25 травня 2017 р. Справа № 902/387/17
Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С. розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "ПРОМАГРО", с.Нова Осота Олександрівського району Кіровоградської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ОСОБА_1", м.Вінниця
про стягнення 6635,48 грн згідно договору поставки
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 22.05.2017);
представник відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "ПРОМАГРО" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ОСОБА_1" 6635,48 грн заборгованості згідно договору поставки №140094 від 09.02.2017, а саме: 6131,51 грн пені та 503,97 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 03.05.2017 порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 25.05.2017.
На визначену судом дату (25.05.2017) відповідач не з'явився, витребувані ухвалою суду від 03.05.2017 документи не надав. Про місце та час судового засідання останній повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема підписом представника відповідача від 15.05.2017 на повідомленні про вручення йому поштового відправлення №2101800771194.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи і забезпечення їх явки в судове засідання.
З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що неявка товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ОСОБА_1" в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.
В зв'язку з неподання відповідачем відзиву на позовну заяві і витребуваних господарським судом документів, справу, відповідно до положень ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.02.2017 року між ТОВ "Хлібоприймальний пункт "ПРОМАГРО" (далі - позивач) та ТОВ "ДІ ЕНД ОСОБА_1" (далі - відповідач) укладено договір поставки №140094, відповідно до п.1.1 якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує соняшник, що відповідає якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості показники, визначені у п.2.5. даного договору, у кількості 1500 т +/-5,00% за вибором покупця за ціною 11000 грн за одиницю товару на загальну суму 16500000 грн +/-5,00%, в.т.ч. ПДВ - 2750000 грн +/-5,00%.
Пунктами 3.1., 3.2. та 3.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Часткова оплата за товар здійснюється в розмірі 70% від загальної вартості товару за договором протягом 2 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу покупцем від постачальника рахунку-фактури, копії складської квитанції завіреної підписом керівника та печаткою СП СТОВ Нібулон (філія Тетерів), оригінал складської квитанції залишається на елеваторі, та документів вказаних у п.п. 2.3. та 8.7. даного договору. Кінцева оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 2 банківських днів з дати виконання таких умов:
- підтвердження реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом надання квитанції про її реєстрацію;
- видачою покупцю оригіналу складської квитанції СП СТОВ Нібулон (філія Тетерів).
Згідно п.5.3. договору передбачено відповідальність покупця за неналежне виконання його умов, зокрема: за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.1 % за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару; якщо термін прострочки перевищує 3 банківські дні, крім пені сплачується штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
З поданих позивачем документів вбачається, що позивач в лютому 2017 року на виконання договірних зобов'язань, встановлених в договорі, здійснив поставку (1511,601 т) соняшнику на загальну суму 16627611,00 грн, факт якого підтверджується обопільно підписаною постачальником та одержувачем видатковою накладною №РН-0000019 від 13.02.2017 (а.с. 40) яким було отримано товар згідно довіреністю №182 від 10.02.2017 (а.с.41).
13.02.2017 ТОВ "Хлібоприймальний пункт "ПРОМАГРО" (продавець) згідно акту приймання-передачі передав від СП СТОВ Нібулон (філія Тетерів) (зберігача) ТОВ "ДІ ЕНД ОСОБА_1" (покупцю) соняшник нестандартний в кількості (1511,601 т) (а.с.42) та здійснив передачу складської квитанції на зерно №3587 від 13.02.2017 (а.с.45).
27.02.2017 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на весь обсяг реалізованого товару, про що відповідачу було надано квитанцію про її реєстрацію. Отже, відповідно до п.3.3 договору граничний строк оплати за реалізований товар становить 01.03.2017 (а.с.43).
У визначений строк відповідач провів частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 111239000,00 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: №35445 від 15.02.2017 (726500,00); №35552 від 20.02.2017 (1600000,00); №35591 від 21.02.2017 (2577000,00); №35732 від 27.02.2017 (2000000,00); №1610121352 від 28.02.2017 (4335500,00) (а.с.47-51).
Таким чином, відповідачем не було виконано обов'язку щодо оплати даного товару у передбачений договором строк (до 01.03.2017), з огляду на що станом на 02.03.2017 заборгованість за товар становила 4988611,00 грн. 03.03.2017 відповідачем знову здійснено часткове погашення боргу (платіжні доручення №1610121412 від 03.05.2017 (367611,00); №35891 від 03.05.2017 (4240000)). Таким чином за період з 03.03.2017 по 05.03.2017 заборгованість за товар становила 381000,00 грн. 06.03.2017 згідно платіжного доручення №35933 від 06.03.2017 остаточний борг сплачений повністю шляхом перерахування коштів в сумі 381000,00грн (а.с.52-54).
Непроведення розрахунків відповідачем у встановлені договором №140094 від 09.02.2017 строки, спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду щодо стягнення пені та 3% річних.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В п.5.3. договору передбачено відповідальність покупця за неналежне виконання його умов, зокрема: за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.1 % за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням викладених обставин справи та положень Закону суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору.
Здійснивши перевірку правильності здійсненого позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в межах вимог заявлених до стягнення, а саме в частині стягнення пені в розмірі 6131,51 грн, нарахованої за період з 02.03.2017 по 05.03.2017 (а.с.8) та 3% річних в сумі 503,97 грн, нарахованої за період з 02.03.2017 по 05.03.2017 (а.с.8).
Враховуючи, що станом на час ухвалення рішення в даній справі відповідачем не надано будь-яких доказів в спростування позовних вимог, у тому числі сплати (повністю чи частково) визначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД ОСОБА_1" (21034, м.Вінниця, Немирівське шосе, буд.26; код ЄДРПОУ 33776336) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "ПРОМАГРО" (27314, Кіровоградська область, Олександрівський район, с.Нова Осота, вул.Олексанрівська, буд.1; код ЄДРПОУ 36500177) 6131,00 грн пені, 503,97 грн 3 % річних та 1600,00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 30 травня 2017 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу - ТОВ "ДІ ЕНД ОСОБА_1" (21034, м.Вінниця, Немирівське шосе, буд.26).