Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №315/1314/16 Головуючий у 1 інстанції: Романько О.О.
Провадження № 22-ц/778/1780/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
«30» травня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Гончар М.С.,
ОСОБА_2,
секретар: Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В грудні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору б/н від 19 лютого 2013 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 30 листопада 2016 року має заборгованість - 15466,04 грн., яка складається з наступного: 105,18 грн. - заборгованість за кредитом; 10552,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3595,24 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 712,67 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 19 лютого 2013 року у розмірі 15466,04 грн. та судові витрати у розмірі 1378 грн.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, однобічність та неповноту судового розгляду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнути з відповідача судові витрати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2013 року сторони уклали кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_4отримав кредитні кошти у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Розмір щомісячних платежів становив 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення яких до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_4(а.с.7).
Згідно змісту вказаної заяви, підписаної ОСОБА_4, останній погодився, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Умови і Правила викладені на банківському сайті, складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг. Даних про те, що відповідач приєднується до даних Умов і Правил не в повному обсязі послуг, які надає банк по даним Умовам та Правилам, заява не містить (а.с.7,8-33).
Умовами і правилами надання банківських послуг (далі - Умови) передбачено, що крім встановленого кредитного ліміту на картку Банк надає кредит у вигляді відновлювальної і не відновлювальної лінії. Особливістю кредитного ліміту є те, що кредит, який надається банком в межах встановленого ліміту заборгованості використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши всю заборгованість за кредитним ліміт, може знову користуватися кредитними коштами у межах, що не перевищує визначеного кредитною угодою ліміту.
Умовами також передбачена можливість односторонньої зміни Банкомта інших невід'ємних частин договору: розмір відсоткової ставки за кредитом, тарифи можуть змінюватися Банкомза умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9; 1.1.3.2.3 Умов та правил. Відповідно до п.1.1.2.3 позичальник зобов'язується отримувати виписки про стан картрахунків та здійсненні операцій по картрахункам. Погашення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку готівкою або у безготівковому порядку. Боржник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.2.1.1.5.5 Умов). У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку боржник зобов'язаний повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та овердрафт), сплатити винагороду банку(п.2.1.1.5.6 Умов). При порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6 Умов і правил). Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов за незгодою зі зміною Правил та/або, які викладені на банківському сайті позичальник зобов'язується надати банкуписьмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно.
Як вбачається із витягу з особистого рахунку позичальника останній платіж на погашення кредиту був здійснений позичальником 12 листопада 2013 року, які були спрямовані на погашення простроченого тіла кредиту, відсотків, пені і комісії (а.с.6).
За розрахунком банку станом на 30 листопада 2016 року ОСОБА_4 має заборгованість - 15466,04 грн., яка складається з наступного: 105,18 грн. - заборгованість за кредитом; 10 552,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 595,24 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 712,67 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6).
Відмовляючи в задоволенні позову та застосовуючи позовну давність за заявою відповідача, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, строк дії картки закінчився у вересні 2016 року (а.с. 108).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
З урахуванням останнього дня місяця дії картки - вересень 2016 року (дати повернення кредиту в повному обсязі), дати звернення позивача до суду - 19.12.2016 року (а.с.4), висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений строк щодо повернення несплачених щомісячних платежів за період з 19.12.2013 року по 19.12.2016 року є безпідставним.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що сплативши 12 листопада 2013 року на користь банку 500 грн., ОСОБА_4 згідно положень ст.264 ЦК України перервав позовну давність для щомісячних платежів, нарахованих позивачем до 12 листопада 2013 року.
Оскільки за умовами договору щомісячний платіж за листопад 2013 року позичальник повинен сплатити до 25 числа місяця, наступного за звітнім (до 25 грудня 2013 року), про порушене право щодо цього платежу Банк повинен був дізнатись, починаючи з 26 грудня 2013 року, тому звернувшись до суду 19 грудня 2016 року, позивач не пропустив трирічний строк для звернення до суду ані до платежу за листопад 2013 року, ані по всіх інших щомісячних платежах.
Проте вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені і штрафів підлягають частковому задоволенню.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.
Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.
Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до суду із відповідно заявою (а.с. 78 ).
За таких обставин, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості по пені підлягають задоволенню частково - за період з 19.12.2015 року по 19.12.2016 року в розмірі 1200,00 грн. (а.с.6 зворот.).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.28).
У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів на загальну суму 1212 грн.67 коп.. необхідно відмовити із зазначених підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшли висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 30.11.2016 року становить 11858,13 грн. та складається з: 105,18 грн. - заборгованість за кредитом; 10 552,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1200,00 грн. - заборгованість за пенею.
Відповідно до ст.88 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 15 466,04 грн., задоволено 11 858,13 грн.), в сумі 1056 грн. 54 коп. (1378 грн. х 11858,13 грн. / 15466,04 грн.)
Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою (заявлено 15 466,04 грн., задоволено 11858,13 грн.), в сумі 1162 грн. 19 коп. (1515,80 грн. х 11858,13 грн. / 15466,04 грн.)
Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 2218 грн. 73 коп. (1056,54 грн. + 1162,19 грн.).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 лютого 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 лютого 2013 року в загальній сумі 11 858 гривень 13 коп.., яка складається з: 105 гривень 18 коп.. - заборгованість за кредитом; 10 552 гривень 95 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1200,00 гривень - заборгованість за пенею.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2218 грн. 73 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: