Дата документу 15.05.2017
Справа № 334/5462/16-ц
Провадження № 2/334/613/17
15 травня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Колесник С.Г.
при секретарі Манюхіні О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької державної інженерної академії про визнання частково недійсним наказу №343-к від 29.04.2015року,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання частково недійсним наказу №343-к від 29.04.2015року про переведення на іншу посаду. У позові вказав, що у 2006 року він, на конкурсній основі, був прийнятий на посаду доцента кафедри українознавства Запорізької державної інженерної академії, працюючи на підставі безстрокового трудового договору, а в квітні 2015 року йому було запропоновано перейти на посаду професора кафедри українознавства.
07.04.2015 р. він написав заяву про перевід на посаду професора кафедри українознавства, яку, після узгодження з завідуючою кафедрою ОСОБА_2, передав ректору Запорізької державної інженерної академії ОСОБА_3Цю заяву з резолюцією та підписом ректора він передав до відділу кадрів академії.
Начальником відділу кадрів академії ОСОБА_4 був підготовлений наказ № 343-к від 29.04.2015р., яким позивач переводився на роботу на нову посаду за строковим трудовим договором, однак у тексті заяви, він жодним чином не зазначав про строковість його трудового договору з навчальним закладом.
Коли вказаний наказ, було надано для ознайомлення, позивач відмовився його підписувати, оскільки він був виданий всупереч його заяві і не відповідав його волевиявленню під час вирішення питання про перехід на нову посаду.
Враховуючи незаконність умови наказу про строковість трудового договору позивач звернувся з заявою до ректора Запорізької державної інженерної академії ОСОБА_5, якою довів до його відому про порушення трудового законодавства при переводі його на займану посаду.
23 серпня 2016 р. позивач отримав від начальника відділу кадрів ОСОБА_4 повідомлення за вих. № 01-31/1175 від 12.08.2016 р. про звільнення його 31.08. 2016 р. згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Вважає, що при переводі його з посади доцента кафедри українознавства, де він працював на підставі безстрокового трудового договору на посаду професора кафедри українознавства посадовими особами Запорізької державної інженерної академії було порушене трудове законодавство України, в результаті чого до наказу про його переведення протиправно внесені умови про строковий характер трудового договору.
Зважаючи на те, що наказ № 343-к від 29.04.2015 р. «Про особовий склад співробітників академії» містить умови, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, просить суд визнати цей наказ недійсним в частині встановлення строкового характеру трудового договору, укладеному між ним, ОСОБА_1 та Запорізькою державною інженерною академією.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що він не давав своєї згоди на внесення умови про строковий характер трудового договору, про що повідомив відділ кадрів та адміністрацію. Вважає, що наказ № 343-к від 29.04.2015р., яким він переводився на роботу на нову посаду за строковим трудовим договором, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки його заява, що стала підставою для переведення, не містить його згоди на строковість договору.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вважає, що посилання відповідача на пропущення ОСОБА_1 строків звернення до суду з зазначеним позовом безпідставними, оскільки в даному випадку необхідно застосовувати не норми КЗпП, а загальні норми ЦК України, оскільки спірні правовідносини є правовідносинами з визнання правочину недійсним.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, суду пояснила, що позивач звернувся до суду 29.08.2016 року, ним оскаржується Наказ від 29 квітня 2015 року. На час звернення до суду сплив тримісячного строку звернення, встановлений законодавством.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом № 343-к від 29.04.2015р., ОСОБА_1 переведено на роботу на нову посаду за строковим трудовим договором,
Згідно ст. 21 КзпП України договір це угода між працівником і власником підприємства. Умови трудового договору визначаються сторонами майбутніх трудових відносин: особою, яка працевлаштовується, - з однієї сторони, і роботодавцем - з другої.
На заяві позивача від 07.04.2015 р., про переведення на посаду професора кафедри українознавства, керівник Запорізької державної академії, в.о. ректора ОСОБА_3, встановив термін роботи на цій посаді до 31.08.2016 р. Відповідно до Положення “Про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III та IV рівня акредитації”, дійсно, з науково-педагогічними працівниками може укладатися безстроковий трудовий договір, але також керівник має право укладати і строковий трудовий договір, у тому числі контракт.
Відповідно до ч. 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556, в редакції від 01.01.2015 року, яка діяла на момент оформлення строкового трудового договору з позивачем, передбачалось, що під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.
Згідно ст.24 КзпП України, на підставі заяви позивача, узгодженої з керівником академії, було видано наказ № 343-К від 29.04.2015р. З наказом про переведення ОСОБА_1 був ознайомлений, але від підпису відмовився, про що свідчить акт, складений у відділі кадрів ЗДІА. Позивач також ознайомився та погодився з обов'язками професора кафедри українознавства, про що свідчить особистий підпис у посадовій інструкції, а також фактично приступив до роботи після ознайомлення з наказом, що свідчить про згоду позивача з умовами та строком, які були запропоновані на посаді професора.
Відповідно до Наказу №449-К від 16.08.2016 року, ОСОБА_1 було звільнено з 31.08.2016 року за п.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивач звернувся до суду 29.08.2016 року, ним оскаржується Наказ від 29 квітня 2015 року. На час звернення до суду сплив тримісячний строк звернення, встановлений законодавством.
Протягом часу слухання справи судом позивачу роз'яснювалось право звернутися з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду, але відповідного клопотання ним подано не було.
Посилання представника позивача на те, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, які регулюються ст.203 ЦК України, спростовуються матеріалами справи, а тому судом не сприймаються .
Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду, для вирішення трудового спору у відповідності до ст. 233 КЗпП, тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, 233 КЗпП України
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької державної інженерної академії про визнання частково недійсним наказу №343-к від 29.04.2015року - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Колесник С. Г.