01 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4437/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;
за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року з питань забезпечення позову в справі за позовом малого колективного підприємства фірма «ГеяНа» до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Литвиненко Наталії Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та рішення, -
28 лютого 2017 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву малого колективного підприємства фірма «ГеяНа» до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Литвиненко Наталії Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дії та рішення державного виконавця Литвиненко Н.В. та Дрогобицького ВДВС щодо визначення вартості (оцінки) арештованого нерухомого майна чотирьох поверхового цегляного нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Дрогобич Львівської області, вул. П. Орлика ЗА на підставі звіту про оцінку майна від 03 лютого 2017 року, проведеного ТзОВ «Периметр».
28 лютого 2017 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого нерухомого майна, належного МКП фірма «ГеяНа», а саме нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м, що розташоване за адресою м. Дрогобич Львівської області, вул. П.Орлика 3А; заборони Дрогобицькому ВДВС вчиняти дії по передачі на реалізацію арештованого нерухомого майна, належного МКП фірма «ГеяНа», а саме нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м, що розташоване за адресою м. Дрогобич Львівської області, вул. П.Орлика 3А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Заборонено Дрогобицькому міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області вчиняти дії по передачі на реалізацію арештованого нерухомого майна, належного малому колективному підприємству фірма «ГеяНа», а саме нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м., що розташоване за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул. П.Орлика, 3А, до ухвалення рішення у даній адміністративній справі. В іншій частині в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Зазначену ухвалу мотивовано обґрунтованістю доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, третьою особою - дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Частиною 4 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача (Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" від 29.09.2016 №14).
Встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження № 42952728 державним виконавцем постановою від 21 листопада 2016 року описано і арештовано майно позивача, а саме: нерухоме майно чотирьох поверхового цегляного нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Дрогобич Львівської області, вул. П.Орлика 3А, що належать на праві власності МКП фірма «ГеяНа», товариством з обмеженою відповідальністю «Периметр» проведено оцінку вказаного майна, згідно з висновком від 03 лютого 2017 року ринкова вартість майна становить 4363140 грн.
Не погодившись з таким висновком та діями відповідачів про проведення оцінки арештованого майна позивач оскаржив їх до суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Відповідно до п. 1, 3, 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2831/5 (надалі за текстом - Порядок), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору. Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи. У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим, тринадцятим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Отже, проведення оцінки майна є необхідною, єдиною та достатньою передумовою для передачі майна на реалізацію. Оскарження оцінки не є підставою для зупинення реалізації такого майна, однак передача на реалізацію такого майна може бути зупинена судом.
Пунктом 8 розділу Х Порядку передбачено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, реалізація арештованого майна шляхом проведення електронних торгів має наслідком перехід права власності на таке майно до особи, яка його придбала.
При цьому, оскарження стороною виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця з приводу оцінки майна не є перешкодою для передачі такого майна на реалізацію. Відтак, у даному випадку, майно боржника може бути безповоротно відчужене третім особам до ухваленням судом рішення у спорі щодо вартості такого майна та правомірності його передачі на реалізацію, що, у свою чергу, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим та/або утрудненим без вжиття заходів забезпечення позову.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для позивача рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно вказано, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову в частині щодо заборони Дрогобицькому ВДВС вчиняти дії по передачі на реалізацію арештованого нерухомого майна, належного МКП фірма «ГеяНа», а саме нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м., що розташоване за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул. П.Орлика, 3А, до ухвалення рішення у даній адміністративній справі належним та обґрунтованим і підлягає до задоволення.
Щодо забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого нерухомого майна, належного МКП фірма «ГеяНа», а саме нежитлового приміщення загальною площею 1064,7 кв.м, що розташоване за адресою м. Дрогобич Львівської області, вул. П.Орлика 3А, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не надано доказів того, що таке майно вже перебуває на реалізації, відтак клопотання в цій частині не підлягає до задоволення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що у даному випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову ускладнить відновлення порушених прав, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більше шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Відтак, за наведених обставин та із врахуванням доводів заявленої заяви, обсягу заявленої заяви, а також беручи до уваги принцип співрозмірного вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, очевидності ознак протиправності рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено наявність обставин передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 41, 117, 118, 158-160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206, ч. 2 ст. 211, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року з питань забезпечення позову в справі № 813/862/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Повний текст судового рішення виготовлено 06 червня 2017 року.