79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" травня 2017 р. Справа № 914/360/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” м.Новояворівськ №15-03/17-01 від 15.03.2017 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2017р.
у справі № 914/360/17
за позовом: державного підприємства “Енергоринок” м.Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Енергія-Новояворівськ” м.Новояворівськ
про cтягнення заборгованості в розмірі
3 614 509,16грн.
за участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 01/44-948Д від 21.12.2016 р.;
відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 08.12.2015 р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2017 р. (суддя М.М. Синчук) у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство «Енергія - Новояворівськ» на користь державного підприємства «Енергоринок» 3 212 163,99 грн. основної заборгованості, 249 400,20 грн. пені, 3 212,16 грн. штрафу, 122 248,37 грн. інфляційних втрат, 27 484,44 грн. 3% річних, 54 217,64 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване простроченням виконання зобов'язання в частині оплати за природний газ.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом порушено права відповідача на судовий захист, оскільки прийняв рішення у першому судовому засіданні, на яке було призначено розгляд справи. Крім цього, зазначає, що враховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача, надмірно великий розмір штрафних санкцій, апеляційний суд при прийнятті рішення повинен врахувати зазначені обставини та зменшити розмір неустойки.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не скористався правом на участь у судовому засіданні, оскільки отримав ухвалу суду про призначення справи до розгляду 02.03.2017 р. на 06.03.2017 р. Крім цього, зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, яким передбачено право позивача для нарахування пені та штрафу у разі прострочення оплати за куплену електроенергію. Позивач також стверджує, що скаржником не обґрунтовано причин неможливості надати суду першої інстанції докази, які, на його думку, є підставою для зменшення неустойки.
До початку розгляду справи по суті відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з повним погашенням основного боргу.
Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Разом з тим, частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, подані відповідачем докази про сплату основної суми заборгованості не можуть бути підставою для припинення провадження в цій частині.
Одночасно, апеляційна інстанція вважає за належне звернути увагу на те, що органи Державної виконавчої служби зобов'язані врахувати стан розрахунків боржника під час виконання судового рішення у даній справі з урахуванням зазначених вище частково проведених відповідачем розрахунків, які не враховані у оскаржуваному рішенні, зважаючи на зазначені вище обставини.
В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи по суті апеляційної скарги та заперечення на таку.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 18.07.2008 р. між сторонами був укладений договір № 4841/01.
Згідно п. п. 2.1, 6.4, 7.2 вказаного договору, ДП «Енергоринок» у справі зобов'язується передати, а ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
Остаточний розрахунок за куплену відповідачем в позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного рахунку із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.
ТОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» зобов'язується купувати у ДП «Енергоринок» електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов цього договору, за період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. та з 01.06.2016 р. по 31.10.2016 р., відповідачем придбано електроенергію в обсязі 26 702,119 тис. кВт.г., на загальну суму 32 343 109,20 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії.
Однак, всупереч умовам договору відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по сплаті купленої електроенергії, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 3 212 163,99 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між сторонами згідно договору в період з 01.04.2016 р. по 30.04.20016 р. та з 01.06.2016 р. по 30.10.2016 р., станом на 31.12.2016 р. та підписаним сторонами актом звірки розрахунків між сторонами станом на 01.01.2017 р.
В подальшому 01.03.2017 р. між сторонами у справі підписано акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем станом на 31.01.2017 р. в сумі 3 357 027,19 грн.
Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.ст.655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що станом на день прийняття рішення у справі сума основного боргу складала 3 357 027,19 грн., господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, необхідно зазначити наступне.
Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 122 248,37 грн. інфляційних втрат та 27 484,44 грн. 3% річних.
Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3.2. договору (в редакції згідно з додатковою угодою від 18.07.2008р. №4842/01 до договору), в разі несплати відповідачем за куплену в позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нараховувати пеню відповідачу у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата відповідачем пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача і не звільняє відповідача від обов'язку відшкодовувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої енергії.
Здійснивши перерахунок пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про стягнення 249 400,20 грн. пені та 3 212,16грн. штрафу.
Щодо посилань скаржника на наявність підстав для зменшення пені та штрафу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Разом з тим, межі перегляду справи в апеляційному порядку визначаються ст.101 ГПК України, яка передбачає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Зазначена норма передбачає повторний розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими доказами, які є на час апеляційного перегляду справи, а не тими, які можуть з'явитись у майбутньому.
Апеляційна інстанція, користуючись правами, наданими суду першої інстанції, як то передбачено статтею 99 ГПК України, перевіряє законність прийнятого судом першої інстанції рішення саме на момент його прийняття.
А отже, суд апеляційної інстанції не вправі зменшувати розмір штрафних санкцій, якщо таке клопотання не було подано до суду першої інстанції разом із доказами та обґрунтуваннями виняткових обставин, які суд самостійно збирати і досліджувати замість позивача не міг. Крім цього, відповідачем не подано суду належного обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції вищезазначеного клопотання та доказів, які могли б стати підставою для зменшення штрафних санкцій.
Судова колегія звертає увагу також на таке.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст.64 ГПК України.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач був повідомлений про розгляд справи 02.03.2017 р., що підтверджується повідомленням про вручення №7901410989398.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Враховуючи зазначене, а також те, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи надійшло на адресу місцевого господарського суду лише 07.03.2017 р., судом першої інстанції належним чином повідомлено відповідача про дату та час розгляду справи, а тому у суду були усі достатні процесуально-правові підстави для прийняття рішення у першому судовому засіданні 06.03.2017 р.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2017 р. у справі
№ 914/360/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.05.2017 р.
ОСОБА_4 Матущак
Судді О.П. Дубник
ОСОБА_1