Дата документу Справа № 313/1353/16-к
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження № 11-кп/778/427/17 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 313/1353/16-к Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
Категорія - ст. 289 ч. 2 КК України
29 травня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016080200000319, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водяне Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, українця, з громадянством України, освіта 2 класи, не одруженого, має трьох неповнолітніх дітей, непрацюючого, який зареєстрований по АДРЕСА_1 та тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не військовозобов'язаного, стан здоров'я задовільний, раніше судимого:
1) 18.03.2002 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі;
2) 09.08.2005 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 122 КК України призначено покарання у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі;
3) 26.11.2007 року Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, 70 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;
4) 24.12.2009 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 187 КК України призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 23.02.2015 року постановою Вільнянського районного суду Запорізької області на підставі ст. 81 КК України застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, невідбутий строк 1 рік 7 місяців 2 дні, звільнився 03.03.2015 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України;
вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 його майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 його майна.
На підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24.12.2009 року, та призначено остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна.
Строк відбування покарання обчислювати ОСОБА_7 з моменту його фактичного затримання з 14.09.2016 року.
Зараховано строк попереднього ув'язнення засудженому ОСОБА_7 у відповідності до ч. 5 ст. 72 КПК України у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, починаючи з дня затримання, тобто з 14.09.2016 року до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишено у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 703 гривні 68 копійок.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно вироку суду першої інстанції, 14.09.2016 року приблизно о 03.30 години обвинувачуваний ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, із приміщення літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_2 , в якому перебував з дозволу потерпілого ОСОБА_9 , скориставшись тим, що останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння заснув, таємно викрав грошові кошти у сумі 1100 доларів США, що у перерахунку в національній валюті України гривні станом на 14.09.2016 року складає 29 062 грн. та 200 Євро, що у перерахунку в національній валюті України гривні станом на 14.09.2016 року по курсу Національного банку України становить 5 944 грн., які належать потерпілому ОСОБА_9 , та які знаходились під скатертиною стола, після чого покинув приміщення літньої кухні вищевказаного домоволодіння, чим спричинив останньому матеріальний збиток на загальну суму 35 006 грн.
Крім цього, 14.09.2016 року приблизно о 03.40 годині, обвинувачуваний ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаного з проникненням у інше сховище, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_9 , де знаходився автомобіль ВАЗ 210994 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить потерпілому. Реалізовуючи свій злочинний умисел, та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_7 , розуміючи, що він немає законного права на керування вказаним транспортним засобом, скориставшись ключами потерпілого, через водійські двері проник до салону вказаного автомобіля, де сів за кермо. Маючи на меті, проїхатись на вищевказаному автомобілі, ОСОБА_7 завів двигун за допомогою ключа, і виїхавши із двору домоволодіння потерпілого, поїхав в напрямку автодороги с. Новоукраїнка - с. Калинівка Веселівського району Запорізької області, та на шляху прямування не впорався з керуванням, внаслідок чого з'їхав у кювет, пошкодивши при цьому автомобіль. Відповідно до висновку експерта № 99/10 від 05.10.2016 року ринкова вартість автомобіля ВАЗ 210994 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_9 , складає 66 013 грн. та реальна матеріальна шкода у зв'язку із заволодінням вказаного автомобіля складає 14 130 грн.
Своїми діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 збиток на загальну суму 49 136 гривень, який відшкодовано частково у сумі 35 006 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений вважає, що суду першої інстанції у відношенні до нього виніс суворе покарання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд не взяв до уваги, що у нього на утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей, яких він, перебуваючи на волі, матеріально забезпечує; на досудовому розслідуванні активно сприяв швидкому розкриттю злочину, а також повному відшкодуванню матеріального збитку потерпілому ОСОБА_9 .
На підставі викладеного, просить взяти до уваги викладені пом'якшуючі обставини відповідно до ст. 66 КК України; застосувати до нього покарання нижче нижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 289 КК України; застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: обвинуваченого, зокрема в останньому слові, та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, кваліфікація дій останнього, встановлені і вказані обставини у обвинувальному вироку за цими злочинами, сторонами провадження не оспорюються, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за ч. 2 ст. 289 КК України як, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у інше сховище, кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину. Судом також враховано конкретні обставини вчинення злочинів, характер та ступінь їхньої суспільної небезпеки, особу обвинувачуваного.
В якості обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_7 , суд визнав його щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину. Обтяжуючою обставиною судом встановлено скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Також, судом враховані відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який був раніше неодноразово судимий за тяжкі умисні злочини, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра. Суд врахував також ту обставину, що ОСОБА_7 вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24.12.2009 року.
Встановлені судом першої інстанції пом'якшуючі обставини, на думку колегії суддів, не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненої обвинуваченим сукупності злочинів. Вчинення злочинів протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком, від відбування якої ОСОБА_7 було умовно-достроково звільнено, свідчить про суспільну небезпеку його особи. Таким чином, підстав для застосування положень ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, немає.
Тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 колегія суддів вважає безпідставними.
Відсутність матеріальних претензій у потерпілого обумовлена поверненням органами досудового розслідування викраденого у нього майна. З огляду на це, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_7 про добровільне відшкодування ним заподіяної потерпілому шкоди.
Доводи апелянта про те, що у нього є на утриманні троє неповнолітніх дітей, не підтверджені документально, а в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 пояснив, що в свідоцтві про народження дітей він не записаний батьком.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що виправлення ОСОБА_7 неможливо досягти без ізоляції його від суспільства, а тому правильно обрав йому покарання у виді позбавлення волі, межі якого визначив, керуючись вимогами ст. 65 КК України. Підстав вважати надто суворим призначене обвинуваченому остаточне покарання, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а особою, яка тримається під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4