29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" травня 2017 р.Справа № 924/349/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеського управління військової торгівлі", м.Одеса
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
про визнання договору №4963/2011 від 29.08.2017р. розірваним
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 24.03.2015р.
від 3-ї особи: не прибув.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, відповідно до якої просить визнати договір №4963/2011 від 29.08.2017р. розірваним.
В обґрунтування позову посилається на те, що 29.08.2011р. між Міністерством оборони України в особі Державного підприємства „ТВК” (надалі - Позивач, Сторона 1) відповідно до Договору доручення від 27.11.2008р. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, Відповідач, Сторона 2) був укладений Договір №4963/2011 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій (надалі - Договір № 4963/2011 від 29.08.2011р.), відповідно до умов пунктів 1.1., 2.2.1. якого Сторона 1 надає Стороні 2 право платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, а Сторона 2 своєчасно в терміни, встановлені розділом 3 Договору, зобов'язана здійснювати оплату за Договором.
На виконання п.2.1.1. Договору №4963/2011 від 29.08.2011р., Позивачем було надано ФОП ОСОБА_1 торгове місце №4963 на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вулиці Рожевій для встановлення торгових контейнерів. Пунктом 5.1. Договору № 4963/2011 від 29.08.2011р. встановлено, що договір набрав чинності 01.09.2011р. та діє до 01.09.2019р.
14.06.2016р. між Міністерством оборони України та Концерном „Військторгсервіс” було укладено Договір доручення №1, відповідно до п.1.1. якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість-50 місць) на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних із виконанням цього договору. Згідно з п.5.1.договору доручення №1 від 14.06.2016р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019р.
Листом від 16.06.2016р. за №1/960 Концерном „Військторгсервіс” було повідомлено ДП „ТВК” про укладання договору доручення №1 від 14.06.2016р., у зв'язку з чим Концерн „Військторгсервіс” просив ДП „ТВК” припинити надання послуг стосовно 50-ти місць та контейнерів по вул. Рожевій та надати Концерну оригінали контрактів з відповідними фізичними/юридичними особами.
На виконання листа вих.№645 від 12.07.2016р. начальника філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” Міністерства оборони України, ДП „ТВК” листами від 20.07.2016р. за вих.№№092/1-092/49 повідомило фізичних осіб, з якими підприємством було укладено договори про надання платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, про припинення договорів у зв'язку із укладенням між Міністерством оборони України та Концерном „Військторгсервіс” Договору доручення №1 від 14.06.2016р., за яким укладення договорів та здійснення прийому оплати доручено Концерну „Військторгсервіс”.
Таким чином, із 14.06.2016р. єдиним органом, який має право від імені Міністерства оборони вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням договорів, с Концерн „Військторгсервіс” в особі філії „Одеське управління військової торгівлі” на підставі зазначеного договору доручення. З тієї ж самої дати були припинені всі повноваження ДП „ТВК” стосовно відносин щодо управління у будь-який спосіб вищенаведеними торговими місцями та правовідносинами з особами, що їх використовують.
Відповідно до п.5.4. Договору №4963/2011 від 29.08.2011р. розірвання Договору вчиняється Стороною 1 у формі одностороннього направлення Стороною 1 повідомлення про це Стороні 2, на адресу, вказану у Договорі (або письмово повідомлену Стороною 2 у разі зміни свого місця проживання (реєстрації) у відповідності із п.2.2.8. цього Договору). Зі змісту зазначеного пункту Договору №4963/2011 від 29.08.2011р. вбачається, що Договір вважається розірваним Стороною 1, зокрема, у випадку надходження відповідного повідомлення на адресу Сторони 2 або його надходження на іншу адресу у випадку зміни Стороною 2 свого місця проживання (реєстрації) без виконання вимог п.2.8. Договору.
На виконання зазначеного пункту Договору №4963/2011 від 29.08.2011р. позивачем було направлено Відповідачу лист-повідомлення від 27.12.2016р., в якому повідомлено останнього про розірвання Договору №4963/2011 від 29.08.2011р. з 27.02.2017р. Проте, Відповідач всупереч умовам укладеного Договору №4963/2011 від 29.08.2011р. ухиляється від виконання умов зазначеного договору.
Відповідно до п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” (надалі - Постанова №12 від 29.05.2013р.), зі змісту приписів статті 1, ч.2 ст.9, ч.2 ст.759, ч.3 ст. 760 ЦК України та ч.2 ст.4, ч.6 ст.283 ГК України випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.
Приписами ст.759, ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України встановлено, що договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому споживанні (не споживна річ).
З огляду на правову природу Договору №4963/2011 від 29.08.2011р., вказаний договір є договором найму, що має наслідком необхідність застосування до такого договору відповідних положень законодавства, якими врегульовані правовідносини найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.
Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені ст.783 ЦК України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, зокрема, в інших випадках, установлених договором.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами п.3.1. Постанови №12 від 29.05.2013р. з урахуванням ч.2 ст.124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.
Відповідно до п.1.3. Постанови №12 від 29.05.2013р. необхідно виходити з того, що територіальна підсудність господарському суду справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів оренди (найму) і у спорах про визнання цих договорів недійсними, а також справи у спорах, що виникають при виконанні цих договорів визначається за правилами ст.15 ГПК України.
На підставі викладеного просить суд визнати Договір № 4963/2011 про надання права платного користування місць для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул. Рожевій від 29.08.2011р., укладений між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство „ТВК” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, розірваним (припиненим).
Представник позивача у судове засідання 31.05.2017р. не прибув, проте 31.05.2017р. позивачем на адресу суду направлено факсимільним зв'язком заяву про розгляд справи за наявними матеріалами, без участі повноважного представника позивача.
Представник відповідача у судове засіданні 31.05.2017р. прибув, надав письмовий відзив на позов від 31.05.2017р., згідно якого проти позову заперечує із огляду на таке. Згідно укладеного Міністерством оборони України, від імені якого на підставі договору доручення діяло Державне підприємство „ТВК” і ОСОБА_1 договору № 4963/2011 від 29.08.2011 р. (далі по тексту - Договір), що є предметом господарського спору, ОСОБА_1 надано право платного користування торговим місцем №4963 на території ТОВ „Промтоварний ринок” по вул.Рожевій для встановлення 20-ти футових контейнерів, що належать останньому (п.1.1 Договору).
П.3.1. Договору визначено розмір оплати за користування торговим місцем та строк її внесення „Стороною-2” щомісяця до 10 числа поточного місяця. Термін дії Договору встановлено із 01.09.2011р. до 30.03.2019р. (п.5.1 Договору).
У пункті 5.4. Договору зазначено умови його розірвання, а саме: заборгованість „Сторони-2” по оплаті в „термін” більш, ніж 70 календарних днів; в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України.
Таким чином, сторони встановили підстави для розірвання договору. Одностороннього розірвання Договору за ініціативою Сторони-1 умовами п.5.4. Договору, на що посилається позивач, як на підставу позову, не передбачено. Пунктом 5.4. визначено форму розірвання Договору „Стороною-1” за наявності умов, які вказані в цьому ж пункті Договору.
Системний аналіз змісту Договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футових контейнерів по вул. Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок”, положень ст.ст.179, 283-286 Господарського кодексу України та ст.ст.759-762, 792 Цивільного кодексу України свідчить про те, що між сторонами фактично укладено Договір оренди майна, що породжує господарські зобов'язання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.6 ст.283 ГК України).
За визначенням, даним у ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст.190 ЦК України).
Поняття майнового права визначено статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.
Предметом спірного Договору є оренда майна у вигляді майнових прав користування місцем під розміщення 20-футових контейнерів. Відповідно до ст.291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизацій) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Відповідно до ст.781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом, та у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу) ч.3 ст.291 ГК України.
Частиною другою ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно положень ч.1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).
Відповідно до положень закону та змісту Договору, укладення Міністерством оборони України та Концерном „Військторгсервіс” договору доручення №1 від 14.06.2016 року, не є підставою для розірвання Договору № 4963/2011 від 29.08.2011р.
Разом із тим, жодної з визначених сторонами Договору і законом підстав для дострокового розірвання Договору немає, що виключає можливість задоволення судом позову Концерну в особі його філії. А тому ні повідомлення ДП „ТВК”, ні Концерну „Військторгсервіс” в особі філії „Одеське управління військової торгівлі” про розірвання Договору без підстав, визначених законом та умовами Договору, не мають жодних юридичних наслідків і не можуть свідчити про розірвання (припинення) Договору 4963/2011.
Відповідач вважає, що Концерн „Військторгсервіс” в особі філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” є неналежним позивачем у справі.
Так, за умовами Договору доручення №1 від 14.06.2016р., укладеного між Міністерством оборони України та Концерном „Військторгсервіс” Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладенням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягнення штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього Договору.
Вказаний Договір доручення укладено у відповідності до ч.1 ст.1000 ЦК України, згідно якої за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Як вбачається з позовної заяви, позов заявлено від імені Концерну, в особі філії „Одеське управління військової торгівлі”, що суперечить вимогам ч.1 ст.1000 ЦК України, адже Концерн „Військторгсервіс” може діяти тільки від імені Міністерства оборони України та відповідно набувати прав та обов'язків щодо останнього.
Концерн „Військторгсервіс” в особі Одеської філії не може бути позивачем у даному спорі:
1) бо не являється стороною Договору 4963/2011;
2) Міністерство оборони України, як Сторона-1 Договору не делегувало Концерну „Військторгсервіс” та філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс” повноважень подавати позови від власного імені, тобто від імені Концерну „Військторгсервіс” та філії „Одеське управління військової торгівлі” Концерну „Військторгсервіс”.
За умови, коли Концерн „Військторгсервіс” отримав від МО України право на його представництво його інтересів, то у даному випадку позов може подавати сторона Договору, а Концерн, представляти інтереси позивача у суді, як це передбачено повноваженнями викладеними у п.11. Договору доручення №1 від 14.06.2016 року.
Таким чином. Концерн, в особі філії „Одеське управління військової торгівлі”, є неналежним позивачем, що в силу закону є ще одною підставою для відмови позивачу в задоволені позову.
Звертає увагу також на ту обставину, що вимога позивача „про визнання Договору розірваним (припиненим)” не ґрунтується на законі, був обраний неправильний спосіб захисту прав.
Згідно положень частин 4 і 5 ст.188 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.
Згідно п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України не передбачено способу захисту цивільних прав та інтересів - визнання правочину розірваним (припиненим).
Вказаними нормами матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання, в тому числі у вигляді визнання наявності або відсутності прав, припинення правовідношення, відновлення становища, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, проте вказаними нормами права не передбачено такого способу захисту прав та інтересів, як визнання договору припиненим станом на минулий час.
Тобто, визнання правочину розірваним (припиненим) за загальним правилом в судовому порядку неможливо, не відповідає способам захисту, встановленим статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, що є окремою підставою для відмови у позовних вимогах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Порядок дострокового розірвання договору стороною встановлено ч.2 і 3 ст.188 ГК України. Позивач як представник Міністерства оборони України не дотримався вимог ст.188 ГК України.
Сторона договору у відповідності із ч.3 ст.188 ГК України вважається повідомленою про дострокове розірвання договору з моменту отримання пропозиції про розірвання договору.
Згідно доданої позивачем до позовної заяви копії повідомлення про доставку юридичної документації „Спецкурьер” повідомлення Концерну в особі філії про розірвання Договору № 4963/2011 у графі - „получатель” стоїть підпис, який не належить ОСОБА_1, запис - ОСОБА_1 він, також, не робив. Повідомлення Концерну в особі філії про розірвання Договору № 4963/2011 ОСОБА_1 не вручено. Докази вручення Концерном, в особі його одеської філії, ОСОБА_1 повідомлення про розірвання Договору №4963/2011-відсутні.
За викладених обставин, ФОП ОСОБА_1 не може вважатися повідомленими належним чином про дострокове розірвання договору.
Наслідком цього є ненастання у Сторони-1 Договору права вимагати його дострокового розірвання у судовому порядку.
Особисті права Концерну „Військторгсервіс” в особі його Одеської філії відповідачем порушені не були, що в силу статей 1 ГПК України, 15, 16 ЦК України є ще одною підставою для відмови позивачу в задоволені позову.
За ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно вимог статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними уст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.
З огляду на вищевикладені заперечення, просить у позові відмовити.
У судовому засіданні представником відповідача також подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів.
Представник 3-ї особи у засідання суду 31.05.2017р. не прибув. 31.05.2017р. факсимільним зв'язком надіслав на адресу суду пояснення у яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі, додаткових доказів не має, судове засідання просить провести за відсутності представника Міністерства.
Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи на іншу дату в межах строків, передбачених ст.69 ГПК України, якщо з якихось обставин спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.
У зв'язку із неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів у справі, спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому з метою дотримання принципу рівності учасників судового процесу, суд вважає за необхідне розгляд справи відкласти на іншу дату.
Керуючись ст.ст.43 ,77, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД-
Розгляд справи №924/349/17 відкласти на 9:30 "13" червня 2017 р.
Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, зал № 313.
Позивачу (повторно) надати оригінали документів, долучених до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, у тому числі оригінал спірного договору, та його належну копію для долучення до матеріалів справи, письмові пояснення на заперечення відповідача проти позову.
Третій особі (Міністерству Оборони України) надати письмові пояснення на заперечення відповідача проти позову.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу, (65058, м.Одеса, вул.Армійська 10-А);
3 - Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6).
Всім рекоменд. із повідомл.