01.06.2017 Справа № 904/4626/17
За позовом: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська Будівельна Компанія", м. Дніпро
про внесення змін до договору
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 27 січня 2015 року, юрист
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить внести з 31.12.2014 зміни до пункту 5.3.2 Договору поставки №14-16/454-ПД/И від 15.07.2014, укладеного між ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ТОВ "Перша Дніпропетровська Будівельна Компанія" в частині строків оплати за виконані роботи та викласти пункт 5.3.2. Договору №14-16/454-ПД/И від 15.07.2014 в наступній редакції: "кінцевий розрахунок за всі виконані підрядником та прийняті замовником роботи здійснюються строком до 01.05.2017".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.07.2014 між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ТОВ "Перша Дніпропетровська Будівельна Компанія" було укладено договір № 14-16/454-ПД/И. Відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 19.04.2016 було змінено тип акціонерного товариства з Публічного акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариства та, відповідно, відбулась зміна найменування з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля". Товариство є правонаступником майна, прав та обов'язків "Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля".
Відповідно до умов договору відповідач повинен був виконати роботи. Умовами договору (п.5.3.2 договору) сторони визначили, що кінцевий розрахунок за всі виконані підрядником та прийняті замовником роботи здійснюються на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту підписання сторонами акту вводу об'єкту в експлуатацію.
На момент настання строку розрахунку за виконані роботи, відповідно до договору № 14-16/454-ПД/И від 15.07.2014, у позивача була відсутня фінансова можливість вчасно проводити розрахунки, яка обумовлена нестабільною ситуацією в країні та загрозою неплатоспроможності, оскільки одночасне перерахування ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованості на загальну суму 417 995,64 грн. дестабілізує роботу підприємства, а саме призведе до неможливості вчасного введення ним в експлуатацію виробничих об'єктів- лав з видобутку вугілля, а також зупинення підрозділів, що приймають участь у виробничому процесі, що, в свою чергу, може привести до зупинення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому.
В зв'язку з істотною зміною обставин, подальше виконання договору без відповідних змін порушує співвідношення майнових інтересів сторінi позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Прийняття державою відповідних законодавчих (Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції") та інших правових актів щодо початку проведення АТО та встановлення його режиму підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" вважає істотною зміною обставин відносно спірного договору.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська Будівельна Компанія", проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:
- вимоги позивача про внесення змін до договору щодо зміни строку розрахунку за виконані роботи є необґрунтованими, оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1408/17 вже стягнуто кошти за виконані відповідачем та прийняті позивачем роботи по спірному договору;
- посилання позивача на укладення між сторонами договору поставки не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується наявними у справі доказами;
- позивач при зверненні з позовом до суду не виконав покладений на нього обов'язок щодо доведення належними та допустимими доказами факт його звернення до відповідача із пропозицією про внесення змін до умов договору та наявності підстав для внесення змін до договору;
- не наведено жодної умови, перелік яких наведено в частині другій статті 652 ЦК України та які є підставою внесення змін до договору.
Позивач, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про день, час , місце розгляду справи повідомлений належним чином.
17 травня 2017 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст.75 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 01.06.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
Між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська Будівельна Компанія" (підрядник) укладено договір № 14-16/454-ПД/И від 15.07.14, відповідно до умов якого (пункт 1.1.), в порядку та на умовах, передбачених договором, підрядник зобов'язався на свій ризик, своїми силами виконати, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити наступні роботи: Реконструкція (далі - роботи), під'їзної колії і електричної централізації станції Центральної Збагачувальної Фабрики "Павлоградська".
Роботи, передбачені даним договором, повинні бути виконані відповідно до кошторисної документації, Технічного завдання (додаток №1), які є невід'ємною частиною даного договору, Робочої документації "Робочий проект №05102012 реконструкції станції Центральна Збагачувальна фабрика під'їзної колії філії "ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ПТП "Павлоградвантажтранс" 2013року, виконані ДВУЗ "Донецький інститут залізничного транспорту" та умовами даного договору (п.1.2. договору).
Згідно п.2.1. договору, роботи виконуються з використанням матеріалів та/або обладнанням підрядника та замовника. Перелік матеріалів та/або обладнання, які надає замовник зазначені в Технічному завданні (Додаток 1), яке є невід'ємною частиною даного договору та передаються по ОСОБА_1 приймання-передачі. Перелік матеріалів, які надає Підрядник зазначені в Технічному завданні (Додаток 1) та кошторисній документації, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.3.1 договору строки виконання всіх робіт за Договором: початок робіт - 15 липня 2014 року, закінчення виконання робіт 30 листопада 2014 року. Роботи виконуються згідно затвердженого сторонами Графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2). Сторони погодили, що етапом роботи є виконання робіт в календарному місяці.
Пунктом 4.1 договору, сторони передбачили, що приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно згідно ОСОБА_1 приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3), які підписуються уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних підрядних робіт Підрядник надає не пізніше 2 (другого) числа місяця наступного за місяцем в якому виконувалися роботи.
Згідно п.4.2 договору по закінченню виконання робіт по об'єкту комісією, яка складається з уповноважених представників підрядника та замовника, здійснюється приймання об'єкта в експлуатацію, за результатами якого оформлюється акт введення в експлуатацію.
Відповідно до умов договору сторони визначили, що кінцевий розрахунок за всі виконані підрядником та прийняті замовником роботи здійснюються на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту підписання сторонами ОСОБА_1 вводу об'єкта в експлуатацію (п.5.3.2.).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1408/17 від 26.04.2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" в особі філії "Павлоградське управління по матеріально-технічному постачанню" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи за договором № 14-16/454-ПД/И від 15.07.14 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" виконало свої зобов'язання за Договором і виконало роботи на загальну суму 14 914 460,43 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 21.08.14, №2 від 09.09.14, №3 від 21.10.14, та актом від 30.12.14.
Також встановлено, що відповідно до п.5.3.2. Договору в редакції Додаткової угоди № % від 30.12.2014, "..окончательный расчет за все выполненные Подрядчиком и приняты е Заказчиком работы осуществляется на 165 календарный день с момента подписания сторонами ОСОБА_1 ввода объекта в эксплуатацию...".
Об'єкт введено в експлуатацію не пізніше 25.03.16, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації станції реконструйованої Центральної збагачувальної фабрики під'їзної колії філіалу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВТП "Павлоградвантажтранс", зареєстровану 25.03.16 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області за №ДП 143160850173.
Отже, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" повинно було оплатити виконані роботи не пізніше 05.09.16.
Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.
Позивач, посилаючись на істотну зміну обставин, що унеможливлює виконання договору на умовах, які досягнуто сторонами при його укладанні, просить внести зміни до договору у частині строків оплати за виконані роботи, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.
Розглянувши позовні вимоги суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно - господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 ГК України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.
Отже, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Приписами статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За приписами ч. 1 ст.652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При цьому, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо внесення змін до договору підряду № 14-16/454-ПД/И від 15.07.14 в частині зміни строків проведення взаєморозрахунків між сторонами, позивач посилається на ті обставини, що у зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання договору підряду позивачем на умовах, які досягнуто сторонами при його укладенні.
Відповідно до частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Між тим, обґрунтувань наявності передбачених ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України виняткових випадків для зміни договору підряду за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, позивачем не надано та взагалі не доведено наявності всіх умов для зміни договору, передбачених пунктами 1-4 ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України.
Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2014 року №215-УП "Про Заяву Верховної Ради України щодо захисту конституційних прав військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та інших працівників органів внутрішніх справ України, які беруть участь у антитерористичній операції, направленій на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, мирного життя українських громадян" визнано проведення антитерористичної операції на сході України та закликано громадян України, які мають бажання, у цей скрутний час вступати до лав Збройних Сил України, Національної гвардії України та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно Указу Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року, було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Однак, господарський суд вважає, що загострення соціальної та економічної ситуації в країні, скрутне фінансове становище підприємства не можуть вважатися істотною зміною обставин, оскільки позивач, укладаючи договір підряду вже після початку проведення антитерористичної операції - 15 липня 2014 року, був обізнаний з умовами виконання своїх зобов'язань перед відповідачем.
Позивачем не обгрунтовано можливість порушення співвідношення майнових інтересів сторін договору і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у випадку виконання договору підряду на існуючих умовах.
Також, відсутність у позивача прибутку внаслідок неможливості ведення ним підприємницької діяльності не є порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності позивача, зокрема, ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розміру меншому, ніж розраховувалось, покладаються виключно на позивача.
Приписами статті 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
На думку суду, загострення соціальної та економічної ситуації в країні, скрутне фінансове становище підприємства не можуть вважатися істотною зміною обставин, оскільки, укладаючи договір підряду вже після початку проведення антитерористичної операції, позивач приймав на себе певний ризик та був обізнаний з умовами виконання своїх зобов'язань перед відповідачем.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд також враховує, що сторони в добровільному порядку, шляхом укладання Додаткової угоди від 30.12.2014, змінили умови пункту 5.3.2. договору, зазначивши, що остаточний розрахунок за всі виконані підрядником і прийняті замовником роботи здійснюються на 165 календарний день з моменту підписання сторонами ОСОБА_1 вводу в експлуатацію. В позовній заяві позивачем зазначено, що пунктом 5.3.2. договору передбачено проведення кінцевого розрахунку за всі виконані роботи на 90 календарний день з моменту підписання сторонами ОСОБА_1 вводу в експлуатацію, тобто не врахована Додаткова угода від 30.12.2014.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав задовольнити позовні вимоги.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
Повне рішення складено 01.06.2017