30.05.2017 року Справа № 904/10055/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
представники сторін:
за участю: ОСОБА_1 - прокурор відділу ( посв. від 27.08.2012 р. № 001420 )
від позивача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 28.12.2016 р. № 7/10-2626 )
від відповідача: ОСОБА_3 - представник ( дов. від 03.01.2017 р. ).
від третьої особи-1: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від третьої особи-2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 р. у справі
за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області
в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпро Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС",
м. Київ
Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис.",
м. Київ
Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору
Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне"
Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпро
про витребування майна
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 р. ( суддя Петренко І. В. ) у справі № 904/10055/16 позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено у повному обсязі. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, буд. 8 в м. Дніпро ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 54975312101 ).
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро шляхом витребування вказаного майна у Відповідача, в порядку ст. 388 ЦК України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ "ТУЛС" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення ( ліквідації ). Обставини викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 р. у справі № 34/5005/4591/2012 не є преюдиційними та мали бути досліджені судом при розгляді даної справи. Хоча міська рада і є власником закріпленого за банкрутом ( комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Південне» Дніпропетровської міської ради ) майна, але з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури її повноваження як представника власника майна банкрута припинились. Виконання рішення міської ради було неможливе, оскільки це б прямо суперечило нормам матеріального права щодо заборони розпорядження майном, яке перебуває під обтяженням, що в свою чергу призвело б до порушення прав держави і інших кредиторів на отримання погашення боргу за рахунок майна банкрута. Визнання недійсним договору не свідчить про відсутність волі власника, виключно з наявністю якої закон пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача.
ТОВ "ТУЛС" вважає, що безпідставними вимоги Позивача про витребування нерухомого майна у Відповідача на підставі ст. 388 ЦК України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, суд першої інстанцій мав застосувати до спірних правовідносин ст. 267 ЦК України і відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Оскільки, ТОВ «ТУЛС» є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то покладення судового збору на Відповідача є таким, що суперечить ч. 2 ст. 49 ГПК України.
Прокурор у відзиві на позов просить апеляційну скаргу ТОВ «Тулс» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 р. у справі № 904/10055/16 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що господарським судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, що не спростовується доводами апеляційної скарги Відповідача. Також, прокурор вказує на те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності.
Представник Позивача у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий ), суддів: Кузнецова В. О., Чус О. В. Розгляд справи призначено на 30.05.2017 р.
У судовому засіданні 30.05.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Дніпропетровської міської ради № 232-10/XXIV від 23.10.2003 р. "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальної громади області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 171-р від 10.09.2003 р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 р. "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне, "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003р..
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 р., рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 р. № 232-10/XXIV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 29.04.2013 р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 54975312101 ).
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради передано на баланс комунальному підприємству “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”.
25.05.2012 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради.
На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р. комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Південне" Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 р. у справі № 34/5005/4591/2012 комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” торгів з продажу нежитлового приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро, загальною площею 79,4 кв. м., оформлених протоколом № 10 від 27.12.2012 р., та переможцем яких визначено товариство з обмеженою відповідальністю “СОЛЯРИС.”.
На підставі протоколу № 10 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро, між комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Південне" Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “СОЛЯРИС.” було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро, загальною площею 79,4 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 609, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В подальшому, 02.12.2013 р. вказане нерухоме майно було відчужене ТОВ «Солярис.» на користь ТОВ «ТУЛС», відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 5733.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 р. у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, задоволено скаргу прокурора області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.
Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого ОСОБА_8 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 р. товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро, загальною площею 79,4 кв. м., оформлених протоколом № 10 від 27.12.2012 р. та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 609 від 17.05.2013 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_9 та товариством з обмеженою відповідальністю “СОЛЯРИС.” з відчуження нежитлового приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул.Савкіна, 8 в м.Дніпро, загальною площею 79,4 кв. м.
З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 р. у справі № 34/5005/4591/2012 є такою, що набрала законної сили.
Отже, Договір купівлі-продажу № 609 від 17.05.2013 р., за яким товариство з обмеженою відповідальністю “СОЛЯРИС.” набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна визнано недійсним, вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника.
Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просисть витребувати від Відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 157, що розташоване за адресою: вул. Савкіна, 8 в м. Дніпро, загальною площею 79,4 кв. м.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факт правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищим господарським судом України в постанові пленуму від 26.12.2011 р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом ( п. 2.6 ).
Вищенаведені обставини щодо безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єкту нерухомого майна шляхом його відчуження стали підставою для подання позову про витребування майна.
Ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно ст. 658 ЦК України продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
За приписами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Ст. 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Ст. 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97 “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.
Ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Наведений правовий аналіз свідчить про необхідність прийняття рішення про відчуження нерухомого майна його власником - Дніпропетровською міською радою. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє. Крім того, незаконність набуття права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу Відповідачем, встановлено по справі № 34/5005/4591/2012
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на роз'яснення, надані пленумом Вищого господарського суду України в п. 2.15. постанови від 29.05.2011 р. № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” (із змінами і доповненнями), в яких зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 р., № 916/2131/15 від 25.01.2017 р. дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього ( ст. 330 ЦК України ).
Ч. 1 ст. 388 ЦК України визначені випадки на витребування майна від добросовісного набувача власником. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).
Таким чином, Дніпропетровська міська рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені територіальної громади виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.
Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України.
Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає наступне.
Вищим господарським судом України в постанові від 26.04.2016 р. в справі № 916/2129/15 зроблено висновок, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.
Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність ( ст. 344 ЦК України ). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. З наведеним висновком погодився і Верховний Суд України при перегляді справи ( постанова від 05.10.2016 р. № 3-604гс16 ).
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі також є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 ГПК України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 р. у справі № 904/10055/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Постанова складена у повному обсязі 31.05.2017 року
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя О.В. Чус