29.05.2017 року Справа № 904/10953/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №4/81 від 03.01.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №2077 від 25.10.2016 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017р. у справі №904/10953/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 96 697,20 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017р. у даній справі (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерне товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" в суму штрафу 90 351,00 грн. та 1355,27 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вантаж за залізничною накладною № 48510564 прийнятий до відправки 28.05.2016. Нормативний строк доставки - 5 днів. Отже, вантаж повинен бути доставлений не пізніше 02.06.2016. Згідно з пунктом 2.4 Правил, 03.06.2016 не вважається прострочкою, оскільки терміни доставки вантажів, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Однак, фактично вантаж доставлено 14.06.2016. Прострочка складає 10 днів. Тому, штраф за прострочку доставки вантажу складає 30 відсотків провізної плати. Відповідно, за розрахунком суду штраф дорівнює 90 351,00 грн.
Також господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що вантаж за залізничною накладною № 48516967 прийнятий до відправки 29.05.2016. Нормативний строк доставки - 6 днів. Отже, вантаж повинен бути доставлений не пізніше 04.06.2016. Згідно з пунктом 2.4 Правил, 05.06.2016 не вважається прострочкою, оскільки терміни доставки вантажів, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Фактично вантаж доставлено 05.06.2016. Тому за цією накладною відповідач не прострочив строків доставки вантажу і відсутні підстави для нарахування штрафу. Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими частково в сумі 90 351,00 грн.
Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що станція приймання вантажу до перевезення Каракуба розташована у м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області. Зазначений населені пункти входять до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (Додаток 2 до розпорядження КМУ 07.11.14 №1085-р). У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, Укрзалізницею було внесено зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів (Оперативна вказівка №20/ПФ від 09.07.15р.). Прострочення у доставці вантажу відбулося на шляху перевезення по Донецькій залізниці, проте, з незалежних від залізниці причин, а саме через перебування станцій залізниці на території проведення АТО.
У зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, Укрзалізницею було внесено значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та план формування вантажних поїздів.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Також скаржник вважає, що ПАТ “Укрзалізниця” до складу якого входить і Регіональна філія “ОСОБА_3 залізниця” не відповідає за зобов'язаннями ДП “Донецька залізниця” (яка уклала договори перевезення у вигляді спірних залізничних накладних і по яких допустило прострочення в доставці вантажу) і не може бути правонаступником ДП “Донецька залізниця”, у зв'язку з чим не може бути відповідачем у даній справі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 24.04.2017
Ухвалою від 14.04.2017 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Білецької Л.М. у відпустці, розгляд справи відкладено на 10.05.2017.
04.05.2017 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до канцелярії суду надійшов відзив, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою від 10.05.2017р. строк розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017р. у справі №904/10953/16 продовжено до 28.05.2017.
29.05.2017 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 року у справі №904/10953/19 слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи у травні 2016 року між Державним підприємством "Донецька залізниця" (83000, Донецька обл., місто Донецьк, вул.Артема 68, код 01074957) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір перевезення вантажу (шарів сталевих та вапняку) до станції призначення ОСОБА_3 регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Відповідач, Залізниця). Договір перевезення оформлено шляхом складання залізничних накладних №№ 48510564, 48516967.
Відносини щодо перевезення вантажів залізницею регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (надалі за текстом - Статут), та іншими нормативними актами. Статтею 908 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зазначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту і відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, претензії, що виникають з перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу, пред'являються у порядку, передбаченому статтями 130 - 134 Статуту залізниць України. Претензії, зокрема, про сплату штрафів за прострочення доставки вантажу, порожніх власних та орендованих вагонів заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідно до ст. 131 Статуту претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення.
Статтею 8 ЦК України передбачено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Отже, для визначення відповідача при пред'явленні позову щодо стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу необхідно керуватись вимогами ст. 131 Статуту, відповідно до вимог якої відповідачем у даній справі має бути залізниця призначення. За всіма спірними накладними станцією призначення є станція ОСОБА_3 залізниці.
Тому посилання скаржника на той факт, що процедура пред'явлення позову з приводу штрафів за несвоєчасну доставку вантажів повинна регулюватися не ст. 131 Статуту, а іншими нормативними правовими актами, не відповідає дійсності та суперечить чинному законодавству України.
За змістом ст. 14 ЗУ “Про торгово-промислові палати в Україні” (у редакції, чинній на момент засвідчення форс-мажорних обставин) Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.
Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промислової палати України (далі - Регламент) та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України
Згідно пункту 6.2. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), накладна с обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
З викладеного можна зробити висновок, що для засвідчення форс-мажорних обставин Залізниця повинна отримувати сертифікат ТПП по кожній окремій накладній, що за своєю правовою природою є угодою на перевезення вантажу.
Також, виходячи з вимог чинних нормативно-правових актів України та Регламенту, сертифікат (висновок) ТПП обов'язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання зобов'язань стороною за договором.
Оскільки дія кожного окремого сертифіката (висновка) Торгово-промислової палати України, наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого сертифікату, тому, незважаючи на продовження дії АТО у конкретному населеному пункті Донецької або Луганської областей, чинність такого документа може поширюватися на правовідносини, що виникали з дати початку АТО у конкретному випадку і до дати надання такого сертифіката (висновка). Таким чином, у разі якщо на дату надання сертифіката (висновка) ТПП на неможливість виконання платником податків податкового обов'язку продовжують чинити вплив форс-мажорні обставини, пов'язані з проведенням у конкретному населеному пункті Донецької або Луганської області АТО, дія якої продовжує тривати і дату її закінчення визначити неможливо, то у такому випадку Торгово-промислова палата України додатково вказує у сертифікаті (висновку) дату закінчення його дії, що відповідає даті його надання (лист ГФСУ від 27.10.2014 р. N 5694/6/99-99-26-01-15).
Таким чином, дата закінчення дії сертифікату ТПП відповідає даті його видачі, тобто 11.10.2014. При цьому, спірні правовідносини між сторонами виникли у липні 2016 року, тобто більше, ніж півтора роки після закінчення дії сертифікату ТПП. Крім того, наданий скаржником сертифікат видано Донецькій залізниці, яка не є стороною по справі №904/10953/16. Окрім цього, як зазначав у апеляційній скарзі скаржник, ПАТ “Українська залізниця” не є правонаступником ДП “Донецька залізниця”.
При вирішенні спорів, де фігурують у якості доказів сертифікати ТПП ВГСУ (наприклад, постанова ВГСУ від 10.05.2016 у справі №913/915/15) рекомендує судам досліджувати та надавати належну оцінку відповідності вказаного сертифікату/висновку вимогам Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (у відповідній редакції) щодо порядку оформлення та підписання відповідного сертифікату, перевіряти статус особи, що його підписала, як уповноваженої особи і т. п.
Тому наданий скаржником сертифікат (висновок) №1361 про настання обставин непереборної сили від 14.10.2014, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки цей сертифікат ТПП України, засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. У разі наявності причин, що дають право залізниці на збільшення терміну доставки, такі причини повинні зазначатись у графі 49 накладної. У накладній №48510564 відсутні будь-які відомості щодо причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки. Отже, надані скаржником документи не є належними та допустимими доказами в підтвердження наявності обставин непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу, внаслідок чого позовні вимоги слід визнати обґрунтованими.
Крім того, відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно п.2.9. Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
У спірних накладних відсутні будь-які відомості щодо затримки вагонів за актами загальної форми чи з інших причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки за спірними накладними.
Відповідачем не надано належних доказів, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки за спірними накладними.
У разі наявності причин, що дають право залізниці на збільшення терміну доставки, такі причини повинні зазначатись залізницею у графі 49 накладної.
Відповідач не скористався своїм правом внести у спірні накладні дані щодо зміни маршруту прямування, збільшення відстані перевезення або інші відомості щодо причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки вантажу за спірними накладними.
При цьому, відповідач не повідомив позивача про те, що затримка вантажу сталась у зв'язку зі зміною маршруту прямування поїздів через пошкодження залізничних шляхів та не вжив жодних заходів для усунення порушень господарського зобов'язання зі своєчасної доставки вантажу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам апеляційних скарг, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_3 залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017р. у справі №904/10953/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 року у справі № 904/10953/16 - залишити без змін
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст складений 30.05.2017 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд