23 травня 2017 року Справа № 909/996/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Алєєвої І.В. Кравчука Г.А.
за участю представників:
прокуратуриКоркішко В.М. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; Гудилін В.В. - заступник військового прокурора Івано - Франківського гарнізону Західного регіону України; Літвінов Р.О. - прокурор військової прокуратури Івано - Франківського гарнізону
позивачівРудник Ю.М. - довіреність від 26.12.2016 р.; Єрмакова І.І. - довіреність від 30.12.2016 р.
відповідачівКузь А.П. - довіреність від 03.02.2017 р.; Мануляк Є.Й. - довіреність від 27.04.2017 р.
третьої особиСмиченко В.В. - довіреність від 30.03.2017 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Крихівецької сільської ради
на постановувід 16.01.2017 Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 909/996/15 господарського суду Івано - Франківської області
за позовомВійськового прокурора Івано - Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України
до 1. Крихівецької сільської ради; 2. Приватного підприємства "Управляюча компанія "Калинова слобода"
за участю третьої особи, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаКабінет Міністрів України
провизнання протиправними та скасування рішень Крихівецької сільської ради та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок
У серпні 2015 р. Військовий прокурор Івано - Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Івано - Франківської області з позовом до Крихівецької сільської ради та ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" з позовом (з урахуванням заяви від 10.05.2016 р. т. 1 а.с. 235) про:
- визнання протиправними та скасування рішення 38 сесії Крихівецької сільської ради від 24.07.2009 р.;
- визнання протиправними та скасування рішення 59 сесії Крихівецької сільської ради від 01.08.2014 р.;
- визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Крихівецькою сільською радою та ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" від 24.11.2014 р. земельних ділянок площею 2,3709 га та 3,3836 га та договорів оренди від 22.12.2014 р. земельних ділянок площею 0,6382 га та 0,5243 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1947 році для військових потреб КЕЧ району в с. Крихівці Івано- Франківської області по вул. 22 Січня було відведено земельну ділянку загальною площею 8,5 га, а рішенням виконавчого комітету Івано - Франківської районної (міської) ради депутатів трудящих № 24 від 1979 року вказану земельну ділянку закріплено в безстрокове і безоплатне користування за військовими складами військової частини. Тобто, вказану земельну ділянку площею 8,5 га надано в постійне користування для розташування і постійної діяльності військових частин.
Прокурор зазначав, що відповідно до договору міни нерухомого майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей від 24.09.2004 р. Міністерство оборони України передало ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія", у тому числі військове майно, будівлі та споруди, що знаходяться у с. Крихівці по вул. 22 Січня, 166А, а відповідно до Протоколу № 3 від 31.10.2008 р. засідання постійно діючої комісії з питань використання фондів та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, затвердженого Міністром оборони України 18.12.2008 р., прийнято рішення передати земельні ділянки в комунальну власність по військовим містечкам, на яких розміщені будівлі за вказаним вище договором міни, у тому числі і під будівлями військового містечка № 55 в с. Крихівці, площею 5,66 га.
Добровільна згода на припинення землекористування ділянкою площею 5,66 га оформлена листом Міністра оборони України на ім'я голови сільської ради від 13.02.2009 р. № 220/575.
Проте, упродовж травня - серпня 2015 року було виявлено, що Крихівецькою сільською радою в порушення згоди Міністерства оборони України на передачу земельної ділянки площею 5,66 га, рішенням 38 сесії від 24.07.2009 р. прийнято у комунальну власність від Міністерства оборони України земельну ділянку площею 8,5 га військового містечка № 55, а в подальшому за оспорюваними рішення та договорами передана в користування другому відповідачу.
Міністерство оборони України у поясненнях до позовної заяви просило задовольнити позовні вимоги повністю, вказуючи на вилучення земельної ділянки державної власності землекористувачем якої є Міністерство оборони України за відсутності відповідної згоди.
Крихівецька сільська рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості вимог, оскільки рішення 38 сесії від 24.07.2009 р. прийнято у відповідності до вимог Земельного кодексу України на підставі листа Міністерства оборони України № 220/575 від 13.02.2009 р., яке надійшло до сільської ради, посилаючись також на недоведеність всіх інших вимог прокурора.
При цьому, 10.05.2016 р. Крихівецькою сільською радою подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідач просив суд на підставі статей 261, 267 Цивільного кодексу України відмовити у задоволенні позову (том 1 а.с. 224).
ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення вказувало, зокрема, що прокурором не визначено в чому полягає суть порушеного права держави та необхідність і можливість його захисту в обраний позивачем спосіб. При цьому, щодо вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, відповідач зазначав, що чинне законодавство не містить норм, які б передбачали визнання недійсним договору оренди землі недійсним внаслідок визнання незаконним та нечинним рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого такий договір було укладено.
Ухвалою господарського суду Івано - Франківської області від 08.10.2015 р. провадження у справі зупинялось на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, яке було поновлено ухвалою господарського суду від 04.04.2016 р.
Ухвалою господарського суду Івано - Франківської області від 10.05.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.
Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 16.05.2016 р. (суддя Малєєва О.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, зокрема, що оскаржуваним рішенням сільської ради від 24.07.2009 р. оформлено передачу земельної ділянки державної форми власності в комунальну власність, а питання припинення права користування земельною ділянкою позивачів відповідно до статті 141 Земельного кодексу України в цьому рішенні не відображені, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що в даному випадку Міністерство оборони України та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України не є належними позивачами, що є підставою для відмови в позові. Внаслідок відсутності порушеного права позивачів не підлягають дослідженню обставини пропуску позовної давності та інші обставини, на які посилаються сторони.
За апеляційною скаргою Міністерства оборони України Львівський апеляційний господарський суд (судді: Матущак О.І., Дубник О.П., Хабіб М.І.), переглянувши рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.01.2017 р. скасував його в частині відмови у позові щодо визнання недійсним рішення 38 сесії Крихівецької сільської ради від 24.07.2009 р. та прийняв у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив, а саме визнав недійсним рішення Крихівецької сільської ради 38 сесії 5-го демократичного скликання від 24.07.2009 р.
В решті оскаржуване рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції встановивши обставини стосовно того, що оскільки підставою вилучення спірної земельної ділянки на підставі оскаржуваного рішення Крихівецької сільської ради від 24.07.2009 р., яким вирішено прийняти від Міністерства оборони України земельну ділянку площею 8,5 га військового містечка №55 в комунальну власність територіальної громади с. Крихівці, стала нотаріально засвідчена із неправдивими відомостями копія листа Міністра оборони України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не відповідає фактичним обставинам справи, відповідно чинному законодавству, безпосередньо стосується прав та охоронюваних законом інтересів обох позивачів, тому позов щодо його визнання недійсним є обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню. При цьому, вказавши на відсутність факту пропуску строку позовної давності.
Крихівецька сільська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.05.2016 р. залишити без змін, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні представник скаржника уточнюючи вимоги просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Скаржник зазначає, що рішення Крихівецької сільської ради 38 сесії 5-го демократичного скликання від 24.07.2009 р., згідно якого Крихівецька сільська рада вирішила прийняти від Міністерства оборони України земельну ділянку площею 8,5 га військового містечка № 55 в комунальну власність, було прийнято за результатами розгляду нотаріально засвідченої копії листа Міністерства оборони України № 220/575 ввід 13.02.2009 р., на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Проте, скасовуючи вказане рішення сільської ради, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що лист Міністра оборони України про згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 5,66 га на адресу Крихівецької сільської ради не надходив, а висновок суду про те, що лист, який надійшов на адресу сільської ради містить начебто неправдиві відомості не грунтується на належних доказах.
Крім того, заявник касаційної скарги не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин, вважаючи, що позивачі обізнані про передачу земельної ділянки з 2009 року.
Заступник військового прокурора Івано - Франківського гарнізону Західного регіону України у поясненнях до касаційної скарги зазначає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції витребувано від галузевого Державного архіву Міністерства оборони України та досліджено оригінал архівної копії листа Міністра оборони України за вих. № 220/575 від 13.02.2009 р., з якого вбачається згода на припинення землекористування земельною ділянкою площею 5,66 га, а не 8,5 га, як зазначено у листі, на підставі якого було прийняте сільською радою оскаржуване рішення від 24.07.2009 р.
Крім того, прокурор зазначав, що представники Івано - Франківської КЕЧ району, складаючи акт приймання - передачі земельної ділянки на виконання листа Міністра № 220/575 не знали і не могли знати, що нотаріально засвідчена копія цього листа , яка містилась в матеріалах Крихівецької сільської ради, є підробленою, і про вказані обставини щодо невідповідності даних щодо площі земельної ділянки стало відомо з архівної копії листа галузевого архіву 16.06.2015 р., а тому строк позовної давності не пропущено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурорів, представників сторін та представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 023544, виданим виконавчим комітетом Івано-Франківської районної ради народних депутатів трудящих в 1979 році, за Івано-Франківською КЕЧ району було закріплено в безстрокове і безоплатне користування 53,9 га землі згідно з планом землекористування. Відповідно до плану землекористування до складу цих земель входила земельна ділянка № 3 в с.Крихівці площею 8,5 га (том 1 а.с. 236-243).
З плану військового містечка № 55, виготовленого 28.10.2014 р., вбачається, що дана земельна ділянка розташована в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, вул. 22 Січня (в/ч № 55).
Крім того, судами встановлено, що 24.09.2004 р. між Міністерством оборони України та ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" було укладено договір міни нерухомого майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, відповідно до якого Міністерство оборони України передало у власність ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" військове майно - будівлі і споруди, зокрема ті, що знаходяться в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради по вул. 22 Січня, 166а.
24.07.2009 р. 38 сесією 5-го демократичного скликання Крихівецькою сільською радою було прийнято рішення "Про заяву Міністретсва оборони України", яким вирішено прийняти від Міністерства оборони України земельну ділянку площею 8,5 га військового містечка № 55 в комунальну власність територіальної громади с. Крихівці (том 1 а.с. 27).
Передача даної земельної ділянки до земель запасу с. Крихівці відбулась відповідно до акта від 20.08.2009 р., підписаного окрім представників сільської ради, виконуючим обов'язки начальника Івано-Франківської КЕЧ району Григоренко О. (а.с. 43).
Судами під час розгляду справи також встановлені наступні обставини:
- у зв'язку з набуттям ПП "Люкс-Буд" права власності на об'єкти нерухомого майна військового містечка № 55 згідно договору про поділ нерухомого майна від 10.11.2011 р.,ПП "Люкс-Буд" було надано в оренду відповідні земельні ділянки;
- рішенням Крихівецької сільської ради від 01.02.2012 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Люкс-буд", цільове призначення якої - будівництво групи житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та громадського харчування, по вул. 22 Січня, 166А, площею 5,7549 га, в тому числі: земельна ділянка №1 площею - 2,3713 га та земельна ділянка №2 площею 3,3836 га, а також надано дозвіл на укладення відповідних договорів оренди землі;
- 02.02.2012 р. між Крихівецькою сільською радою та ПП "Люкс-Буд" укладені договори оренди земельних ділянок площею 2,3713га та площею 3,3836 га;
- 30.08.2013 р. між Крихівецькою сільською радою та ПП "Люкс-Буд" були укладені договір оренди землі на користування земельною ділянкою для створення озеленених рекреаційних територій загального користування площею 0,5243 га та площею 0,6382 га;
- у зв'язку із закінченням будівництва "Групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та громадського харчування на вул. 22 Січня, 166а (поштова адреса - вул. Двірська в с. Крихівці)", що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ 143133530557 від 19.12.2013 р., ПП "Люкс-буд" звернулось до Крихівецької сільської ради з заявою №79 від 23.05.2013 р. про припинення дії вищевказаних договорів оренди землі;
- 05.05.2014 р. за актом приймання - передачі житловий комплекс (його частини) був переданий з балансу ПП "Люкс-Буд" на баланс ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" та внесено запис до реєстру про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи приватного підприємства "Люкс-Буд";
- рішенням 58 сесії 6 - го демократичного скликання Крихівецької сільської ради від 24.06.2014 р. розірвано з ПП "Люкс-Буд" договори оренди реєстраційний № 261010004000338 від 09.02.2012 р., реєстраційний № 261010004000337 від 09.02.2012 р., індексний № 10561655 від 10.07.2013 р., індексний № 10557848 від 10.07.2013 р. з дня реєстрації договорів оренди відповідних земельних ділянок з ПП "Управляюча компанія “Калинова слобода";
- рішенням 58 сесії 6 - го демократичного скликання Крихівецької сільської ради від 24.06.2014 р. надано дозвіл ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, а саме для обслуговування групи багатоповерхових житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та громадського харчування по вул. Двірська, площею 2,3713 га; для обслуговування групи багатоповерхових житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та громадського харчування по вул. Двірська, площею 3,3836 га; для обслуговування озеленених рекреаційних територій загального користування по вул. Двірська, площею 0,5243 га; для обслуговування озеленених рекреаційних територій загального користування по вул. Двірська, площею 0,6382 га;
- рішенням 59 сесії Крихівецької сільської ради 6 -го демократичного скликання від 01.08.2014 р. внесено зміни в рішення 58 сесії 6 демократичного скликання Крихівецької сільської ради від 24.06.2014 р. та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 6,9174 га для обслуговування групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення та громадського харчування на вул. Двірська, з них 5,7549 га - прибудинкова територія, 1,1625 га - озеленені рекреаційні території загального користування;
- згідно витягів з рішення Крихівецької сільської ради від 28.10.2014 р., ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для обслуговування групи багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського харчування на території с. Крихівці, вул. Двірська, площею 2,3709 га та площею 3,2836 га, надано дозвіл на укладення договорів оренди землі терміном на 5 років.
- 24.11.2014 р. між Крихівецькою сільською радою та ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" укладені договори оренди землі площею 2,3709 та площею 3,3836 га;
- 22.12.2014 р. між Крихівецькою сільською радою та ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" укладені договори на користування земельними ділянками для створення озеленених рекреаційних територій загального користування площею 0,6382 га та 0,5243 га.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога військового прокурора Івано - Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕЧ району про визнання протиправними та скасування рішення 38 сесії Крихівецької сільської ради від 24.07.2009 р. та рішення 59 сесії від 01.08.2014 р., а також визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між Крихівецькою сільською радою та ПП "Управляюча компанія "Калинова слобода" від 24.11.2014 р. земельних ділянок площею 2,3709 га та 3,3836 га та договорів оренди від 22.12.2014 р. земельних ділянок площею 0,6382 га та 0,5243 га, з посиланням на відстуність згоди Міністерства про передачу у комунальну власності земельної ділянки площею 8,5 га, яка за спірним рішенням сільради від 24.07.2009 р. була прийнята до комунальної власності, а в подальшому передана в користування відповідачу.
Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення сільради від 24.07.2009 р.) військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України (стаття 4 цього Закону) .
Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919 затверджено Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", пунктом 3 якого передбачено, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статтями 9,14 Закону України "Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
У статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" також закріплено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483 затверджено Положення відведення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України за змістом пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 якого відведення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
За приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до оригіналу архівної копії листа Міністра оборони України за вих. № 220/575 від 13.02.2009 р. (том 2 а.с. 84-85), витребуваної та дослідженої судом, значиться площа земельної ділянки від якої відмовляється Міністерство оборони України площею 5,66 га, а не 8.5 га, як вказано у нотаріально засвідченій копії, яка міститься у матеріалах Крихівецької сільської ради. Крім цього, у архівному примірнику листа значиться додаток на 1-му арк. із схематичним зображенням площі 5,66 га, проте у нотаріальній копії такого листа (том 1 а.с. 44), такий додаток не значиться.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, стосовно доводів скаржника про помилковість висновків суду апеляційної інстанції стовно відсутності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки позивачі були обізнані про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність з моменту підписання акта приймання - передачі 2009 року, а відтак пропуск прокурором строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовна давність за статтею 256 Цивільного кодексу України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальний строк якої, згідно статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено та не спростовано скаржником, що фактично про невідповідність площі земельної ділянки зазначеної у рішення сільської ради від 24.07.2009 р. площі, на вилучення якої Міністерством було надано згоду листом від 13.02.2009 р. № 220/575, прокурору та позивачам стало відомо 16.06.2015 р. у зв'язку із отриманням архівної копії вказаного листа (том 1 а.с.23).
Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про визнання недійсним рішення 38 сесії Крихівецької сільської ради від 24.07.2009 р., яким вирішено прийняти від Міністерства оборони України земельну ділянку площею 8,5 га військового містечка № 55 в комунальну власність територіальної громади с. Крихівці.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Крихівецькою сільською радою постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову прокурора не оскаржується.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції у даній справі такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження із судовим рішеннями.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. у справі № 909/996/15 господарського суду Івано - Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Г. Кравчук