18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"26" травня 2017 р. Справа № 925/193/17
Господарський суд Черкаської області у складі колегії суддів:
головуючий суддя Васянович А.В.,
судді: Потапенко В.В.,
ОСОБА_1
секретар судового засідання Гень С.Г.,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю
ОСОБА_3 - представник за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_4 - представник за довіреністю,
від третьої особи - ОСОБА_5 - розпорядник майна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ
до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго”,
м. Черкаси
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
розпорядника майна публічного акціонерного товариства
“Черкасиобленерго” арбітражного керуючого ОСОБА_5
Васильовича, м. Українка, Обухівського району, Київської області
про стягнення 774 654 307 грн. 07 коп.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося державне підприємство “Енергоринок” до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” про стягнення з відповідача боргу у зв'язку з неналежним виконанням товариством договору №4071/02 від 15 червня 2007 року в розмірі 774 654 307 грн. 07 коп., а саме: 650 572 967 грн. 05 коп. основний борг, 40 155 475 грн. 05 коп. інфляційні втрати, 74 318 272 грн. 72 коп. пеня, 8 957 019 грн. 28 коп. 3% річних та 650 572 грн. 97 коп. штраф.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року порушено провадження у справі та було призначено розгляд справи на 07 березня 2017 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 березня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” розпорядника майна публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” арбітражного керуючого ОСОБА_5.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 11 квітня 2017 року вирішено справу розглядати колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року справу було прийнято до свого провадження у складі: головуючий - суддя Васянович А.В., судді - Потапенко В.В., Скиба Г.М. та призначено розгляд справи на 15 травня 2017 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 травня 2017 року розгляд справи було відкладено на 26 травня 2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 614 029 339 грн. 46 коп. основного боргу, 40 155 475 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 74 318 272 грн. 72 коп. пені, 8 957 019 грн. 28 коп. 3% річних та 650 572 грн. 97 коп. штрафу, а в частині стягнення 36 543 627 грн. 59 коп. провадження у справі припинити, у зв'язку з відсутністю предмета спору (заява від 24 травня 2017 року №01/44-5687).
Водночас, заяви про зменшення позовних вимог від позивача до суду не надходило.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову в частині стягнення пені та штрафу заперечував, а суму основного боргу визнав.
Також до суду 10 квітня 2017 року від відповідача, за підписом в.о. голови правління ОСОБА_6 надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на 20 років (а.с. 144-146 т.1).
В подальшому, 13 квітня 2017 року та 14 квітня 2017 року до суду надійшла заява від представника відповідача, що діє на підставі довіреності виданої в.о. голови правління ОСОБА_7 про відкликання раніше поданої заяви про розстрочку виконання судового рішення (а.с.207-208, 210-211 т.1).
Позивач проти розстрочки судового рішення заперечував з підстав наведених у своїй заяві (а.с.235-244 т.1).
15 травня 2017 року до суду повторно надійшла заява від відповідача за підписом в.о. голови правління ОСОБА_6 про розстрочку виконання рішення суду строком на 20 років (а.с.260-265 т.1).
В свою чергу, представник відповідача, що діє на підставі довіреності, виданої в.о. голови правління ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою від 16 травня 2017 року, в якій просив суд заяву відповідача про розстрочку від 15 травня 2017 року не розглядати.
Розпорядник майна в судовому засіданні проти стягнення штрафних санкцій також заперечував.
В судовому засіданні, яке відбулося 26 травня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/193/17.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін на третьої особи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 15 червня 2007 року між державним підприємством “Енергоринок” та відкритим акціонерним товариством “Черкасиобленерго” було укладено договір за №4071/02.
У зв'язку з реорганізацією відкритого акціонерного товариства “Черкасиобленерго” 05 жовтня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №7665/02 до договору від 15 червня 2007 року умовами якої, визначено, що правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) відкритого акціонерного товариства “Черкасиобленерго” за договором є публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго”. Крім того п. 1 вказаної угоди передбачено зміну найменування відкритого акціонерного товариства “Черкасиобленерго” на публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” по тексту договору.
ОСОБА_2 лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України “Про акціонерні товариства”) (п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язався продавати електричну енергію, а відповідач відповідно зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний з боку позивача та відповідача та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії (п. 4.13 договору).
Протягом січня - жовтня 2016 року відповідачем було придбано електроенергії на суму 2 840 957 990 грн. 25 коп., що підтверджується копіями актів купівлі - продажу електроенергії (а.с.23-32 т.1).
Згідно п. 6.4. договору остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача. У цьому випадку відповідач зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.
Водночас обов'язку щодо сплати придбаної електроенергії відповідач в повній мірі не виконав, в зв'язку з чим позивач зазначав, що станом на 31 грудня 2016 року борг складає 650 572 967 грн. 05 коп.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року було порушено провадження у справі №01/1494 про визнання відкритого акціонерного товариства “Черкасиобленерго” банкрутом.
Введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, авторської винагороди.
Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18 березня 2002 року у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, вимоги позивача в розумінні вищевказаного Закону є поточними.
В пункті 8.6. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року за № 04-5/1193 вказано, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.
Тобто, до визнання боржника банкрутом поточні вимоги кредиторів розглядаються в порядку позовного провадження.
На даний час провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном боржника.
Згідно абзацу 3 п. 11 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції станом на 19 січня 2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки провадження у справі про визнання публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” банкрутом було порушено до набрання чинності Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, яким Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” викладено у новій редакції, судом застосовуються положення Закону, без врахування зазначених змін.
Судом також встановлено, що 31 січня 2017 року відповідачем було сплачено 2 704 936 грн. 45 коп., 28 лютого 2017 року - 6 206 654 грн. 93 коп. та 31 березня 2017 року - 27 632 036 грн. 21 коп., що підтверджується копією банківської виписки за період з 01 січня 2016 рок по 30 квітня 2017 року.
З даним позовом до суду позивач звернувся 15 лютого 2017 року (а.с.44 т.1).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 33 838 691 грн. 14 коп. після звернення позивача до суду, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст.33, 34 ГПК України не було доведено своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за куплену електроенергію.
Крім того, як зазначалося вище, відповідач позов в частині стягнення суми основного боргу визнав.
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 35 ГПК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем 31 січня 2017 року було частково сплачено борг в розмірі 2 704 936 грн. 45 коп. (до звернення позивача з відповідним позовом до суду), тому суд вважає, що в цій частині в позові слід відмовити.
Водночас позов в частині вимог про стягнення з відповідача 614 029 339 грн. 46 коп. боргу за придбану електроенергію є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Вказана сума боргу також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 19 квітня 2017 року станом на кінець дня 31 березня 2017 року по договору №4071/02.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пунктом 7.3.2. договору визначено, що відповідач несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати відповідачем за куплену у позивача електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, позивач має право нарахувати пеню відповідачу у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.
Позивачем на підставі п. 7.3.2. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 74 318 272 грн. 72 коп. пені (розрахунок пені (а.с.116 т.1)) та штрафу 650 572 грн. 97 коп.
Як зазначалося вище, стосовно відповідача триває процедура банкрутства.
Процедура банкрутства являє собою особливий правовий режим, спрямований на відновлення платоспроможності боржника із використанням спеціальних засобів, що потребують особливої нормативної регламентації.
Введення процедури банкрутства передбачає регулювання правовідносин боржника з іншими суб'єктами спеціальним законодавчим актом - Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.
Відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною четвертою статті 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 12 Закону про банкрутство, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 12 березня 2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 та від 01 жовтня 2013 року у справі № 28/5005/3240/2012, яка в силу с. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.
Отже, враховуючи, що на даний час триває провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго”, щодо задоволення вимог кредиторів якого введено мораторій, з урахуванням вищезазначених норм права, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 74 318 272 грн. 72 коп. та штрафу у розмірі 650 572 грн. 97 коп. задоволено не підлягають.
При цьому судом також враховано відповідний правовий висновок суду касаційної інстанції, що наведений в постанові, прийнятій за наслідками розгляду аналогічної справи №925/393/16 за участю тих самих сторін про стягнення боргу за інший період.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 40 155 475 грн. 05 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 8 957 019 грн. 28 коп. 3% річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи (а.с. 34 т.1)).
Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.”, судом встановлено, що 3% річних нараховано позивачем в меншому розмірі, водночас інфляційні за період з 15 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року нарахованих на суму боргу 83 035 820 грн. 35 коп. та за період з 15 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року на суму боргу 59 613 796 грн. 82 коп. нараховано не вірно.
Оскільки позивач самостійно визначив суму 3% річних, заявлена до стягнення сума річних в розмірі 8 957 019 грн. 28 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Водночас слід зазначити, що розмір інфляційних втрат нарахованих за період з 15 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року на суму боргу 83 035 820 грн. 35 коп. складає 9 432 218 грн. 08 коп., за період з 15 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року на суму боргу 59 613 796 грн. 82 коп. складає 4 274 568 грн. 80 коп.
Таким чином, з урахуванням здійсненого позивачем розрахунку за інші періоди та з урахуванням вищевказаного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 39 593 000 грн. 37 коп. інфляційних; в решті стягнення інфляційних втрат слід відмовити - у зв'язку з необґрунтованим розрахунком.
При цьому судом враховано, що нормами ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції до 19 січня 2013 року) на відміну від редакції вказаного Закону, яка набрала чинності з 19 січня 2013 року, не заборонено нарахування інфляційних та 3% річних під час введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Стосовно заявлених клопотань про розстрочку виконання судового рішення судом враховано наступне:
Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.04.2017 року керівником відповідача вказано ОСОБА_6.
Водночас, як з'ясовано судом рішенням позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” від 12 травня 2017 року припинено тимчасове виконання повноважень голови правління публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” ОСОБА_6 та трудову угоду, укладену з нею, з моменту прийняття рішення позачерговими загальними зборами товариства.
Вищевказане рішення на даний час чинне та не скасовано в установленому законом порядку, проте відповідні зміни до реєстру на даний час не внесено.
Крім того, представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що сторони мають намір укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення та врегулювати дане питання окремо.
За таких обставин суд на даний час не вбачає підстав для розстрочки виконання судового рішення на 20 років.
Також сторони не позбавлені можливості повторно звернутися до суду з відповідним клопотанням про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду на стадії його примусового виконання чи укласти відповідну мирову угоду.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.
У спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго”, вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, ідентифікаційний код 22800735 на користь державного підприємства “Енергоринок”, вул. Симона Петлюри,27, м. Київ, ідентифікаційний код 21515381 - 614 029 339 грн. 46 коп. основного боргу, 8 957 019 грн. 28 коп. 3% річних, 39 593 000 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 205 272 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Провадження у справі №925/193/16 в частині вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” 33 838 691 грн. 14 коп. основного боргу - припинити.
4. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 31 травня 2017 року.
Головуючий суддя А.В.Васянович
судді: В.В.Потапенко
ОСОБА_1