04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" травня 2017 р. Справа№ 911/4203/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Дяченко Л.Л. - представник за довіреністю № 10 від 03.02.2017;
від відповідача: Клюсова Т.М. - представник за довіреністю № 3 від 03.01.2017;
від третьої особи 1: Пироженко А.О. - представник за довіреністю № 552/08 від 05.04.2016;
від третьої особи 2: Сидорова Ю.С. - представник за довіреністю б/н від 06.02.2017;
від третьої особи 3: Хлебцевич Д.В. - представник за довіреністю б/н від 12.05.2017;
розглянувши апеляційну скаргу Катюжанської сільської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017
у справі № 911/4203/16 (суддя - Гумега О.В.)
за позовом Катюжанської сільської ради
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд комунального майна Вишгородського району Київської області
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Мале приватне підприємство "ВПК"
про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 у справі № 953/6-р-02-06-16,
Катюжанська сільська рада (надалі - позивач, Рада) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою № 661/02-49 від 20.12.2016 до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 у справі № 953/6-р-02-06-16.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. За наведених підстав позивач вважає, що оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 (повне рішення складено - 09.03.2017) у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Рада (згідно відтиску штемпеля Господарського суду міста Києва на апеляційній скарзі) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 та прийняти нове, яким у задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження у складі суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В. та призначено до розгляду на 15.05.2017.
10.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі.
Розгляд справи відкладався.
Представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позову повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засідання 29.05.2017 представник третьої особи 1 апеляційну скаргу позивача підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позову. Окрім цього, подав письмові пояснення у даній справі.
Представник третьої особи 2 в судовому засідання 29.05.2017 апеляційну скаргу позивача підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позову. Окрім цього подав письмові пояснення у даній справі.
В судовому засідання 29.05.2017 представник третьої особи 3 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 22.06.2015 № 8-01/5295 Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відділення) здійснило розгляд заяви Малого приватного підприємства "ВПК" (надалі - МПП "ВПК", Підприємство) (вх. Відділення від 24.06.2015 № 01-11-35) щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції Катюжанською сільською радою Київської області.
18.10.2016 Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 46 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 953/6-р-02-06-16 (надалі - рішення), яким:
- визнано бездіяльність Катюжанської сільської ради, яка полягає у невизначені МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка, де розташовані, зокрема, Катюжанська загальноосвітня середня школа (вул. Біла, 60 (колишня Радянська) та прилеглий житловий багатоквартирний будинок (вул. Біла, 35-а (колишня Радянська), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, яка може призвести до недопущення конкуренції (п. 1 резолютивної частини рішення);
- зобов'язано Катюжанську сільську раду припинити порушення, викладене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом здійснення заходів, щодо визначення МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с, Катюжанка, де розташовані, зокрема, Катюжанська загальноосвітня середня школа (вул. Біла, 60 (колишня Радянська) та прилеглий житловий багатоквартирний будинок (вул. Біла, 35-а (колишня Радянська), передбачених статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги у двох місячний строк з моменту отримання рішення (п. 2 резолютивної частини рішення).
Відділення дійшло висновку, що бездіяльність Ради, яка полягає у невизначені МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка, а саме для спірних об'єктів, може призвести до недопущення конкуренції нa ринку постачання теплової енергії.
Також відповідно до вказаного рішення листом від 03.02.2016 № 54 (вх. Відділення від 05.02.2016 № 01-06-274) Рада надала письмові пояснення (заперечення) у справі, зазначивши, зокрема, що забезпечення тепловою енергією об'єктів на території с. Катюжанка, а саме спірних об'єктів, технічно можливе від котельні, яка розташована за адресою: вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка, відповідно до рішення Вишгородської районної ради від 17.10.2013 № 403-30-VI "Про прийняття об'єктів нерухомого майна - котельні-бойлерної та котельні з обладнанням у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району з комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська", зазначена котельня належить на праві спільної комунальної власності територіальним громадам сіл, селища, міста Вишгородського району. У зв'язку із зазначеним, Рада вказала на неможливість виконання нею Рекомендацій, оскільки чинним законодавством не передбачено визначення виконавця послуг з постачання теплової енергії та з огляду на відсутність у сільській ради повноважень щодо управління об'єктами спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району;
При цьому на спростування доводів Ради, Відділення у рішенні зазначило, що згідно з рішенням виконавчого комітету Катюжанської сільської ради від 15.09.2010 № 36, Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепдомережа" визначено виробником та виконавцем послуг з теплопостачання, постачання холодної води і водовідведення на території Катюжанської сільської ради.
Так, у Відділення наявні копії рішень інших органів місцевого самоврядування Київської області щодо визначення МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії, зокрема, рішеннями виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 01.10.2013 № 60, виконавчого комітету Вишневої міської ради від 29.10.2013 № 59/17, виконавчого комітету Шпітьківської сільської ради від 27.04.2016 № 45 визначено МПП "ВПК" як виробника, транспортувальника та постачальника теплової енергії для відповідних об'єктів.
За наведених обставин, Відділення у рішенні дійшло висновку, що бездіяльність Катюжанської сільської ради, яка полягає у невизначені МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка, де розташовані, зокрема, Катюжанська загальноосвітня середня школа (вул. Біла, 60 (колишня Радянська) та прилеглий житловий багатоквартирний будинок (вул. Біла, 35-а (колишня Радянська), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, яка може призвести до недопущення конкуренції.
Натомість, Катюжанська сільська рада (позивач) вважає, що під час прийняття вищенаведеного рішення Відділенням (відповідачем) порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими. А висновки, викладені у рішенні - не відповідають обставинам справи, оскільки норми ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та положення Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, на які відповідач посилається в оскаржуваному рішенні, змінили свою редакцію та діють в іншій редакції, ніж зазначено у рішенні, з урахуванням якої, як вважає позивач, до відання органів місцевого самоврядування не належать повноваження із визначення виконавця послуг з централізованого опалення.
Більше того, на думку позивача, відповідач застосовує вид діяльності, який не передбачений чинним законодавством - надання послуг з постачання теплової енергії.
З огляду на вищенаведені обставини та керуючись приписами ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 953/6-р-02-06-16.
Розглядаючи спір по суті у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.
Відповідно до частини першої статті ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для початку розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Так, судом першої інстанції правомірно встанволено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як зазначалось раніше, оскаржуваним рішенням було визнано бездіяльність Катюжанської сільської ради, яка полягає у невизначені МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача на підставі встановлених судом першої інстанції обставин та ст. 101 ГПК України, щодо того, що до відання органів місцевого самоврядування не належать повноваження із визначення виконавця послуг з централізованого опалення, а таким виконавцем автоматично стає теплопостачальна організація.
Так, в оскаржуваному рішенні відповідно до статті 140 Конституції України, Відділення дійшло обґрунтованого висновку про те, що Катюжанська сільська рада є органом місцевого самоврядування. В свою чергу, відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закон. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 25 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
З наявних в матеріалах справи листів від 07.11.2014 № 234 та від 17.12.2014 № 281 вбачається, що МПП "ВПК" зверталось до Ради з проханням визначити його надавачем комунальних послуг з постачання теплової енергії на території Катюжанської сільської ради.
В якості додатків до вказаних листів МПП "ВПК" було додано ліцензії на здійснення ним виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (ліцензія серії АЕ № 194667), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (ліцензія серії AB № 582457), постачання теплової енергії (ліцензія серії AB № 582458), копії яких наявні в матеріалах справи, а доводи апелянта про те, що ліцензія видається окремо на територію відповідної ради є такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.
МПП "ВПК" на підставі договору оренди від 13.07.2011, укладеного з Радою, орендувало частину приміщення котельні, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н. с. Катюжанка, вул. Радянська, 60-А, та провело реконструкцію котельні з встановленням теплотехнічного обладнання. Підприємство встановило технічне обладнання з метою виробництва та постачання теплової енергії для опалення приміщення Катюжанської загальноосвітньої середньої школи за адресою с. Катюжанка, вул. Радянська, 60 та прилеглих житлових багатоквартирних будинків. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта з посиланням на ст. 21 ЗУ "Про теплопостачання", що МПП "ВПК" не було виконано всіх необхідних умов для визнання останнього виконавцем послуг.
Згідно визначень термінів ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема визначено, що виконавцем є - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
При цьому, частиною 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків;
послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідно до наведених норм п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг, за виключенням послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги": відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник; виробник послуг може бути їх виконавцем; виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розроблено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затверджений наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60 (надалі - Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг).
У Порядку терміни вживаються у значенні, що використовується в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 1.4 Порядку).
Відповідно до Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці таких житлово-комунальних послуг:
з управління будинком, спорудою або групою будинків;
з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій;
з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 1.1 Порядку).
Пунктом 1.2 Порядку визначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Водночас, згідно приписів п. 1.6 Порядку, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.
Крім того, пунктом 1.7 Порядку встановлено, що органи місцевого самоврядування чи власник (власники) житлових будинків можуть визначати виконавців всіх або окремих житлово-комунальних послуг.
Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;
система децентралізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год., місцевих (розподільчих) теплових мереж;
система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;
Зі змісту норм статті 5 Закону України "Про теплопостачання" вбачається, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, зокрема:
наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;
існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;
централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що господарська діяльність у сфері теплопостачання поділяється на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Матеріалами справи підтверджується, що основними видами діяльності МПП "ВПК" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тобто МПП "ВПК" - учасник відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Так, МПП "ВПК" здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з використанням альтернативних (відновлюваних) джерел енергії на підставі ліцензій на здійснення ним виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (ліцензія серії АЕ № 194667), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (ліцензія серії AB № 582457), постачання теплової енергії (ліцензія серії AB № 582458), що видані Київською обласною державною адміністрацією.
При цьому, МПП "ВПК" на підставі договору оренди від 13.07.2011, укладеного з Радою, орендувало частину приміщення котельні, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н. с. Катюжанка, вул. Радянська, 60-А, та провело реконструкцію котельні з встановленням теплотехнічного обладнання. Підприємство встановило технічне обладнання з метою виробництва та постачання теплової енергії для опалення приміщення Катюжанської загальноосвітньої середньої школи за адресою с. Катюжанка, вул. Радянська, 60 та прилеглих житлових багатоквартирних будинків.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що МПП "ВПК" зверталось до Катюжанської сільської ради (листами від 07.11.2014 № 234, від 17.12.2014 № 281) з проханням визначити його надавачем комунальних послуг з постачання теплової енергії на території Катюжанської сільської ради, а не послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005, № 630, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Водночас, згідно вищенаведених приписів ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Таким чином суд колегія суддів зазначає, що, оскільки в даному випадку звернення МПП "ВПК" до Катюжанської сільської ради не було спрямоване на визначення підприємства виконавцем послуг з централізованого опалення (оскільки послуги, які мав намір надавати МПП «ВПК» не є централізованими), то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 1.6, 1.7 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг до повноважень Катюжанської сільської ради як органу місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належало визначення виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, з постачання теплової енергії.
А отже, суд першої інстанції правомірно погодився з висновком Відділення в оскаржуваному рішенні про те, що твердження Катюжанської сільської ради, наведені у листі № 234 від 07.11.2014, не обґрунтовують відмову Ради щодо визначення МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії, оскільки Підприємство зверталось до Ради з метою визначення його виконавцем послуг з постачання теплової енергії на території Катюжанської сільської ради, а не послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення, які за своєю суттю є централізованими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджуєтьсяз доводами позивача, що до відання органів місцевого самоврядування не належать повноваження із визначення виконавця послуг з централізованого опалення (таке виключення містить п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), однак, в данному випадку відносини не стосуються сааме централізованого опалення.
Суд апеляційної інстанції не приймає також доводи апеллянта про те, що відповідачем не досліджувались обставини стосовно того, що в оренду МПП "ВПК", згідно договору оренди від 13.07.2011, була передана частина приміщень для здійснення саме виробництва теплової енергії, тоді як відповідні мережі та обладнання для здійснення транспортування теплової енергії та її постачання (що є окремими видами діяльності) МПП "ВПК" не передавались. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду справи № 953/6-р-02-06-16 було з'ясування Відділенням питання щодо наявності (відсутності) у Ради підстав для відмови у визначенні МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії, тоді як питання передачі (не передачі) певному суб'єкту господарювання відповідних мереж та обладнання для здійснення транспортування теплової енергії та її постачання стосується можливості укладення цим суб'єктом договору на постачання теплової енергії згідно з Законом України "Про публічні закупівлі".
Щодо доводів апеллянта про те, що МПП "ВПК" не провело державну реєстрацію договору оренди від 13.07.2011, у зв'язку з чим позивач вважає зазначений договір неукладеним, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На підставі рішення № 86 від 06.07.2011 VIII сесії 6-го скликання Катюжанської сільської ради, 13.07.2011 між Катюжанською сільською радою (орендодавець) та МПП "ВПК" (орендар) укладено договір оренди приміщення, що належить до комунальної власності, який був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Грицаєнко Ю.І. 13.07.2011 за № 961.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору оренди МПП "ВПК" орендувало частину приміщення котельні площею 66 м2, яка належить до комунальної власності територіальної громади с. Катюжанка в особі Катюжанської сільської ради та знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Радянська, 60-А.
Передача зазначеного майна відповідно до п. 2.1 вказаного договору оренди була засвідчена актом приймання-передачі приміщення від 13.07.2011, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 11.1 договору оренди цей договір укладено строком на 25 років і він діє 12.07.2036.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Зазначений договір оренди підписаний уповноваженими представниками сторонами, а відтак, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору та в силу приписів статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір вважається укладеним.
Таким чином, суд першої інсанції дійшов обгрунтованого висновку, що сторонами дотримано визначений чинним законодавством порядок укладання договору оренди майна, що належить до комунальної власності.
Разом з цим, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вищезазначений договір оренди приміщення, є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" (третя особа-1) від 22.07.2014 № 1184/08 було повідомлене МПП "ВПК" про перехід до неї прав та обов'язків орендодавця за договором оренди приміщення, що належить до комунальної власності від 13.07.2011 та необхідність перерахування суми орендної плати на банківський рахунок ВРКП "Вишгородтепломережа". Більш того, матеріали справи містять докази здійснення МПП "ВПК" оплати (за 2012 -2016 роки, із зазначенням отримувача платежу Катюжанська сільська рада, Місцевий бюджет Катюжанської сільської ради) за оренду спірного приміщення згідно вказаного договору оренди приміщення від 13.07.2011.
А тому доводи апеллянта щодо того, що договір оренди від 13.07.2011 є неукладеним не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, а тому відхиляються судомапеляцйної інстанції.
Суд апеляційної інстанції відхиляє також доводи апелянта, що згідно з рішенням Вишгородської районної ради від 17.10.2013 № 403-30- VІ котельня не належить громаді села Катюжанка, тож Катюжанська сільська рада неправомочна приймати рішення стосовно цього майна.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Вишгородською районною радою Київської області за результатами розгляду рішення Катюжанської сільської ради від № 351-36- VІ від 04.09.2013 було прийняте рішення від 17.10.2013 № 403-30-VІ "Про прийняття об'єктів нерухомого майна - котельні-бойлерної та котельні з обладнанням у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району з комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська", згідно якого котельня з обладнанням за адресою вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка, прийнята у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району та закріплена на праві повного господарського відання за Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа".
Разом з тим, оскаржуваним рішенням Катюжанську сільську раду зобов'язано визначити МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка, де розташовані зокрема, Катюжанська загальноосвітня середня школа (вул. Біла, 60 (колишня Радянська) та прилеглий житловий багатоквартирний будинок (вул. Біла, 35-а (колишня Радянська), що відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є повноваженнями органів місцевого самоврядування.
При цьому судом враховано, що питання управління майном (котельні з обладнанням за адресою вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка) не було предметом розгляду справи Відділення № 953/6-р-02-06-16 про порушення Катюжанською сільською радою законодавства про захист економічної конкуренції, а тому не є підставою для задоволення позову у даній справі, виходячи з підстав та предмету позову
Судом першої інстанції правомірно також відхилено доводи позивача як безпідставні та необгрунтовані, про те, що МПП "ВПК" не вчинено жодних дій для розміщення твердопаливного котла в орендованому приміщенні для подальшого виробництва теплової енергії та не надано жодного документу згідно вимог Закону України "Про теплопостачання" та норм ДБН про введення в експлуатацію обладнання в котельні, яке повинно працювати на альтернативному паливі. Оскільки вказані позивачем обставини не стосуються предмету розгляду справи Відділення № 953/6-р-02-06-16 та не підтверджені позивачем жодними належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача щодо того, що невизначення МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі, перешкоджає Підприємству на конкурентних засадах приймати участь у державних (публічних) закупівлях та обмежує розвиток конкуренції в цілому на ринку надання послуг з постачання теплової енергії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм місцевого гсоподарського суду, що відповідачем в оскаржуваному рішенні правомірно визнано бездіяльність Катюжанської сільської ради, яка полягає у невизначені МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка, де розташовані, зокрема, Катюжанська загальноосвітня середня школа (вул. Біла, 60 (колишня Радянська) та прилеглий житловий багатоквартирний будинок (вул. Біла, 35-а (колишня Радянська), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, яка може призвести до недопущення конкуренції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Катюжанської сільської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 911/4203/16 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 911/4203/16 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/4203/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді О.М. Гаврилюк
К.В. Тарасенко