Справа 237/3506/13-ц
Провадження 2/237/54/14
іменем України
16 квітня 2014 року м. Мар'їнка
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ліпчанського С.М.
при секретарі Бахтіяровій Н.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мар'їнка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,-
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору дарування, у якому суд просив: поновити строк на звернення до суду за захистом своїх прав, як пропущений з поважних причин; визнати договір дарування будинку № 173 по вулиці Октябрьська в с. Павлівка, Мар'їнського району, Донецької області від 18 жовтня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 недійсним; зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_5 жилий будинок № 173 по вулиці Октябрьська в селі Павлівка, Мар'їнського району, Донецької області.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.
10 січня 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований виконкомом Вугледарської міської ради, актовий запис № 2.
Після укладення шлюбу сторони мешкали у належному позивачу ОСОБА_5 на праві особистої власності будинку № 173 по вулиці Октябрьська, у с. Павлівка, Донецької області.
У 2002 році різко погіршився стан здоров'я позивача ОСОБА_5 Разом з загостренням хронічних захворювань у позивача погіршився зір. Позивач втратив можливість самостійно доглядати себе та потребував допомоги. Відповідач висунула позивачу умову, що вона згодна доглядати позивача, проживати із ним тільки за умови, якщо вона, в обмін на це, подарує їй свій будинок.
Позивач повірив відповідачу і 18 жовтня 2002 року уклав з нею договір, як він вважав договір довічного утримання, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4
Відповідач виконувала умови їхньої домовленості по догляду за позивачем до 2007 року включно, а потім, залишила його, припинила подружні стосунки і спільне проживання і змінила місце свого мешкання.
З того часу позивач ніякої допомоги від відповідача не отримує. На сьогоднішній день позивач мешкає один, часто хворіє та потребує сторонньої допомоги, якої дружина йому не надає. Інші особи не згодні безоплатно доглядати його та надавати допомогу. А оскільки розмір його пенсії невеликий, єдиним способом отримати цю допомогу є укладення договору довічного утримання.
В судовому засіданні представник позивача на підставі довіреності ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Суду надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні із позовом не погодилися. Вважають, що відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення зазначених позовних вимог. Окрім того, в судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання щодо застосування до зазначених позовних вимог строку позовної давності.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що до неї дійсно зверталися сторони по справі. Позивачем було виявлено бажання подарувати належний йому будинок своїй дружині, відповідачу по справі ОСОБА_2 Нею, як посадовою особою були повідомлені усі істотні умови укладеного договору, оголошено текст договору дарування. Вважає, що позивачу нотаріусом чітко, зрозуміло було роз'яснено, який саме договір ним було укладено, його наслідки, підстави.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 18 жовтня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в нотаріальному порядку укладено договір дарування, за яким позивач ОСОБА_5 подарував відповідачу ОСОБА_2 жилий будинок № 173 по вулиці Октябрьська у селі Павлівка, Мар'їнського району, Донецької області.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач сам собі суперечить спочатку він стверджує, що він мав намір укласти договір довічного утримання, а не дарування потім дає роз'яснення, що він зовсім був не ознайомлений з його змістом, що кожна зі сторін дієздатна, а відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Цивільного кодексу України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Також позивач ОСОБА_5 не надає ніяких доказів, які б підтверджували потребу у постійному догляді, групу інвалідності він також не має.
Окрім того, всупереч статті 60 ЦПК України жодних належних письмових доказів , які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору , відповідно до ч.2 ст.216 Цивільного кодексу УСРС (в редакції 1963 року) позивач не надає. Навпаки, із змісту договору дарування, посвідченому у встановленому законом нотаріальному порядку , вбачається, що сторони підтверджують дійсність намірів при його укладенні , а також він не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, в його тексті зафіксовані істотні умови стосовно дарування житлового будинку.
Обов'язків обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру договір не передбачав. Посилання позивача на неналежний догляд за ним та неналежне піклування, як на умову укладення договору є безпідставним , оскільки текст договору не містить покладення такого обов'язку на відповідача.
При зверненні до суду із зазначеним позовом, позивач ОСОБА_5 просив суд поновити йому строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем не надано жодної поважної причини пропуску ним строку для звернення до суду.
Так, відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні було заявлено клопотання щодо застосування строку позовної давності.
При вирішенні вищевказаного питання, суд прийшов до висновку, що позивач пропустив загальний строк позовної давності, встановлений законом. При цьому, судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснював, що нотаріус йому при підписанні договору дарування зачитувала текст договору, пояснювала наслідки його укладання.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу).
Спірний договір дарування було укладено 18 жовтня 2002 року, а позов подано до суду 17 липня 2013 року. Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності, поважності причин пропуску звернення до суду позивачем не надано.
Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно чинного законодавства України, сплив строку позовної давнини до пред'явлення позову є підставою для відмові у позові.
З урахуванням вказаного, приходжу до висновку, що оскільки позивачем ОСОБА_5 позов подано після закінчення строку, але в судом не знайдено законних та обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного позивачем строку, то відповідно позовна заява ОСОБА_5 залишається без задоволення.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16, 257,258 ЦК України, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мар'їнського районного суду
Донецької області ОСОБА_6
16.04.2014