29 травня 2017 року Справа № 910/12890/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.03.2017
за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві
у справі№910/12890/14 Господарського суду міста Києва
за позовомВ.о. прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості, 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
простягнення 1 552 245,42 грн.,
за участю представників сторін:
від прокуратури:Рядчик А.В. - посв. №025990 від 05.05.2014;
від позивача 1:Климась О.С. - дов. №122/2016 від 29.12.2016;
від позивача 2:Сороколіт Є.М., дов. №14-74 від 14.04.2017;
від відповідача:Кравчик С.М. - дов. №91/2017/05/23-2 від 25.05.2017;
від ДВС:не з'явився
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2017 у справі №910/12890/14 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі №910/12890/14 вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано та задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 16.12.2016 ВП №46551723 про закінчення виконавчого провадження. Визнано недійсною постанову виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди С.В. від 16.12.2016 ВП №46551723 про закінчення виконавчого провадження.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.05.2017 №08.03-04/1706, у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/12890/14, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою від 15.05.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 29.05.2017 з'явився прокурор, представники позивачів та відповідача. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
16.12.2016 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП №46551723 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/12890/14 Господарського суду міста Києва від 16.12.2016.
Пунктом 16 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням (в редакції Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Цією статтею також визначено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з вимогами статті 3 цього Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Отже для списання зобов'язань з оплати суми інфляційних нарахувань та процентів річних в порядку, передбаченому вищезазначеним Законом, товариство мало набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру, однак, як зазначено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру.
При цьому положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не встановлюють порядку та строків такого списання, як і не містять норм, які б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання чинності Законом або встановлювали процесуальні наслідки набрання ним чинності.
Беручи до уваги вищевикладене, висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ґрунтуються на положеннях вказаних норм права, а тому є законними та обґрунтованими.
Посилання скаржника про отримання 06.03.2017 ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 3, а.с. 82), відповідно до якого відповідач отримав ухвалу 03.03.2017.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі №910/12890/14 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі №910/12890/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Г.П. Коробенко
Суддя Г.А. Кравчук