Справа №636/169/17-к
Провадження №1-кп/636/187/17
31 травня 2017 року м. Чугуїв
Колегія суддів Чугуївського міського суду Харківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3
за участі прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
при секретарі ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження за №12016220300001253 від 09.11.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка, Шевченківського району, Харківської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, раніше судимого:
- 01.10.2010 року вироком Великобурлукського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці;
-12.07.2013 року, згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.07.2013 року, відповідно до ст. 81 КК України, звільненого умовно-достроково з Харківської ВК за №43 на невідбутий термін 2 місяці 15 днів;
- 08.02.2017 року вироком Дворічанського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяцям позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-
08.11.2016 року, близько 20 години вечора, ОСОБА_7 знаходився разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 в гостях у ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно вживали спиртні напої. В ході вживання спиртного, між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виникла сварка, під час якої у ОСОБА_7 виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 . Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, того ж дня, близько 21 години вечора, ОСОБА_7 перебуваючи за вищевказаною адресою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, взяв ніж та наніс один удар в область грудної клітини ОСОБА_9 .
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи за №299 Змт/16 від 31.12.2016 року, ОСОБА_9 заподіяне тілесне ушкодження тулубу, а саме - проникаюча сліпа колото-різана рана на передній поверхні правої половини грудної клітки, з ушкодженнями парієнтальної і вісцелярної плеври, верхньої долі тканини правої легені та наявність крові в правій плевральній порожнині. За ступенем тяжкості вищевказане проникаюче сліпе колото-різане поранення на передній поверхні правої половини грудної клітки кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя. В результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_7 . ОСОБА_9 помер в той же день, при цьому причиною смерті стало проникаюче сліпе колото-різане поранення правої половини грудної клітки з ушкодженням органів грудної порожнини, що призвело до гострої крововтрати.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що 08.11.2016 року він зустрів свого знайомого ОСОБА_11 та запропонував вжити наявний в нього спирт. Так, обвинувачений разом з ОСОБА_11 та його співмешканкою ОСОБА_12 вдома у останніх розпили алкоголь. Через деякий час до них приєдналася ОСОБА_10 і тоді ОСОБА_7 та ОСОБА_11 пішли за самогоном, а коли повернулися, то жінок вже дома не було. З'ясувалось, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 пішли додому до останньої, чоловіки пішли за ними. Вдома у ОСОБА_10 був ОСОБА_9 і компанія продовжила вживати спиртні напої.
Через деякий час ОСОБА_11 та ОСОБА_12 лягли спати в цій же кімнаті на підлозі, а обвинувачений з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишились за столом. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_10 пересіли на диван, а ОСОБА_9 знаходячись біля столу, почав звинувачувати цивільну дружину обвинуваченого. ОСОБА_7 попередив ОСОБА_9 про те, що якщо він не зупиниться, то ОСОБА_7 може його побити. В цей час ОСОБА_9 , взявши ніж, який лежав на столі, кинувся на обвинуваченого, ніж тримав в правій руці. Обвинувачений сидячі на дивані, обома руками схватив руку ОСОБА_9 з ножем та вивернув ніж лезом до ОСОБА_9 , а той на нього під вагою свого тіла напоровся. Обвинувачений поклав ОСОБА_9 на диван та зрозумів, що останній помер. Куди дівся ніж ОСОБА_7 не пам'ятає, скоріш за все він закотився за диван. В цей час прокинулися ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і запропонували викликати поліцію, обвинувачений дав їм свій телефон та залишився чекати. Після приїзду працівників поліції, ОСОБА_7 був затриманий, при цьому ніж не знайшли одразу. Обвинувачений показав, що мети вбивати ОСОБА_9 в нього не було, так дійсно він міг перед початком конфлікту залишити будинок та повернутися додому, але цього не зробив, оскільки не бажав з'являтися перед жінкою та її дітьми в стані сп'яніння.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що померлий ОСОБА_9 був її братом. ОСОБА_9 після смерті їх матері продовжував жити в батьківському будинку. 08.11.2016 року потерпіла розмовляла з братом вранці по телефону, а через деякий час від працівників поліції дізналася про те, що її брата вбили. Потерпіла забрала тіло ОСОБА_9 з моргу та поховала його. Зі слів ОСОБА_5 , її брат був дуже доброю людиною, так він впивав, але агресивним не був. Претензій до обвинуваченого потерпіла не має та просила суд призначити йому покарання на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_11 показав в суді, що 08.11.2016 року спочатку він разом з ОСОБА_7 та своєю співмешканкою ОСОБА_12 розпили пляшку спирту дома у свідка, а потім пішли до ОСОБА_10 . Вдома у останньої вже був ОСОБА_9 . Всі разом продовжили вживати спиртне і через деякий час свідок запропонував своїй співмешканці відпочити, вони з ОСОБА_12 в цій же кімнаті лягли на підлогу на матрац та заснули. Свідок прокинувся від крику жінок, останні повідомили йому, що ОСОБА_9 погано. ОСОБА_11 почав приводити ОСОБА_9 до тями, сів йому на коліна та декілька разів дав йому ляпасу, а потім побачив на груді та животі останнього два поранення. При цьому хтось сказав свідку, що це ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_9 . Обвинувачений намагався кудись вийти, але свідок його затримав та викликав поліцію. Після чого ОСОБА_7 спокійно чекав співробітників поліції, сидячі за столом, жодного опору не вчиняв. На думку свідка, обвинувачений гарна, порядна та працелюбна людина. В той вечір він практично був тверезий, і взагалі ОСОБА_7 спиртним не зловживав, знав міру.
З показань свідка ОСОБА_12 , наданих суду слідує, що 08.11.2016 року вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_11 та ОСОБА_7 розпивали спирт та пиво вдома у свідка. Через деякий час ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_10 та запросила компанію до себе додому. Свідок пішла перша, а чоловіки спочатку придбали самогону, а потім теж попрямували до ОСОБА_10 . Вдома у останньої був ОСОБА_9 і всі разом почали пити придбаний самогон. Через деякий час свідок з ОСОБА_11 заснули в цій же кімнаті на підлозі. Прокинулася ОСОБА_12 від крику ОСОБА_10 та побачила ОСОБА_13 . Він лежав на дивані та був майже білого кольору. Свідок почала репетувати та викликати поліцію. ОСОБА_11 спочатку намагався привести ОСОБА_14 до тями, а коли зрозумів, що той помер, став утримувати ОСОБА_7 . ОСОБА_10 повідомила свідка про те, що це обвинувачений вдарив ОСОБА_9 ножем. Також свідок додала, що бачила, як ОСОБА_7 щось кинув за диван і коли приїхали працівники поліції, розповіла їм про це.
Допитаний судом свідок ОСОБА_10 зазначила, що 08.11.2016 року в неї вдома обвинувачений, вона, ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 всі разом вживали спиртне. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 лягли спати в цій же кімнаті на підлогу на матрац та заснули. Свідок знаходилася біля дивану. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були біля столу, коли обвинувачений почав звинувачувати ОСОБА_9 в тому, що він був в АТО та вбивав людей. ОСОБА_9 на це нічого не відповів та сів на диван, а обвинувачений кинувся на нього з ножем, який тримав в правій руці та вдарив його в бік. Свідок почала кричати. Обвинувачений спочатку виходив з будинку, потім повернувся та присів біля лимону і чекав працівників поліції. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прокинулися та викликали поліцію. Свідок намагалася привести ОСОБА_9 до тями, сіла поруч з ним та обійняла його, але потім зрозуміла, що він помер. На думку свідка, працівники поліції знайшли ножа, яким було вбито ОСОБА_9 на вулиці, це був кухонний ніж свідка, яким вона користувалася в господарстві.
-2-
Протоколом огляду місця події від 08.11.2016 року та протоколами проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_10 від 09.11.2017 року та від 05.01.2017 року підтверджується час, спосіб та місце скоєння злочину (а.к.п. 6-10, 74-77, 130-135).
З відповіді головного лікаря «Зміївської центральної районної лікарні» від 12.01.2017 року за №70 слідує, що згідно результату токсікологічного дослідження за №3689 від 09.11.2016 року в крові ОСОБА_7 виявлено наявність алкоголю 1,43 о/оо (а.к.п. 34-35).
Згідно висновку експерта за №299 Змт/16 від 31.12.2016 року на тілі ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: тулуба - проникаюча сліпа колото-різана рана на передній поверхні правої половини грудної клітки, з ушкодженням парієнтальної і вісцелярної плеври, верхньої долі тканини правої легені, і наявність крові в правій плевральній порожнині. Вказане тілесне ушкодження має ознаки прижиттєвості його утворення, і утворене в результаті одноразової дії гострого знаряддя, що має колюче-ріжучі властивості клинка ножа, який був односторонньо гострий, загострений, і мав обушок з «П» -образним поперечним перерізом, з місцем додатка сили в область передньої поверхні правої половини грудної клітки, по напряму спереду назад і зверху вниз, і могло бути отримано в строк та при обставинах, вказаних в постанові. Причиною смерті ОСОБА_9 стало вищевказане проникаюче сліпе, колото-різане поранення правої половини грудної клітки, з ушкодженням органів грудної порожнини, що призвело до розвитку гострої крововтрати, що і стало безпосередньою причиною смерті. Смерть ОСОБА_9 настала в період часу 20.30 - 21.00 годин 08.11.2016 року. Після спричинення вказаного поранення ОСОБА_9 міг жити проміжок часу, що обчислюється декількома секундами, можливо ліченими хвилинами, у міру наростаючих явищ гострої крововтрати, і в цей період ОСОБА_9 міг відчувати особливо сильні больові відчуття, але не міг здійснювати які-небудь цілеспрямовані дії. За ступенем тяжкості вказане поранення кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження з ознакою небезпеки для життя. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 слідів боротьби або самооборони на тілі трупа не виявлено. В момент спричинення поранення ОСОБА_9 міг знаходитися в горизонтальному положенні на спині, обличчям до нападаючого. Місце виявлення трупу і є місцем його смерті. Виявлене поранення цілком могло бути заподіяне ножем, представленим на експертизу, про що також свідчать висновки судово-медичної криміналістичної експертизи шкірного клаптя з раною. При експертизі трупа ОСОБА_9 , напрям раневого каналу був спереду назад і зверху вниз, і заподіяно ножем із значною силою. Унеможливлено спричинення вказаного поранення самим потерпілим в результаті самоспричинення, що не характерно для цього виду травми. В порожнині шлунку трупа ОСОБА_9 виявлено біля 350 мл рідких кашкоподібних харчових мас із запахом алкоголю, з домішкою неперетравлених шматочків хліба, які він вживав за 1,5-2 години до моменту настання смерті. До цього часу ОСОБА_9 був нетверезий, при судово-токсикологічній експертизі, в крові від трупа виявлено етиловий спирт в кількості 3,84%, що відповідає важкій мірі алкогольного сп'яніння. Групова приналежність крові від трупу ОСОБА_9 належить до групи В з изогемагглютинином анті-А. Свідчення ОСОБА_7 , надані ним під час проведення слідчого експерименту 09.11.2016 року не суперечать судово-медичним даним, як за механізмом нанесення поранення, так і за способом його спричинення потерпілому і відповідають об'єктивним судово-медичним даним, отриманим під час проведення експертизи (а.к.п. 88-91).
Згідно висновку експерта за №1285-Ц16 від16.12.2016 року в наслідок проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа, вилученого при огляді місця події 09.11.2016 року, за адресою: АДРЕСА_3 - на клинку та рукоятці ножа виявлені сліди крові людини, в яких при серологічному дослідженні виявлений антиген В, изогемагглютинини не виявлені. Як наслідок, можливо припустити, що вказані сліди крові могли утворитися від будь-якої людини з груповою дифференціровкою крові В з изогемагглютинином анті-А, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_9 (а.к.п.99-103).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта за №951 від 21.12.2016 року ОСОБА_7 на даний час ознак психозу, слабоумства не має. В нього виявлений синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. К періоду часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_7 знаходився поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, був в стані гострої алкогольної інтоксикації, при якому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 за своїм психічним станом на даний час у застосуванні примусових заходів медичного характеру потреби не має (а.к.п.111-113).
Додатковий висновок експерта від 11.01.2017 року за №2-Зм17 вказує на те, що свідчення свідка ОСОБА_10 , надані нею під час проведення слідчого експерименту 05.01.2017 року в цілому не суперечать судово-медичним даним, як за механізмом нанесення ушкодження, так і за способом
його спричинення потерпілому і відповідають об'єктивним даним, отриманим під час проведення експертизи (а.к.п.139-140).
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Суд не бачить підстав для іншої кваліфікації, оскільки вона повністю підтверджується зібраними доказами, не вірити яким у суду не має підстав. Надані докази об'єктивні і підтверджуються показаннями потерпілої, свідків, висновками експертиз, протоколами ОМП, протоколами проведення слідчих експериментів, а тому, обвинувачений повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 115 КК України.
Суд критично розцінює позицію обвинуваченого щодо часткового визнання своєї провини та вважає це способом уникнути відповідальності.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у ППВСУ від 07.02.2003 року за №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» - для відмежовування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Судом достовірно встановлено і об'єктивно підтверджується, що саме під час сварки, яка виникла на ґрунті п'янства та раптово виниклих неприязних відносин, у обвинуваченого виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , оскільки наносячи удар із значною силою в область грудної клітини, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті особи та бажав її настання. При цьому судом враховується спосіб вчиненого обвинуваченим діяння, знаряддя злочину, характер і локалізація поранення (завдання удару ножем с достатньою силою в область грудної клітини) та причини припинення злочинних дій.
Після нанесення вказаного удару ножем ОСОБА_9 , коли останній не намагався піднятися, ОСОБА_7 припинив свої злочинні дії, оскільки був упевнений, що від отриманого тілесного ушкодження потерпілий помре. Будь яких дій спрямованих на надання допомоги ОСОБА_9 обвинувачений не вживав та зусиль для цього не докладав. Як наслідок останній помер на місці.
Не погоджується суд з позицією самого обвинуваченого про те, що ОСОБА_7 захищався від небезпечного посягання, діяв в стані сильного душевного хвилювання, оскільки:
Відповідно до роз'яснень, що містяться у ППВСУ від 07.02.2003 року за №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» - відповідальність за ст. 118 КК України за вбивство в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася.
Відповідно до ст. 118 КК України спричинення смерті тому, хто посягає з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, тобто здійснене в стані необхідної оборони, згідно зі ст. 36 КК України не є злочином, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищені меж необхідної оборони, не виключає кримінальної відповідальності, пом'якшуючи її. Підставою для пом'якшення відповідальності в цьому випадку є прагнення винної особи захистити від суспільно небезпечного посягання особисті, суспільні чи державні інтереси. Винний тут діє, як правило, в стані душевного хвилювання, викликаного злочинною поведінкою потерпілого, що позбавляє його можливості достатньою мірою контролювати свої дії. З суб'єктивної сторони вбивство при перевищенні меж необхідної оборони може бути вчинене лише умисно. Необережне позбавлення життя особи, яка вчиняє посягання, злочином не визнається.
Обставини, за яких обвинуваченим було вчинене кримінальне правопорушення, зважаючи зокрема на твердження самого ОСОБА_7 про те, що він мав можливість уникнути конфлікту та залишити будинок ОСОБА_10 , але не зробив цього тому, що не бажав, щоб діти його цивільної дружини бачили його в стані алкогольного сп'яніння, на думку суду, не дають підстав вважати,
-3-
що ОСОБА_7 перебував в стані душевного хвилювання, що позбавляло його можливості достатньою мірою контролювати свої дії. Крім того, обвинувачений не пояснив суду й того, чому він не міг, якщо припустити, що ОСОБА_9 на нього напав, ухилитися від удару, або вибити ніж, чи будь-яким іншим чином запобігти такому посяганню.
Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи та дослідивши докази, суд приходить до висновку, що вони виключають можливість кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 118 КК України, оскільки природа його діяння (насильства), спрямованість та зміст умислу, локалізація тілесного ушкодження, спричиненого ОСОБА_9 , не дають підстав вважати, що ОСОБА_7 спричинив смерть ОСОБА_9 при перевищенні меж необхідної оборони, як стверджував сам обвинувачений.
Посилання на те, що ОСОБА_7 діяв внаслідок сильного душевного хвилювання, тобто емоційний стан винного значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, теж не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються висновком судово-психіатричного експерта за №951 від 21.12.2016 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлений синдром залежності від алкоголю; у періоду часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_7 знаходився в стані гострої алкогольної інтоксикації, при якому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Факт скоєння обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння підтверджується довідкою головного лікаря «Зміївської центральної районної лікарні» від 12.01.2017 року за №70, показаннями допитаних судом свідків та висновком судово-психіатричної експертизи за №951 від 21.12.2016 року.
Також спростовуються твердження обвинуваченого про те, що ОСОБА_9 сам накинувся на ОСОБА_7 з ножем, коли останній сидів на дивані і ОСОБА_7 лише вивернув руку ОСОБА_9 , в якій був ніж, лезом до нього, а потерпілий, як наслідок, на нього напоровся сам, оскільки: відповідно до висновку експерта за №299 Змт/16 від 31.12.2016 року, при експертизі трупа ОСОБА_9 , напрям раневого каналу був спереду назад і зверху вниз, і заподіяно ножем із значною силою; унеможливлено спричинення вказаного поранення самим потерпілим в результаті самоспричинення, що не характерно для цього виду травми. Таким чином, враховуючи, що напрям раневого каналу був спереду назад і зверху вниз, суд вважає, що ОСОБА_9 перед заподіянням йому виявленого тілесного ушкодження сидів на дивані, як і зазначає свідок-очевидець ОСОБА_10 .
Не приймає суд до уваги показання свідка ОСОБА_11 в частині того, що він виявив на тілі вбитого ОСОБА_9 два ножових поранення, оскільки вони спростовуються висновками судово-медичних експертиз та показаннями самого обвинуваченого і свідка ОСОБА_10 .
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та суспільну небезпеку скоєного, його особу, посередньо характеризуючи особу дані. Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено. Обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Судом також враховується те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово засуджений, у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває. Крім того, суд бере до уваги ставлення обвинуваченого до скоєного та думку потерпілої, яка просила суд призначити за вбивство її брата покарання на розсуд суду, також суд бере до уваги поведінку самого ОСОБА_9 перед вчиненням стосовно нього злочинних дій, а тому, відповідно до вимог ст. 65 ч.2 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 70 ч. 4 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_7 було затримано 09.11.2016 року (а.к.п.36-38). Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 09.11.2016 року відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім було неодноразово продовжено (а.к.п.71-73). У зв'язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27), до набрання вироком законної сили.
Оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то суд, вважає за необхідне врахувати це у своєму рішенні.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 11 (одинадцять) років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 08.02.2017 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, визначити остаточне покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 09.11.2016 року.
До набрання вироком законної сили продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27).
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 09.11.2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: кухонний ніж, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Зміївського ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_7 та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча:
Судді: