№ 336/2765/17-ц
4-с/336/83/2017
2 червня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Зарютіна П.В., при секретарі Чернишовій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на бездіяльність та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересована особа: ОСОБА_1, -
До суду надійшла скарга Концерну «Міські теплові мережі» на бездіяльність та рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.
У скарзі заявник зазначає, що Концерном на адресу Шевченківського ВДВС направлено заяву про примусове виконання виконавчого документа, виданого судом.
В заяві про примусове виконання рішення стягувач просив здійснити відповідні дії, в тому числі, накласти арешт на майно боржника, звернутися до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Згодом стягувачем було отримано виконавчий документ та постанову від 22.07.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачеві згідно п.5 ч.1 ст. 47 Закону у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів боржник не розшуканий, встановити його місце мешкання виявилося неможливим.
З прийнятим рішенням державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві з підстав вказаних у постанові, Концерн «МТМ» не згодний і вважає постанову протиправною, оскільки вона містить відомості, які не відповідають реальним обставинам.
За скаргою Концерн «МТМ» просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, що полягає у ненаправленні стягувачу постанови від 25.11.2015 року про повернення виконавчого документу у триденний строк з моменту її винесення, у відсутності перевірки перевірки права власності на нерухоме/рухоме майно боржника, у невинесенні постанови про арешт майна, у ненаправленні запитів до ДПІ та ПФУ про отримання доходу боржником та наявність у боржника розрахункових рахунків, відкритих у банківських рахунках, у ненаправленні до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, визнавши оскаржувану постанову також неправомірною.
Учасники судового розгляду у судове засідання не явилися, хоча були повідомленні, в т.ч. через розміщення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник скаржника просив справу розглядати без їх участі, на скарзі наполіг.
В порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши скаргу, матеріали, що до неї додані, письмові заперечення представника Шевченківського ВДВС, та враховуючи, що державним виконавцем не надано належних доказів, спростовуючих доводи, що викладені у скарзі, суд приходить до переконання, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у провадженні державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 знаходилося виконавче провадження ВП № 51428969 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1242/2010, виданого 01.04.2010 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення із заінтересованої особи на користь Концерну «Міські теплові мережі» боргу.
22.07.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначена постанова мотивована тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів боржник не розшуканий, встановити його місце мешкання виявилося неможливим.
Згідно ст. 6 Закону (в редакції 1999 р.) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 11 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.
Статтями 19, 25 Закону передбачено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ст. 20 Закону державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У відповідності до ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Ч. 8 ст. 52 Закону передбачено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Заходами примусового виконання рішень, згідно ст.32 Закону, є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно п. 3.12 Розділу III Інструкції з примусового виконання рішень (в редакції, що діяла під час виконання рішення) державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи щодо:
а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи;
б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника;
в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій;
г) отримання інформації щодо місця роботи боржника;
ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.
Розшук боржника - фізичної особи, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Згідно ч.2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження. Документи надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Проте судом не встановлено жодних дій державного виконавця, направлених на встановлення місця проживання боржника, виявлення його майна, грошових коштів та джерела отримання доходів. Жодних доказів щодо своєчасного направлення стягувачеві оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа суду не надано.
В силу ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи скаргу, суд виходить з того, що державний виконавець Шевченківського ВДВС у процесі провадження виконавчих дій допустив порушення закону, які порушили права та інтереси заявника, як учасника виконавчого провадження.
Посилання державного виконавця в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві на вжиття заходів щодо встановлення місця проживання боржника чи встановлення його майна, спростовуються доводами стягувача Концерну «МТМ» та належно суду не підтверджені.
Отже, у суду є всі підстави вважати, що державним виконавцем не вжито належних заходів щодо виконання виконавчого документа, постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесено з порушенням перелічених вище нори ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служи під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Так, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Інші доводи поданої скарги стосовно невинесення постанови про арешт майна та ненаправлення до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, не впливають на правильність висновку суду, оскільки вказані рішення та дії державного виконавця мають бути ним здійснені залежно від результатів виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 19, 20, 25, 27, 31, 32, 40, 47, 52, 82 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. ст. 3, 4, 383-387, 293, 294 ЦПК України, суд, -
Скаргу - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 щодо ненаправлення стягувачу у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк постанови ВП № 51428969 від 22.07.2016 року, визнавши й останню незаконною та скасувати її.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 під час здійснення виконавчого провадження ВП № 51428969 щодо відсутності перевірки перевірки права власності на нерухоме/рухоме майно боржника, ненаправлення запитів до ДПІ та ПФУ про отримання доходу боржником та наявність у боржника розрахункових рахунків, відкритих у банківських рахунках.
Зобов'язати державного виконавця вчинити дії з повної перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
У задоволенні іншої частини скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя П.В. Зарютін