Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" травня 2017 р.Справа № 922/1421/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків
про стягнення 1173,03 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2,
У квітні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до КЕВ м. Харків (далі - відповідач) звернулась АК "Харківобленерго" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1046,76 грн. пені за період з березня 2016 року по лютий 2017 року та 126,27 грн. 3% річних за період з жовтня 2015 року по лютий 2017 року. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №26751, що був укладений між сторонами 13.03.2015. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 03.05.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.05.2017 о 10:45.
Ухвалою суду від 16.05.2017 розгляд справи був відкладений до 29.05.2017 до 11:45.
У судовому засіданні 29.05.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 29.05.2017 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд визнати незадовільним стан відповідача та зменшити розмір пені на 90%. Наданий відзив та додані до нього докази, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача проти клопотання відповідача заперечував та вказував на незначний розмір суми нарахованої пені.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
13.03.2015 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір про постачання електричної енергії № 26751 (далі- договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (розділ 1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (далі по тексту -ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.
Згідно з п. п. 2.3, 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та умовами цього договору.
Пунктами 1-2 додатку № 2 від 13.03.2015 до договору встановлено, що розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").
Якщо розрахункові прилади обліку споживача встановлені на підставі постачальника, зняття показань цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом споживача та постачальника в останній день розрахункового періоду; ці показання фіксуються в додатку № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" до договору про постачання електричної енергії. Інспектор РВЕ повідомляє споживачу точний час проведення зняття показань. У разі відсутності споживача при проведенні зняття показань приладів обліку "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" вважається дійсним за наявності підписів представників РЕМ (РРЕМ) та РВЕ скріпленими відповідними печатками.
Звіт про обсяги переданої субспожитої електричної енергії ним узгоджується з основним споживачем.
Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Пунктом 4.2.1 договору закріплено право постачальника вимагати сплату пені, 3% річних та індексу інфляції в разі внесення платежів, передбачених п. п. 2.3.3-2.3.4, з порушенням термінів, визначених додатком.
Відповідно до п. 6 додатку № 2 до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором нарахувань постачальник проводить споживачу за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу;
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Згідно з п. п. 4.5, 5 додатку № 2 до договору, споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі встановленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.
Відповідно до п. 9.4 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2015.
Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У зв'язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивачем на підставі умов договору та відповідних норм чинного законодавства України нараховано відповідачу 1046,76 грн. пені за період з березня 2016 року по лютий 2017 року та 126,27 грн. 3% річних за період з жовтня 2015 року по лютий 2017 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок річних, суд констатує, що його позивачем здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України, тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 126,27 грн. 3% річних за період з жовтня 2015 року по лютий 2017 року.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вже зазначено вище, п. 6 додатку передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором нарахувань постачальник проводить споживачу за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.
За таких обставин, доводи позивача про необхідність покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені є правомірними.
Разом з тим, господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% вважає за доцільне його частково задовольнити, виходячи з наступного.
За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема, роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
За своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.
Відповідно ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Довідкою Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області підтверджено, що установа відповідача повністю фінансується з Державного бюджету.
Як зазначає відповідач, станом на момент винесення даного рішення він має скрутне матеріальне становище, проте здійснює безпосереднє квартирно- експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено- житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.
Таким чином, стягнення з відповідача штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі наносить шкоду інтересам держави та її обороноздатності, оскільки, відповідач по даній справі - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова входить до складу Міністерства оборони України та з квітня 2014 року виконує завдання, пов'язані з проведенням антитерористичної операції.
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та те, що стягнення додаткових коштів у вигляді пені в заявленій до стягнення сумі негативно позначається на рівні матеріального забезпечення установи.
Враховуючи викладене, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 30% від заявленої позивачем до стягнення суми, а саме стягує з відповідача пеню у розмірі 732,73 грн., а в решті позову про її стягнення відмовляє.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280, п/р 352212006000219 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ 00131954; п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Києва, МФО 380805) - 732,73 грн. пені за період з березня 2016 року по лютий 2017 року; 126,27 грн. 3% річних з жовтня 2015 року по лютий 2017 року та 1600,00 грн. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 30.05.2017 р.
Суддя ОСОБА_4