Справа № 329/243/17
Провадження № 2-о/329/16/2017
30 травня 2017 року смт Чернігівка
Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Богослова А.В., присяжних- Макаренка С.Я., ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,
заявника ОСОБА_2 ( в режимі відеоконференції),
особи, в інтересах якої діє заявник-Гусєва ОСОБА_3,
заінтересованої особи - виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області як органу опіки та піклування в особі представника-Грудняк О.І. ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа -виконавчий комітетПавлоградської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування, про визнання особи безвісно відсутньою,
ОСОБА_2 (далі - Заявник) в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме визнання безвісно відсутнім її колишнього чоловіка ОСОБА_5.
Свою заяву мотивує тим, що 19.12.2003 між нею та ОСОБА_5 укладений шлюб, а 03.04.2004, під час перебування у шлюбі, в них народилася спільна дитина - ОСОБА_4. Так, 12.09.2011 рішеннями Кіровського міського суду Донецької області шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 Фактично шлюбні відносини між ним припинилися ще 26.05.2011, після чого ОСОБА_5 не цікавився життям сина та не сплачував аліменти. Заявниця зверталася до виконавчої служби з метою розшуку колишнього чоловіка, а також сам намагалася його знайти через знайомих, але не змогла. У 2014 році на території Донецької області почалася антитерористична операція, і після цього знайти ОСОБА_5 стало взагалі неможливо. Після того, як проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1 стало небезпечним для життя, заявник переїхала, як внутрішньо переміщена особа, до м.Павлограда Дніпропетровської області, де й проживає на теперішній час. Заявниця повністю піклується про сина, утримує його. Також зазначила, що ОСОБА_5 був агресивним чоловіком та міг приймати участь у бойових діях у складі озброєних формувань «ДНР» та загинути під час таких дій.
Визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім необхідно заявнику для того, що її син ОСОБА_4 отримав статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
В судовому засідання заявник заяву підтримала повністю з підстав викладених в ній. Також пояснила, що останній раз за місцем проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 була ще у 2007 році, а в м.Макіївка Донецької області приїжджала до подруги у 2010 році, тобто в цьому році в останній раз була в м.Макіївка Донецької області. Після розлучення з 2011 року взагалі не спілкувалася з колишнім чоловіком, а з 2011 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, де проживала до початку проведення антитерористичної операції, а потім до м.Павлограда Дніпропетровської області. Де на теперішній час може бути ОСОБА_5, їй невідомо, оскільки заявник не спілкується з ним з 2011 року.
Представник заінтересованої особи не заперечувала проти заяви та пояснила суду, що до виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування, звернулася ОСОБА_2 із заявою про надання висновку про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_5 Такий висновок був наданий ОСОБА_2 Представник заінтересованої особи пояснила, що такий висновок в першу чергу був зроблений на підставі довідки Павлоградського відділу поліції, а також інших документів, перелічених в ньому.
В судовому засіданні були досліджені такі докази: копія паспорта ОСОБА_2 серії ВЕ 866457, виданого Кіровським МВ УМВС України в Донецькій області 20.01.2004; копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 від 01.03.2004; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії 1-НО №368895, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Червоногвардійського районного управління юстиції 02.06.2004; копія довідки внутрішньо переміщеної особи на ім'я ОСОБА_2 від 09.02.2015 №1216005026; копії рішень Кіровського міського суду Донецької області від 12.09.2011 у справі №2-503/11 та у справі №2-504/11; довідка Павлоградського відділу поліції №42/12-15275 від 09.11.2016; довідка Павлоградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 11.11.2016 №220; характеристика ОСОБА_4; копія листа КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлоград» №1014 від 16.11.2016; копія висновку виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 06.12.2016; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_4 від 07.06.2010; лист Чернігівського відділення Токмацької об'єднаної податкової інспекції від 13.04.2017 №1057/08; лист Управління соціального захисту населення Чернігівської РДА Запорізької області від 18.04.2017 №02-06/969; лист Павлоградського відділу поліції від 20.04.2017 №51-5897; лист ГУНП в Донецькій області від 21.04.2017 №1937/14-8/02-2017; лист ГУ ДМС України в Донецькій області від 21.04.2017 №2.3-2584/3; лист Чернігівського районного відділу реєстрації актів цивільного стану від 29.04.2017 №911/17.31-02-29.1; лист УСБУ в Донецькій області від 21.04.2017 №56/13-2465нт; лист ГУ ДМС України в Донецькій області від 26.04.2017 №2.3-4361/4; лист ДФС України від 05.05.2017 №7515/5/99-99-08-02-02-16; лист ДФС України від 26.05.2017 №8895/5/99-99-08-02-02-16.
Суд вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи приходить до наступних висновків.
Останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5 є адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні, а також висновком виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання ОСОБА_5С безвісно відсутнім.
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.12.2003, під час якого в них народився ОСОБА_4, в подальшому шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був розірваний, як вбачається зі змісту рішення Кіровського міського суду Донецької області від 12.09.2011 у справі №2-503/11.
Після фактичного припинення шлюбних відносин у 2011 році заявник переїхала на постійне проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується її поясненнями в судовому засіданні, а також копією її паспорту з позначкою реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після початку проведення антитерористичної операції у Донецькій області, як пояснила заявник, вона із сином виїхали до м.Павлограда Дніпропетровської області, як внутрішньо переміщені особи, де й проживають на теперішній час. Ця обставина також підтверджуються довідкою від 09.02.2015 №1216005026.
Як пояснила заявник вона в останній раз за місцем проживання колишнього чоловіка була ще у 2007 році, а у м.Макіївка у 2010 році. Після розлучення у 2011 році із колишнім чоловіком заявник не спілкується взагалі. Проживає або не проживає на терпешній час ОСОБА_5 за місцем свого проживання, їй також невідомо.
Статтею 43 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Статтею 247 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Частиною 1 ст.248 ЦПК України передбачено, що суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено поняття місця проживання, а саме: місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що суд може визнати особу безвісно відсутньою за умови якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей, що вона проживає у своєму житлі, і місце її перебування має бути невідомим.
В даному випадку останнім місцем проживання ОСОБА_5 є АДРЕСА_2.
Як під час подання заяви про визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, так і під час розгляду справи заявником не надано належних та достатніх доказів, які б вказували на те, що за вищевказаним місцем проживання ОСОБА_5 відсутній більше одного року і його місцеперебування невідоме.
Довідку Павлоградського відділу поліції від 09.11.2016 №42/12-15275 в якій вказано, що місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме поліції суд до уваги не приймає з огляду на таке.
Відповідно до отриманого на запит суду листа того ж відділу поліції від 20.04.2017 №51-5897 орган поліції лише перевірив по облікам самого Павлоградського відділу поліції, а також інформаційно-пошуковим базам даних особу ОСОБА_5 Фактично ніяких розшукових дій не проводилося, навіть не заводилася оперативно-розшукова справа, як того вимагає п.1 ст.6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо осіб, які безвісно відсутні. Більше того, такі заходи за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5 у м.Макіївка Донецької області не проводилося взагалі.
Висновок виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області суд до уваги також прийняти не може, оскільки як пояснив представник заінтересованої особи, такий висновок ґрунтувався саме на довідці Павлоградського відділу поліції від 09.11.2016 №42/12-15275.
Також під час розгляду справи не підтвердилося твердження заявника, що ОСОБА_5 міг приймати участь у складі озброєних формувань «ДНР» та загинути. Вказане твердження спростоване листом ГУНП в Донецькій області від 21.04.2017 №1937/14-8/02-2017; листом УСБУ в Донецькій області від 21.04.2017 №56/13-2465нт, а також листом Чернігівського відділу ДРАЦС від 29.04.2017 №911/17.31-02-29.1, які повідомили відповідно, що в них відсутні дані щодо такої участі, загибелі, а також, що факт смерті останнього не реєструвався.
Усі інші докази, які надані заявником та досліджені судом взагалі жодним чином не містять даних, я б вказували на те, що ОСОБА_5 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем свого проживання і його місцезнаходження невідоме.
Докази, які отримані судом за власною ініціативою також не підтвердили факт відсутності ОСОБА_5 за його місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4, або загибелі чи смерті.
Суд зауважує, що заявнику в судових засіданнях неодноразово пропонувалося назвати свідків, які б могли дати покази на підтвердження факту відсутності ОСОБА_5 за його місцем проживання. Однак заявник не назвала жодного свідка, який би міг дати такі покази.
Суд також зауважує, що м.Макіївка Донецької області на теперішній час є територією, яка тимчасово не контролюється державою України, і суд позбавлений можливості надіслати запити житлово-експлуатаційним організаціям, органам реєстрації місця проживання ОСОБА_5, оскільки останні припинили своє функціонування під юрисдикцією України.
Проте заявнику пропонувалося неодноразово надати документи, які на теперішній час видаються, органами і установами, що фактично діють на території м.Макіївка Донецької області і здійснюють функції житлово-експлуатаційних організацій, органів реєстрації тощо, і могли б містити дані про відсутність ОСОБА_5 за місцем проживання. Однак заявник повідомив, що в нього не має таких документів.
Фактично в судовому засіданні заявник обґрунтувала своє твердження про необхідність визнати ОСОБА_5 безвісно вступнім лише з тих підстав, що він не піклується про сина, не сплачує аліменти. При цьому пояснила, що вона з колишнім чоловіком взагалі спілкувалася в останній раз в 2011 році і з того ж часу проживає в іншому місті. Даних щодо того, чи проживає на теперішній час ОСОБА_5 за місцем його проживання, в неї не має.
Обставина невиконання обов'язку по утриманню дитини, а також обставина, що заявник і її колишній чоловік не спілкуються один з одним з 2011 року не є такими, що дають підстави для визнання особи безвісно відсутньої.
Не може бути і такою підставою сам факт проживання ОСОБА_5 на території, що тимчасово не контролюється українською державою.
Судом вжито усіх можливих заходів щодо перевірки факту відсутності ОСОБА_5 за його останнім постійним місцем проживання, однак даних, які б підтвердили, що ОСОБА_5 відсутній на теперішній час за місцем свого проживання більше року і його місцезнаходженя невідоме, не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 208, 209, 212-215, 246-250, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В И Р I Ш И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, в інтересах ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, заінтересована особа виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про визнання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 безвісно відсутнім з 2015 року,- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.В.Богослов