07.2012 року до 11% - 142,80 грн., з 01.09.2012 року до 23% - 298,58 грн. (а.с.13-14).
06.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
24.01.2017 року ОСОБА_2 отримав від відповідача лист від 19.01.2017 року за №14/Т-11, відповідно до якого йому відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем відмовлено в перерахунку обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 06.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
Листом №14/Т-11 від 19.01.2017 року, скерованим на адресу позивача відповідач повідомив останнього, що йому відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 45 Закону 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-1У у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 63 Закону № 1058-1У, п.п. 1, п. 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Згідно п. 4.3 Порядку рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, дана норма регламентує порядок підписання рішень пенсійного органу про призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший.
Верховний Суд України у своїх висновках викладених у постанові від 22 квітня 2014 року (Справа №21-484а13) зазначив, що за результатами розгляду заяви з доданими до неї документами пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову в перерахунку раніше призначеної пенсії.
Відповідно до ст. 242 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.
Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів розгляду заяви позивача від 06.01.2017 року про перерахунок пенсії та прийняття рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону 1058-IV.
З матеріалів справи убачається, що позивач 06.01.2017 року звернувся до пенсійного органу з належною заявою, вважаючи що наявні підстави для проведення перерахунку її пенсії.
Зазначені обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, що є підставою для скасування постанови Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2017 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, а з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України (для повного захисту прав позивача про захист яких він просить) прийняти нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розгянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовним вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, з огляду на приписи п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог ОСОБА_2 та прийняти зазначене рішення.
Також колегія суддів зазначає, що здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи послуговуються тими формами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії, визначені Законом № 1058-1У, зокрема ч. 5 ст. 45 № 1058-1У.
Пунктом 4.7 Порядку встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії, керувався положеннями п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України - адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Частиною 2 ст. 162 КАС України установлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, - про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, КАС України у якості засобів юридичного захисту передбачає можливість оскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень одночасно з вимогою до цього суб'єкта щодо прийняття рішення.
Частиною 2 ст. 162 КАС України також установлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням визначати переможця.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалення рішення про зобов'язання здійснення перерахуноку пенсії ОСОБА_2, законодавцем віднесено до виключної компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.02.2015 р. по справі № 826/17640/14.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно-правові акти, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати пенсію позивача відповідно до Довідки Сумського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення станом на 01.04.2012 року № 38931 від 19.05.2012 року, починаючи з 01 квітня 2012 року.
Інші доводи та заперечення на висновки колегії суддів не впливають.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21.04.2017р. по справі № 591/922/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення судового контролю - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 про перерахунок пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Калитка О.М.
Повний текст постанови виготовлений 06.06.2017 р.