30 травня 2017 року Справа № 916/2723/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),
суддів :Вовка І.В., Могил С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.03.17
у справі№916/2723/16
господарського судуОдеської області
за позовомДержавне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"
третя особаМіністерство інфраструктури України
простягнення суми
та зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"
доДержавне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
провизнання недійсним договору
за участю представників від:
позивачаПопелюка В.П. (ордер від 30.05.17),
відповідачаКороткова С. О. (дов. від 18.05.17), Розенбойма Ю.О. (дов. від 18.04.17),
третьої особине з'явилися, були належно повідомлені
04.10.16 Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", пізніше перейменоване на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" про стягнення заборгованості на суму 6 550 472,15 грн., з яких 6 152 135,86 грн. основного боргу, 366 860,25 грн. - пені та 31 476,04 грн. - 3% річних за несвоєчасну на не у повному розмірі сплату коштів за договором пайової участі в утриманні інфраструктури ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 03.06.14 №1-П.
31.10.16 ТОВ "Транс-Сервіс" звернулося до суду із зустрічним позовом до ДП "МТП "Чорноморськ" про визнання недійсним договору від 03.06.14 №1-П.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.16 по справі №916/2723/16 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Колоколов С.І., Головей В.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено: визнано недійсним договір пайової участі в утриманні інфраструктури ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 03.06.14 №1-П. Судові акти мотивовані порушенням вимог ч.ч.3-5 ст.180 ГК України, щодо істотних вимог оскаржуваного правочину. У зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення первісного позову про стягнення боргу за несвоєчасну на не у повному розмірі сплату коштів за договором пайової участі.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач за первісним позовом просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у зустрічних вимогах - відмовити повністю. Скаржник обгрунтовує касаційну скаргу невірним вирішенням судами справи по суті, оскільки не надано належної оцінки нормам матеріального права, щодо застосування до предмета та ціни оскаржуваного правочину положень договорів про надання послуг, хоча, на думку скаржника, вказаний договір є змішаним, що призвело до невірних висновків про недійсність.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) надав відзив, в якому просив, судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.06.14 між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт", пізніше перейменованим на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"(надалі - Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (надалі - Компанія) укладено договір про пайову участь в утриманні інфраструктури Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" №1-П, за яким Компанія здійснює пайову участь в утриманні інфраструктури Порту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Порту, а останній приймає дані грошові кошти на свій поточний рахунок та сприяє створенню усіх необхідних умов для здійснення Компанією діяльності на своїй території.
Згідно п.2.1 договору, ціною даного договору є грошова сума, яка сплачується Компанією Порту протягом строку дії договору та розраховується за наступною формулою,: "Т1 х 1,26 доларів США = X1", де
- Т1 - це кількість тонн перевантаженого (обробленого) вантажу силами та/або засобами ТОВ "Транс-Сервіс" через причал №12 та/або інші причали в Іллічівському морському порту за звітний місяць;
- 1,26 доларів СІЛА - визначена за взаємною згодою сторін ставка;
- X1 - грошова сума, яку ТОВ «Транс-Сервіс» зобов'язано перерахувати Порту за результатами обробки вантажу у звітному місяці за даним договором.
Відповідно до п.2.3 Договору, розраховану за формулою-1 грошову суму "Х1" Компанія зобов'язана сплачувати Порту щомісячно, за результатами роботи за попередній (звітній) місяць, не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за звітнім.
Згідно п.3.2 договору ТОВ "Транс-Сервіс" зобовязується:
- здійснювати пайову участь в утриманні інфраструктури, шляхом перерахування Порту грошових коштів на умовах цього договору (п.п.3.2.1);
- не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за звітнім, надавати Порту акт пайової участі в утриманні інфраструктури за формою, що додається до даного договору (додаток №1) (п.п.3.2.2);
- вручати Порту щомісячно до 5-го числа кожного місяця, наступного за звітнім, завірені належним чином копії документів, що підтверджують кількість обробленого Компанією вантажу, а саме:
у митних режимах: експорт, експорт-транзит-коносамент; імпорт, імпорт-транзит-відвантажувальне повідомлення. Дата вказаних документів є датою виконання робі/надання послуг (п.п.3.2.3.1).
Згідно п.3.3 договору, Порт має право вимагати від Компанії своєчасної та у повному обсязі сплати пайової участі в утриманні інфраструктури Порту та своєчасного надання документів, передбачених цим договором (п.п.3.3.2).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі Компанія сплачує Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, якщо на дату нарахування пені діяло декілька розмірів облікової ставки НБУ, застосовується найвища ставка.
На виконання зазначених умов договору, Компанія надала Порту акти пайової участі від 31.05.16 за період з 01.05.16 по 31.05.16, від 30.06.16 за період з 01.06.16 по 30.06.16 від 31.07.16 за період з 01.07.16 по 31.07.16.
Акт від 31.05.16 на суму 3 078 318,97 грн. підписаний з боку Порту із зауваженнями. Зокрема, у частині визначення кількості вантажу та грошової суми по т/х "FORTIUS", оскільки згідно 3-х коносаментів від 13.05.16, які були надані ТОВ "Транс-Сервіс" ДП "МТП "Чорноморськ" відповідно до умов п.п.3.2.3.1 п.3.2 договору, загальна кількість вантажу, що надійшла у травні 2016 року на т/х "FORTIUS", складає 299 615,00 кг, водночас, як вбачається за акта пайової участі від 31.05.16, кількість вантажу по т/х "FORTIUS", зазначена ТОВ "Транс-Сервіс" у розмірі 193 220,00 кг, тобто на 106 395,00 кг менше ніж кількість вантажу, зазначена у коносаментах від 13.05.16.
У зв'язку з цим, Порт направив на адресу Компанії акт пайової участі від 31.05.16 №2 на суму 4 072,07 грн., що складається з різниці у кількості вантажу, що надійшов на т/х "FORTIUS", а саме 106 395,00 кг, однак з боку компанії даний акт не підписаний. Таким чином, загальний розмір пайової участі за травень 2016 року склав 3 082 391,04 грн., у т.ч. 3 078 318,97 грн. - погоджена сторонами сума та 4 072,07 грн. - сума, яка не визнається Компанією.
Акт пайової участі від 30.06.16 на загальну суму 2 154 420,20 грн. також підписаний з боку Порту із зауваженнями у зв'язку з тим, що у п.2 даного акту відповідач зазначив, що його заборгованість перед Портом за травень 2016 року становить 3 078 318,97 грн. Тобто, при складанні акту від 30.06.16 ТОВ "Транс-Сервіс" повторно не враховано кількість вантажу, що надійшло на т/х "FORTIUS" у травні 2016 року згідно коносаментів від 13.05.16, а фактична заборгованість Компанії перед Портом за травень 2016 року становить 3 082 391,04 грн.
Акт пайової участі від 31.07.16 на загальну суму 915 324,62 грн. також був підписаний з боку Порту із зауваженням, оскільки у п.2 даного акту Компанія зазначила, що узгоджена сума заборгованості становить 5 232 739,17 грн., тобто, вкотре не врахувавши кількість вантажу по т/х "FORTIUS" за травень 2016 року, у зв'язку з чим Порт у зауваженнях зазначив, що на дату складання даного акта сума заборгованості відповідача становить 5 236 811,24 грн.
У зв'язку із вищезазначеним, ДП "МТП "Чорноморськ" виставив ТОВ "Транс-Сервіс" рахунки від 23.06.16 № Пр/6 361Р на суму 3 078 318,97 грн., від 23.06.16 № Пр/6 569 на суму 4 072,07 грн., від 30.06.16 № Пр/7 250 на суму 2 154 420,20 грн., від 31.07.16 № Пр/8 598 на суму 915 324,62 грн., однак ТОВ "Транс-Сервіс" у визначений договором строк виставлені рахунки не сплатило, що стало підставою для звернення Порту до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Транс-Сервіс" боргу на суму 6 550 472,15 грн., з яких 6 152 135,86 грн. основного боргу, 366 860,25 грн. - пені та 31 476,04 грн. - 3% річних за несвоєчасну на не у повному розмірі сплату коштів за договором пайової участі в утриманні інфраструктури ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 03.06.14 №1-П.
ТОВ "Транс-Сервіс" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ДП "МТП "Чорноморськ" про визнання недійсним договору про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 03.06.14 №1-П, з підстав недодержання вимог законодавства під час укладання договору.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи позовні вимоги, суди вказали на те, що за своєю правовою природою вказаний договір пайової участі є договором про надання послуг, оскільки обов'язок ТОВ "Транс-Сервіс" з перерахування коштів випливає з обов'язку ДП "МТП "Чорноморськ" сприяти у створенні усіх необхідних умов для здійснення Компанією діяльності на території Порту, тобто фактично, надавати послуги. При цьому, усі акти (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), корегувальні акти (а.с.80-84 т.1) та рахунки для їх оплати (а.с.15, 20, 22, 24, 85) чітко визначають пайовий внесок в утримання інфраструктури порту саме як послугу за яку стягується плата.
При цьому, зміст вказаного правочину протирічить вимогам ч.ч.3-5 ст.180 ГК України, щодо істотних вимог договору. А саме: найменування (номенклатури, асортимента) та кількість продукції (робіт, послуг). Договір не дозволяє встановити, у чому саме полягає послуга (дії), що надається ДП "МТП "Чорноморськ" компанії ТОВ "Транс-Сервіс". Крім того, ціна у договорі про пайову участь від 03.06.14 №1-П визначена усупереч порядку, встановленому ГК України, оскільки "ціна договору", визначена п.2.1 жодним чином не є "еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав)" у розумінні вимог ч.1 ст.189 ГК України.
За таких обставин та зважаючи на вимоги абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України, за яким сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, суди дійшли висновку про визнання договору пайової участі недійсним, а підстави для стягнення боргу за недійсним правочином відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду у частині первісного позову - передчасними, а у частині зустрічного позову - помилковими, зважаючи на таке.
Щодо вимог про визнання договору недійсним, колегія суддів має зазначити наступне.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору про пайову участь недійсним, суди вказали на те, що даний договір містить ознаки договору про надання послуг, а отже, всупереч вимогам законодавства оскаржуваний правочин не містить необхідних істотних вимог договору, визначених цивільним законодавством.
Наразі, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою і не проаналізовано той факт, що договір про пайову участь містить елементи різних договорів (змішаний договір - ч.2 ст.628 ЦК України), а діюче законодавство дозволяє існування зазначених договорів, оскільки немає прямої заборони на їх укладання, у силу вимог ч.1 ст.204 ЦК України.
Якщо у законі не передбачено вид договору, то господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через договори, що містять елементи різних договорів, і навіть таких, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки. У таких випадках господарському суду необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст договору, та обставини їх виконання, і , приймаючи рішення, застосувати законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішити питання щодо законності частин договору за правилами, що стосуються визнання правочинів недійсними, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.13 №11 (п.2.12.).
Отже, вказаний договір пайової участі є змішаним і його укладення не протирічить вимогам діючого законодавства.
Щодо підстав для визнання такого договору недійсним, колегія суддів касаційної інстанції має наголосити на наступному.
Обставини, пов'язані розглядом питання про визнання договору недійсним не мають відношення до виконання чи невиконання сторонами договору пайової участі від 03.06.14 №1-П., оскільки як зазначено у п.п.2.2 п.2 постанови пленуму ВГСУ від 29.05.13 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що зобов'язання відповідно до договору №1-П про пайову участь в утриманні інфраструктури ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 03.06.14 виконуються, а ТОВ "Транс-Сервіс" неналежно виконані взяті на себе зобов'язання виконував частково, щодо строків та розміру оплати.
Належне виконання Портом договору від 03.06.14 №1-П щодо сприяння створенню всіх необхідних умов для здійснення діяльності Компанією на території порту та неналежне виконання ТОВ "Транс-Сервіс" взятих зобов'язань щодо строків оплати встановлено підчас розгляду господарської справи №916/3917/15, за результатом перегляду якої апеляційною та касаційною інстанцією позовні вимоги порту про стягнення боргу задоволені частково. Рішення вступило у законну силу. Вказані обставини сторонами по справі №916/3917/15 не заперечувалися, а тому визнані судами як факт.
За вказаних таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено належними доказами, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, а відтак відсутні підстави для визнання договору пайової участі недійсним.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування за вимогами про визнання договору пайової участі недійсним по цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка, беручи до уваги доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у частині зустрічних позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у зустрічному позові.
Щодо вимог про стягнення боргу за несвоєчасну на не у повному розмірі сплату коштів за договором пайової участі, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи із такого.
Факт наявності і дійсності правовідносин за вказаним договором встановлено і сторонами не заперечується, однак наявний у матеріалах справи розрахунок за неналежне виконання зобов'язань за договором, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій, поданий позивачем судами не досліджувався та не аналізувався взагалі.
Наразі, суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст.1117 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які в даному випадку не досліджувалися, колегія суддів вважає, що судові акти у частині позовних вимог підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Судовий збір за розгляд зустрічних позовних вимог у порядку ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача (позивача за зустрічним позовом).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 05.12.16 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.17 у справі №916/2723/16 скасувати у частині зустрічних позовних вимог.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
У частині первісного позову - справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (68000, м. Чорноморськ, вул. Транспортна,20/1, ЄДРПОУ 21001601) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, м. Чорноморськ, вул. Праці,6, ЄДРПОУ 01125672) 1 653,60 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят три грн. 60 коп.) за розгляд касаційної скарги, 1 515,80 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн. 80 коп.) за розгляд апеляційної скарги, 1 378,09 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.) за розгляд позовної заяви.
Доручити господарського суду Одеської області видати відповідний наказ.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді І. В. Вовк
С. К. Могил