"23" травня 2017 р. Справа № 926/50/16
За позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»
про стягнення заборгованості в сумі 383 229,84 грн.
Суддя Миронюк С.О.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_2 - представник. Довіреність № 14-63 від 14.04.2017 р.
Від відповідача - ОСОБА_3 - представник. Довіреність № 007Др-47-1216 від
29.12.2016 р.
ОСОБА_4 - представник. Довіреність № 007Др-48-1216 від
29.12.2016 р.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про стягнення заборгованості згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 13-251-РО від 04.01.2013 р. в сумі 666 548,28 грн., що складається з основного боргу у розмірі 281764,48 грн., пені в сумі 142302,98 грн., 3% річних в сумі 18829,77 грн. та інфляційних в сумі 223651,05 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.01.2016 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 19.01.2016 р.
Ухвалами суду від 19.01.2016 р. та 04.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016 р.
23.02.2016 р. відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву які судом долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 23.02.2016 р. оголошено перерву до 03.03.2016 р.
Ухвалою від 03.03.2016 року прийнято заяву позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій останній просить в зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу в сумі 281 764,48 грн. стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» 141879,51 грн. пені, 18800,90 грн. річних та 222549,43 грн. інфляційних втрат, строк розгляду справи продовжено на 15 днів.
Ухвалою від 16.03.2016 р. провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Чернівецької області пов'язаної з нею справи № 926/406/16 за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору на купівлю-продаж природного газу № 13-251-РО від 04.01.2013 р.
Ухвалою суду від 06.04.2017 р. провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017 р.
В судовому засіданні 04.05.2017 р. оголошено перерву до 10.05.2017 р.
10.05.2017 р. відповідачем подано додаткові пояснення по справі які судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 10.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2017 р. для подачі додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 23.05.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладенні у письмових поясненнях від 04.05.2017 р. та 10.05.2017 р., а саме зазначив, що позивач в порушення п. 3.4 Договору повернув відповідачу оригінали підписаних актів приймання-передачі природного газу, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а також є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У зв'язку із невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення остаточного розрахунку, а також право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:
04.01.2013 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13-251-РО відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а останній зобов'язався його прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу (далі - споживачі покупця).
В період з січня 2013 року по червень 2015 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в кількості 32,773 тис. м3 загальною вартістю 4 251 573,06 грн.
Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Факт поставки природного газу підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу (а.с. 51-81 Том 1).
Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Відповідно до п. 5.3 Договору у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковою для сторін за Договором з моменту введення її в дію, про що сторонами підписується додаткова угода до Договору.
Сторонами Договору підписано 16 додаткових угод до Договору, якими неодноразово змінювались п. 5.1, 5.2 та 5.4 “Ціна газу”, п. 2.1 “Кількість та якість газу” та інші умови Договору (а.с. 31-51).
Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 11 Договору (в редакції додаткової угоди № 16 від 19.06.2015 року) Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Однак відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково з порушенням строків, сплативши позивачу 3 969 808,58 грн. за отриманий природний газ, що призвело до виникнення боргу станом на 14.10.2015 р. в розмірі 281 764,48 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» сплачено суму основного боргу в розмірі 281764,48 грн. після порушення провадження по справі.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 222 549,43 грн. та 3% річних в сумі 18 800,90 грн. за період з 20.02.2013 року по 19.10.2015 року.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З урахуванням пункту 7.2 Договору, статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України позивач вимагає стягнути з відповідача 141 879,51 грн. пені за період з 20.02.2013 року по 19.10.2015 року.
Детальний розрахунок сум, заявлених до стягнення, наявний у матеріалах справи (а.с. 144-157)
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Встановивши, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зменшило позовні вимоги з 666 548,28 грн. до 383 229,84 грн., суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 249,77 грн.
Судові витрати слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до розгляду в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (59009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, код 03336166) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) пеню в сумі 141 879,51 грн., 3% річних в сумі 18 800,90 грн., інфляційні нарахування в сумі 222 549,43 грн. та судовий збір в сумі 5 748,45 грн.
3. Повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 249,77 грн. сплачений згідно платіжного доручення № 3009616 від 28.10.2015 р.
4. З набранням рішення законної сили видати наказ.
У зв'язку із перебуванням судді Миронюка С.О. з 28.05.2017 р. по 30.05.2017 р. у відрядженні, повний текст рішення складено та підписано 31.05.2017 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя С.О. Миронюк