336/89/17
пр.2/336/759/2017
29 травня 2017 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Голубкової М.А.., при секретарі Прохоровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В січні 2017 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що 19.06.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого у всіх правах та обовязках виступає Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08-998П003-К від 19.06.2008 року, згідно якого позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 44000,00 доларів США,, зі сплатою 14 % річних строком до 18.06.2023 року.
20 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору кредиту, за умовами якого було збільшено розмір процентної ставки за використання кредитом до 15 % річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 08-998П003-П, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася перед Позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1, зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором Кредиту.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором виконував невчасно та не в повному обсязі, в зв'явку з чим, станом на 23.12.2016 року заборгованість за кредитним договором складає 124 158 (сто двадцять чотири тисячі сто пятдесят вісім) долларів 42 центи., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 45 595,31 долларів США., заборгованості по відсоткам 53 650,22 долларів США., пені за несвоєчасне повернення кредиту 5 713,94 долларів США., пені за несвоєчасне повернення відсотків 18 198,95 долларів США, що по курсу (26,28 гривень за 1 доллар США) станом на дату виконання розрахунку становить 3 263 629,84 (три мільйони двісті шістдесят три тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень 84 коп.)., позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору, судові витрати.
В судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі на задоволенні позовних вимог в повному обсязі наполягав, з підстав викладених в позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
За адресою реєстрації відповідачам, були направлені судова повістка, позов з додатками, яка була вручена особисто, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, подали письмові заперечення відповідно до яких, просили відмовити в задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 19.06.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого у всіх правах та обовязках виступає Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08-998П003-К від 19.06.2008 року, згідно якого позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 44000,00 доларів США,, зі сплатою 14 % річних строком до 18.06.2023 року.,, про що надано копію кредитного договору № 08-998П003-К від 19.06.2008 року, графік погашення кредиту та розпис сукупної вартості кредиту.
20 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору кредиту, за умовами якого було збільшено розмір процентної ставки за використання кредитом до 15 % річних.
18 червня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до договору кредиту № 08-998П003-К від 19 червня 2008 року.
Відповідно до умов даної угоди сторони дійшли взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, визначених договором. Зокрема, відповідно до пункту 7 даної додаткової угоди сторони погодили викласти пункт 4.1 в наступній редакції : «4.1. У разу прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених пунктом 4.2 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п 1.1 цього договору, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної процентної ставки».
Відповідно до пункту 9 «сторони домовились, що у разі порушення Позичальником строків сплати процентів, визначених п. 3.4.1 Договору та/або Кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення Позичальнику, а Позичальник в свою чергу, зобов'язується достроково погасити в повному обсязі Кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати вищезазначеного письмового повідомлення Кредитора.
Відповідно до пункту 12 «додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною складовою частиною договору».
Як вбачається з матеріалів справи письмова вимога про усунення порушень була направлена Банком 01.09.2014 року та вручена Позичальникові 05.09.2014 року, а відтак строк в межах якого Позивач повинен був звернутися до суду почався з 05.10.2014 року.
Наданий Відповідачем лист-претензія від 27 вересня 2010 року не можуть бути прийняті судом як належний доказ у справі в порядку ст. 60 ЦПК України та не є вимогою про дострокове погашення кредиту в розумінні пункту 9 додаткової угоди до кредитного договору. Наданий до письмових заперечень Відповідачем лист-претензія не містить індитифікуючих ознак того, що він був відправлений саме уповноваженими працівниками Банку.
Окрім того, відповідно до Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року - при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК. Якщо направлення такого листа й мало місце в 2015 році, то воно є лише варіантом досудової реалізації права кредитора на стягнення заборгованості Боржника, та не є вимогою про дострокове погашення кредиту.
Отже, з 05.10.2014 року строк виконання зобов'язання настав, умови договору були змінені, а у Банка виникло право вимоги за Кредитним договором і тому саме з цієї дати, тобто з 05.10.2014 року почався перебіг строків позовної давності за цими правовідносинами та кредитор, подав позов 28.12.2016 року в межах цього строку.
Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правових акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Як передбачено ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки
Правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 02.11.2016 року по справі № 6-1174цс16, встановлено, що якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 08-998П003-П, , за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася перед Позивачем в повному обсязі солідарн овідповідати за виконання ОСОБА_1 , зобов'язань щод оповернення суми кредиту, сплати відсотків, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором Кредиту.
З наведеного суд встановив, що Відповідач ОСОБА_2, яка поручилася перед банком відповідати за зобов'язання ОСОБА_1 відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, подала заперечення та заяву про розгляд справи без її участі..
Відповідно до правової позиції висловленої ВСУ у цивільній справі 6-170цс13 від 17 вересня 2014 року, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
Суд приймає до уваги, посилання ОСОБА_2 в своїх запереченнях на припинення договору поруки та застосування строку позовної давності до правовідносин, що виникли між позивачем ПАТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_2, як майнового поручителя за основним зобов'язанням.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 509, 526, 610, 611, 624, 625, 651, 1050 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у строки та в порядку відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом та перевірено доказами, що відповідач ОСОБА_1 в період дії договору свої зобовязання за договором виконував невчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим станом на 23.12.2016 року заборгованість за кредитним договором складає 124 158 (сто двадцять чотири тисячі сто пятдесят вісім) долларів 42 центи., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 45 595,31 долларів США., заборгованості по відсоткам 53 650,22 долларів США., пені за несвоєчасне повернення кредиту 5 713,94 долларів США., пені за несвоєчасне повернення відсотків 18 198,95 долларів США, що по курсу (26,28 гривень за 1 доллар США) станом на дату виконання розрахунку становить 3 263 629,84 (три мільйони двісті шістдесят три тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень 84 коп.), про що надано розрахунок заборгованості.
Оскільки відповідач свої зобовязання за договором укладеним з позивачем, виконувала не належним чином, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом про захист порушеного права, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, підтверджений документально.
На підставі ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212, 213-215, 218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» р/р 29090150130005, МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, заборгованість за кредитним договором № 08-998П003-К від 19.06.2008 року в сумі 124 158 (сто двадцять чотири тисячі сто пятдесят вісім) долларів 42 центи., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 45 595,31 долларів США., заборгованості по відсоткам 53 650,22 долларів США., пені за несвоєчасне повернення кредиту 5 713,94 долларів США., пені за несвоєчасне повернення відсотків 18 198,95 долларів США, що по курсу (26,28 гривень за 1 доллар США) станом на дату виконання розрахунку становить 3 263 629,84 (три мільйони двісті шістдесят три тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень 84 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» р/р 29090150130005, МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, судовий збір в сумі 48 995 (сорок вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.А.Голубкова