31 травня 2017 р. Справа № 903/360/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії, м. Луцьк
до відповідача: Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, м.Ковель
про стягнення 98 656 грн. 45 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 928 від 12.12.2016р.
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 98 656 грн. 45 коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, за період з грудня 2016року по лютий 2017 року.
На обґрунтування позовних вимог посилається на порушення законодавства, а саме Закону України «Про телекомунікації» (№ 1280-ІУ від 18.11.2003р. з подальшими змінами), Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295, інших законодавчих та локальних нормативних актів, які регулюють правові відносини в сфері телекомунікацій.
У судових засіданнях 17.05.2017 року та 24.05.2017 року оголошувалась перерва у зв'язку з неподанням витребуваних ухвалою суду від 26.04.2017 року документів, поданням додаткових доказів безпосередньо у судових засіданнях.
Відповідач у клопотанні від 30.05.2017 року №168/1.42 розгляд справи просить провести без участі його представника, в задоволенні позовних вимог відмовити, звільнити від сплати судового збору.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві від 19.05.2017 року № 1587/1-42 (а.с.217-22), поясненні вх. № 01-54/5138/17 від 30.05.2017 року (Т2 а.с. 62) позов заперечує, оскільки договір з позивачем від 03.02.2016 року про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадян, які користуються пільгами, укладений на період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. Відповідно до порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, відшкодування у поточному місяці проводиться за попередній, а позивач надав розрахунок видатків за грудень 2016 року у січні 2017 року. Заборгованість станом на 01.01.2017 року відсутня. Розрахунки подані позивачем з 01.01.2017 року не взяті як фінансові зобов'язання у зв'язку з відсутністю видатків з місцевого бюджету на 2017 рік. Рішенням сесії Ковельської міської ради від 22.12.2016 року №18/3 "Про міський бюджет на 2017 рік" не встановлені видатки на відшкодування витрат послуг зв'язку для пільгової категорії населення. Звернення на розгляд депутатів міської ради щодо виділення асигнувань на відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадян, які користуються пільгами, ні від позивача, ні від населення міста (громадських організацій) не надходили. Зміни до річного кошторису не вносились. Долучив до матеріалів справи договір від 03.02.2016 року.
Представник позивача пояснила, що відповідач договір після підписання йому не повертав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
03.02.2016 року між ПАТ “Укртелеком” в особі Волинської філії та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (правонаступником якого є управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, що підтверджується п.1.2 Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (а.с. 168)) укладено договір.
Згідно п.п. 1.1., 1.2., 2.1.1., 2.2., 2.2.1., 2.2.2., 6.1., 7.1., 8.1., надавач своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а розпорядник зобов'язується здійснювати відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг. Надавач зобов'язується щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати акти звірки (Додаток №1) та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам, за формою 2 - пільга (Додаток №2), для підписання в Управлінні соціального захисту населення,повідомляти розпорядника про зміни тарифів у надавача телекомунікаційних послуг. Розпорядник зобов'язується щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, повертати надавачу підписані розпорядником акти звірки (Додаток №1) та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам за формою 2-пільга (Додаток №2). За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору розпорядник та надавач телекомунікаційних послуг несуть відповідальність згідно з діючим законодавством. Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині надання послуг з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх тповного виконання. Зміни та доповнення до договору оформляються додатковою угодою сторін і є його невід'ємною частиною.
Договір не був предметом судового спору, докази щодо визнання його недійсним, зміни умов в матеріалах справи відсутні.
Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, на підставі договору від 03.02.2016р. між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.
У листі від 21.10.2016 року відповідач повідомив позивача, що переукладати договір на 2017 рік не буде, оскільки у проекті Державного бюджету на 2017 рік не передбачено відшкодування коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету за надання послуг пільгового встановлення телефонів пільговим категоріям громадян (а. с. 179).
Докази укладання договору на 2017 рік в матеріалах справи відсутні.
Згідно п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012р. №295), установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
У період з грудня 2016р. по лютий 2017р. (з врахуванням боргу станом на 01.12.2016 року) позивачем надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Ковельського району Волинської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та на яких поширювалась дія відповідних положень Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" на загальну суму 98 656 грн. 45 коп., що стверджується обіговими відомостями нарахувань, формою №2 - пільга : розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (том 1, а.с. 10-16, 34-73, 765-155, том 2, а.с. 36-59).
На виконання умов договору та вимог законодавства позивач направляв відповідачу форму № 2 - пільга та акти звірки взаєморозрахунків, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальними чеками, описами вкладення у цінний лист (Т1 а.с. 33, 74, 75 ,Т2 а.с. 2).
Відповідач у листах від 21.02.2017 року № 566/1.42, від 15.03.2017 року №816/1.42, від26.04.2017 року №1259/1.42 повідомив позивача про відсутність видатків у Державному бюджеті на 2017 рік для відшкодування пільг з послуг зв'язку. Відповідно до п.п. 204 п.1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Ковельською міською радою прийнято рішення здійснювати видатки лише з компенсації витрат на перевезення пільгової категорії громадян, у зв'язку з чим можливості щодо оплати витрат на послуги зв'язку відсутні ( а. с. 180-184).
Вимога позивача про оплату боргу в сумі 98 656 грн. 45 коп. від 18.05.2017 року № 173-13-33/17-03 ( Т2 а. с. 8) залишена відповідачем без задоволення. Вимога отримана відповідачем по факсу 19.05.2017 року, поштовим зв'язком 22.05.2017 року, що підтверджується журналом за 19.05.2017 року, витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №4302514252239. Отримання вимоги про оплату від 17.05.2017 року підтверджено представником відповідача у судовому засіданні 24.05.2017 року.
Заперечень щодо розрахунків відповідач не подав.
Заборгованість відповідача складає 98 656 грн. 45 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення, оскільки відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому судом враховане наступне.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частини 1-2 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлюють, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 ЦК України).
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно п.9 ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 87, пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 97 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України. Видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі за текстом - Порядок) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р. встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема, на пільги з послуг зв'язку.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Ковель є Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. і Порядку відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Згідно п.1.2 Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 28.01.2016 року №4/38, управління є головним розпорядником бюджетних коштів по всіх видах адресної допомоги, допомоги на безоплатне поховання, а також інших коштів, спрямованих з державного та міського бюджету на соціальний захист населення (том 1 а.с., 168-171).
Відповідно до пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний строк здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Тобто, відповідні бюджетні зобов'язання щодо виплати, в тому числі пільг з оплати послуг зв'язку, пільговим категоріям громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення в м. Ковель, зобов'язане здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.
При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.
В Законі України від 22.10.1993 р. № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законі України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законі України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законі України від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” та Законі України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ “Про охорону дитинства” передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 р. та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12, від 22.03.2017 року у справі № 905/2358/16 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, відсутності договору на 2017 рік.
У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що “...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
До складу таких витрат належать: надання пільг та житлових субсидій населенню з оплати житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; виплата допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; надання пільг з послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), виплата щомісячної компенсації на бензин особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; виплата компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування; виплата компенсації за пільговий проїзд один раз на рік (раз на два роки); здійснення поховання з військовими почестями померлих (загиблих) осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, спорудження на їх могилі надгробка; виплата одноразової допомоги на поховання.
Надання інших передбачених законодавством пільг, зокрема забезпечення санаторно-курортним лікуванням, проведення капітального ремонту жилих будинків (квартир), встановлення телефонів повинно провадитися в межах передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на ці цілі. Фінансування видатків на ці програми має здійснюватися в міру надходження субвенції з державного бюджету, а у разі незабезпечення фінансуванням планових показників у повному обсязі, кредиторська заборгованість обліковується лише за фактично надані послуги в межах бюджетних призначень відповідного року".
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Виходячи з наведених правових норм, твердження відповідача з посиланням на відсутність у бюджеті виділених коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити понесені позивачем витрати на оплату телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян.
П.5 ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Підстави для звільнення від сплати судового збору відповідачем не обґрунтовані, відсутні.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 148, код ЄДРПОУ 03191974) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії (43025, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766)
-98 656 грн. 45 коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення та 1 600 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, а всього: 100 256 грн. 45 коп. (сто тисяч двісті п'ятдесят шість грн. 45 коп.)
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення
складений 01.06.2017 року
Суддя А. М. Кравчук