30 травня 2017 р. Справа № 876/4362/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
за участі представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №19692/ш/03-18-13-03.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскільки відповідно до даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середня ринкова вартість належного йому автомобіля, який став об'єктом оподаткування, з пробігом 105 211 км. становить 642 666,14 грн., тобто є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у зв'язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог, встановлених підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України. Просив позо задоволити.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 26 грудня 2016 року за №19692/ш/03-18-13-03.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що у власності фізичної особи ОСОБА_2 перебував транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, об'єм двигуна - 3456 куб. см, рік випуску - 2012, р.н. НОМЕР_1.
Зазначений транспортний засіб був проданий 05.05.2016 року, що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.05.2016 року.
Як вбачається з довідки регіонального сервісного центру МВС у Волинській області 0741 від 08.11.2016 року №31/3/1/2615 транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER 05.05.2016 року був перереєстрований на іншу особу, відповідно до ст.267.6.5.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України Ковельською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №19692/ш/03-18-13-03, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 8 333,33 грн.
1 січня 2016 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (далі Закон №909-VIII), яким викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України.
Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Підпунктом 267.3.1 пункту 263.1 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Порядок обчислення і сплати податку, строки сплати податку передбачено у пунктах 267.6, 267.7 та 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, відповідно до яких обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Транспортний податок сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Таким чином, з врахуванням вимог статті 267 Податкового кодексу України, позивач ОСОБА_2 як власник транспортного засобу з роком випуску до 5 років та середньоринковою вартістю якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати зобов'язаний був би сплатити до бюджету транспортний податок за січень-квітень 2016 року в розмірі 8 333,33 грн.
Проте, як вбачається із інтернет-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі, середньоринкова вартість транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, об'єм двигуна - 3456 куб.см., рік випуску - 2012 становить 642 666 грн. 14 коп.
Таким чином, середньоринкова вартість транспортного засобу, власником якого був ОСОБА_2 становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1 378 грн. х 750=1 033 500 грн.).
Пунктом 4 розділу II Прикінцеві положення Закону №909-VIII зазначено наступне: «Установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відтак, законодавець передбачав необхідність сплати транспортного податку у 2016 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі №803/104/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
С. Кузьмич
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.05.2017 року