61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
25.05.2017 Справа №905/751/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, ЄДРПОУ 40081237,
до відповідача, Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області, ЄДРПОУ 34032208,
про стягнення 26 095,00 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,-
Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №НЮс-1/158 від 29.03.2017р. до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області, про стягнення штрафу в сумі 26095,00грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/751/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 03.04.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/751/17.
У подальшому розгляд справи відкладався у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до комерційного акту РА №015626/229 від 01.10.2016р. в ході контрольної перевірки маси вантажу на транзитній станції ОСОБА_1 залізниці у вагоні №68750389 виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній №51354173 від 30.09.2016р., а отже неправильно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу.
На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: залізничну накладну №51354173 від 30.09.2016р., комерційний акт РА №015626/229 від 01.10.2016р., технічний паспорт засобу вимірювальної техніки №89 від 16.11.2012р., документи на підтвердження правового статусу головного підприємство позивача та його регіонального філії.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 2, 12, 15, 33, 49, 58, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.3, 10 Закону України “Про залізничний транспорт”, ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, п.2.1, п.2.3, п.6.6, п.6.7, додаток №3 Правил оформлення перевізних документів, п.5, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення та Правила перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.
14.04.2017р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №714 від 14.04.2017р., відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі з наступних підстав: зважування та завантаження вугілля у вагони здійснювалося на 200 тонних вагонних вагах ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” справних і таких, що пройшли державну перевірку, коли в комерційному акті зазначено, що переваження на ст.Пологи здійснювалося на 150 тонних вагах без урахування похибки, та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі виведена в результаті простих арифметичних дій; позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час, як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах; в порушення п.12 «правил складання актів» та ст.129 Статуту залізниць України у розділі «Є» зазначених комерційних актах відсутні відмітки станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції. При цьому, посилаючись на нестабільне фінансове становище, просить винести відповідне до існуючої судової практики розгляду подібних спорів рішення та враховуючи ст.233 Господарського процесуального кодексу України. Справу просить розглянути у письмовому провадженні, без участі представника.
До означеного відзиву додано у копіях: баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2016р., звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016р., довідка про розмір обов'язкових платежів до бюджету по ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” за квітень 2017р., довідка про заборгованість по заробітній платі з нарахуваннями по ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” станом на 13.04.2017р., фіскальний чек ПАТ “Укрпошта” ЦПЗ 10 від 14.04.2017р., опис вкладення у цінний лист, датований 14.04.2017р., довіреність на представника відповідача, правоустановчі документи підприємства відповідача, технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №0360 від 12.03.2013р.
24.04.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання №13-04/106 від 21.04.2017р., за змістом якого повідомлено, що надлишок вантажу з вагону №68750389 не відвантажувався, а прямував на станцію призначення окремим локомотивом, так як комерційна несправність у вигляді перевантаження, загрожувала безпеці руху; зазначено про відсутність у проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, справи між цими сторонами і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.
До клопотання додано у копіях: довіреність на представника позивача, акт загальної форми №969 від 01.10.2016р., залізнична накладна №45752003 від 01.10.2016р.
24.04.2017р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал відзиву №714 від 14.04.2017р. на позовну заяву, який було надіслано 14.04.2017р. електронною поштою, з додатками.
25.04.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 25.04.2017р., до якого додано розрахунок суми штрафу згідно ст.122 Статуту залізниць України, а також копію комерційного акту РА №015626/229/216. з відміткою у розділі Є.
11.05.2017р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано копію листа №848 від 11.05.2017р., у якому висловлено прохання рішення суду винести відповідно до існуючої судової практики розгляду подібних спорів в судах та враховуючи статтю 233 Господарського кодексу України, яка передбачає зменшення штрафних санкцій, без участі представника підприємства.
22.05.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал листа №848 від 11.05.2017р., який було надіслано 11.05.2017р. електронною поштою.
24.05.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подав клопотання б/н від 24.05.2017р. про розгляд справи №905/751/17 без участі представника залізниці.
Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2017р. не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2017р. не з'явився.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
З огляду на таке, клопотання представника позивача б/н від 24.05.2017р. про розгляд справи №905/751/17 без участі представника залізниці та клопотання представника відповідача про розгляд спору без участі представника підприємства, задоволені судом.
Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
У вересні 2016р. на адресу ПАТ «ЦОФ «Комсомольская», м.Димитров Донецької області, зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Красноармійськ Донецької залізниці відбулось відвантаження за залізничною накладною №51354173 від 30.09.2016р., зокрема, у вагоні №68750389 вантажу - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті, вологість вантажу 6,8%.
При оформленні зазначеної залізничної накладної №51354173 від 30.09.2016р. у вагоні №68750389 відповідачем вказано масу вантажу нетто - 68200 кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах max 200 т., заводський №0047.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції ОСОБА_1 залізниці під час перевезення було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №68750389 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №51354173 від 30.09.2016р., про що був складений акт загальної форми №969 від 01.10.2016р.
За змістом комерційного акту РА №015626/229 від 01.10.2016р. за результатами контрольного переважування вагону №68750389 на справних 150т. Електронних вагонних вагах №89 станції ОСОБА_1 (огляд-повірка 18.05.2016р.) виявлено, що при переваженні вага брутто складає 90640 кг., тара з документа - 22000 кг., нетто - 686400 кг., що складає різницю проти документа в сторону збільшення на 440 кг.
У розділі «Д» комерційного акту також відображено, що контрольне зважування вагону №68750389 проведено за груповою накладною, вказаною на лицьовій стороні цього акту, у складі комісії: зам. ДС ОСОБА_2, агент комерційний ОСОБА_3, прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_4; при комерційному огляді даного вагону було виявлено навантаження навалом, нижче рівня бортів 20-30 см., вантаж маркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200 мм., по всій довжині вагона, виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; в графі 20 перевізного документу зазначено: вугілля кам'яне, вологість вантажу 6,8%, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагона, вантаж маркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200 мм. по всій довжині вагона; вагон у технічному стані справний; дано оперативне повідомлення.
Акт підписано зам. ДС ОСОБА_2, агентом комерційним ОСОБА_3, начальником вантажного району Зайцева.
Згідно технічного паспорту №89 від 16.11.2012р. вагонних ваг станції ОСОБА_1 залізниці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання держповірка ваг здійснена 18.05.2016р., наступний плановий термін перевірки ваг не пізніше 18.11.2016р.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт РА №015626/229 від 01.10.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
У розділі “Є” комерційного акту РА №015626/229/216 від 01.10.2016р., що є другим примірником акту РА №015626/229 від 01.10.2016р., міститься відмітка станції призначення Красноармійськ Донецької залізниці наступного змісту: “При перевірці вантажу 18.10.2016р. різниці проти цього акту не виявлено”.
Таким чином, відмітка станції призначення у розділі “Є” комерційного акту РА №015626/229/216 від 01.10.2016р., вказує на підтвердження станцією Красноармійськ Донецької залізниці факту виявлення надлишку, що більше ваги, визначеної відповідачем у залізничній накладній №51354173 від 30.09.2016р.
Дані обставини спростовують твердження відповідача щодо порушення п.12 Правил складання актів та ст.129 Статуту залізниць України.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи “Маса вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №51354173 від 30.09.2016р., засвідчено належним доказом комерційним актом РА №015626/229 від 01.10.2016р.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті, або що спростовують вищевикладені обставини.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.
Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.
Окрім того, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати.
Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 5219,00 грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 26096,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
Також слід зауважити на такому.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, визначено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
З фактичних обставин справи вбачається обрання позивачем визначення ваги розрахунковим способом, що дозволено в силу приведених Правил.
Відтак, заперечення відповідача у цій частині судом до уваги не приймаються.
Щодо зважування тари разом із вагоном, судом враховано проведення такого зважування під час перевезення, що у розумінні Статуту залізниць України та Правил приймання вантажів до перевезення не потребує обов'язкового вивантаження вантажу для визначення його ваги на транзитній станції.
Інші заперечення відповідача судом не прийнято, адже спростовуються матеріалами справи.
Одночасно відповідач у відзиві на позовну заяву №714 від 14.04.2017р. просить суд на підставі ст.233 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства; вказано на збиткову діяльність відповідача; зазначено про наявність значного перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю, наявності значної заборгованості перед бюджетом, заборгованості по заробітній платі; зауважено, що через наявність податкового боргу, частина майна підприємства описана та знаходиться у податковій заставі; звернуто увагу, що на все майно підприємства накладено арешт та заборону його відчуження; наголошено на проведенні військових дій на території Донецької області, що призвело до дефіциту коштів на поточну діяльність, значного зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу, зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва.
Дослідив обґрунтованість заявлених вимог відповідачем, суд виходить з такого.
Суду не представлено у повній мірі доказів у підтвердження обставин, викладених у відзиві №714 від 14.04.2017р. у якості підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (п.1 ст.216 Господарського кодексу України).
У розумінні ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Одночасно у розумінні ст.118 Статуту залізниць України спірна санкція застосовується при встановленні факту неправильного зазначення певних відомостей у перевізному документі.
Як зазначено вище, встановлено підстави для застосування відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого ст.118 Статуту залізниць України.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Суд бере до уваги, що в даному випадку маса, що є граничною допустимою, складає лише 136,4 кг. (0,2% від маси нетто 68200 кг.), а перевантаження яке було допущено відповідачем склало 440 кг, що перевищує допустиму норму та вантажопідйомність вагону та є загрозою при перевезенні вантажів залізницею.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз застосування ст.83 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги підвищене навантаження на рухомий склад, не надання відповідачем доказів винятковості випадку у спірних правовідносинах для зменшення розміру штрафу, враховуючи відсутність надмірності стягуваної суми штрафу, судом відмовлено у задоволенні означеного клопотання.
З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області, про стягнення штрафу в сумі 26095,00 грн., задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, буд.4, ЄДРПОУ 34032208, р/р№26003301786784 в Головному управлінні ПАТ “ПІБ” Донецької області у м.Донецьк, МФО 334635) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815), в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237, р/р№26002301527468 в філії - Дніпровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 305482) штраф у розмірі 26095,00грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В судовому засіданні 25.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
6. Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2017р.
Суддя О.В. Кротінова