30 травня 2017 року Справа № 910/12255/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Вовк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/12255/16 господарського суду міста Києва
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі"
допублічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни
третя особаоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний блюз"
провизнання договору укладеним та стягнення 959 753, 71 грн.,
за участю представників
позивача: не з'явились,
відповідача: Кіндера В.А.,
третьої особи: не з'явились,
У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни про: визнання договору про надання послуг з централізованого опалення 167 житлових приміщень загальною площею 18 846, 60 м2 у АЖК "Лазурний блюз" від 01.12.2015 укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" та публічним акціонерним товариством "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" на умовах наданого позивачем проекту цього договору; стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" 944 299, 86 грн., з яких: 930 777, 03 грн. основного боргу за надані послуги централізованого опалення житлових приміщень, 9 024, 38 грн. інфляційних втрат та 4 498, 45 грн. 3% річних.
Позивачем 26.07.2016 подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, в якій останній просив стягнути з відповідача 959 753, 71 грн., з яких: 930 777, 03 грн. основного боргу, 19 888, 09 грн. інфляційних втрат та 9 008, 58 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний блюз".
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення 148 житлових квартир, загальною площею 16 690, 00 м2 в АЖК "Лазурний блюз" за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15-А, між товариством з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" та публічним акціонерним товариством "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" на умовах, викладених в резолютивній частині рішення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 868 784, 32 грн. основного боргу, 19 888, 09 грн. інфляційних втрат, 2 832 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі: ліцензії АЕ 522276, виданої НКРЕКП 26.11.2014 на право провадження діяльності з виробництва теплової енергії; ліцензії АЕ 522277, виданої НКРЕКП 26.11.2014 на право провадження діяльності з постачання теплової енергії; рішення загальних зборів третьої особи від 24.10.2014; договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення і розмежування відповідності № 20/11-2015 від 20.11.2015, укладеного між позивачем та третьою особою, забезпечує тепловою енергією адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом за адресою м. Київ, вул. Туманяна, 15-А.
Позивач стверджує, що в період з листопада 2015 року по квітень 2016 року він надавав послуги з централізованого опалення житлових та нежитлових приміщень адміністративно-житлового комплексу "Лазурний блюз" за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15-А.
При цьому відповідач в зазначений період був власником 167 житлових приміщень (квартир) загальною площею 18 846, 60 м2 в зазначеному адміністративно-житловому комплексі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 910/10767/15 (за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Лазурний берег" до публічного акціонерного товариства "Банк Форум", третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний берег", про стягнення коштів) встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" надавало відповідачу послуги з постачання теплової енергії з 01.01.2015; загальна площа житлових приміщень в адміністративно-житловому комплексі "Лазурний Блюз", що належала відповідачу у зазначений період часу, становить 18 846, 60 м2.
Позивач 03.12.2015 направив відповідачу лист № 11/15 з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, до якого було долучено проекти такого договору в двох примірниках для підпису, у відповідь на який відповідач не заперечував проти укладення з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення щодо вказаних вище квартир, проте зазначив, що останній не надав копій статутних та інших документів, що підтверджують правомірність ведення діяльності позивача у житловому комплексі.
Крім того позивач направив відповідачу лист вих. № 129/16 від 25.02.2016 з доданими рахунками на оплату послуг централізованого опалення та актами виконаних робіт, які відповідач отримав 26.02.2016.
При цьому протоколом узгодження ціни від 20.11.2015 сторонами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення і розмежування відповідальності № 20/11-2015 від 20.11.2015 (позивачем та третьою особою) погоджено ціну на опалювальний період 2015-2016 років: за житлові приміщення: 11,31 грн. за 1 м2 опалювальної площі, а за наявності засобів індивідуального обліку тепла - 661, 59 грн. за 1 Гкал; за нежитлові приміщення: 25,94 грн. за 1 м2 опалювальної площі, а за наявності засобів індивідуального обліку тепла - 1 571, 41 грн. за 1 Гкал.
Актом № 04/16-1 від 08.04.2016, погодженим та затвердженим позивачем та третьою особою, відповідно до зазначеного договору № 20/11-2015 від 20.11.2015 засвідчено закінчення опалювального сезону 2015-2016 років з 0 год. 00 хв. 08.04.2016. Комісією зафіксовано безперервне постачання споживачам теплової енергії теплопостачальником (позивачем) з 27.11.2015 по 07.04.2016 включно.
Посилаючись на неправомірне ухилення відповідача від укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та від оплати фактично отриманих послуг, що призвело до утворення заборгованості, позивач звернувся з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Враховуючи, що запропонована позивачем редакція договору відповідає типовому договору, суди обох інстанцій визнали укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення без зазначення дати укладення договору, а також за виключенням квартир, які були відчужені відповідачем. Також за висновком судів попередніх інстанцій, незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання послуг з централізованого опалення, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, фактично ним отримані. Таким чином, враховуючи, що відповідачем оплата комунальних послуг здійснена не була, перевіривши розрахунок заборгованості з урахуванням договорів купівлі-продажу квартир та уточненням опалювальної площі, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку щодо наявності підстав для стягнення основного боргу за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року в розмірі 868 784, 32 грн. При цьому суд першої інстанції встановив, що період прострочення оплати комунальних послуг почався з 05.03.2016, а тому враховуючи межі позовних вимог та відповідно до здійсненого судом перерахунку з відповідача на користь позивача стягнуто 19 888, 09 грн. інфляційних втрат і 2 832 грн. 3% річних.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтями 20 та 21 Закону визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Так, п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону передбачено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону - обов'язок виконавця підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Постанова № 630).
За змістом наведених норм Цивільного кодексу України, Закону та Постанови № 630 умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12).
Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що запропонована редакція договору відповідає Типовому договору; Типовий договір не містить обов'язку включення до його умов методики розрахунку вартості надання послуг (формул, тарифів тощо); відповідач як споживач послуг з централізованого палення ухиляється від укладення відповідного договору з позивачем як з виконавцем послуг з централізованого опалення, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого опалення (з виключенням із запропонованого позивачем договору дати його укладення, а також за виключенням 19 квартир, які були відчужені відповідачем).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а п. 5 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону на споживача покладений обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно з зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, актом № 04/16-1 від 08.04.2016, який погоджено та затверджено позивачем та третьою особою відповідно до договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення і розмежування відповідальності №20/11-2015 від 20.11.2015, засвідчено закінчення опалювального сезону 2015-2016 років з 0 год. 00 хв. 08.04.2016. Комісією зафіксовано безперервне постачання споживачам теплової енергії теплопостачальником (позивачем) з 27.11.2015 по 07.04.2016 включно. Водночас відповідач фактично отримані комунальні послуги не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість.
Таким чином, враховуючи відчуження відповідачем 19 квартир і уточнення у зв'язку з цим опалювальної площі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у період з листопада 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 868 784, 32 грн.
При цьому перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, встановивши, що період прострочення оплати комунальних послуг почався з 05.03.2016, а також враховуючи межі позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 19 888, 09 грн. інфляційних втрат і 2 832 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Посилання скаржника на відсутність доказів, які підтверджують постачання теплової енергії до об'єктів нерухомості, які належать відповідачу, зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що суперечить положенням ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України. При цьому зазначеним доводам судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів щодо обставин фактичного надання послуг з централізованого опалення приміщень у будинку № 15-А по вул. Туманяна в м. Києві.
Інші доводи скаржника не спростовують факту споживання відповідачем комунальних послуг та наявності у нього заборгованості з їх сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.
Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 - без змін.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Грек Б.М.
Вовк І.В.