24 травня 2017 року м. Київ К/800/29938/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року по справі №876/5954/16 за позовом ОСОБА_1 до Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа: Громадська організація „Пайовики Довжанки" про визнання рішення сесії незаконним, -
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа: Громадська організація „Пайовики Довжанки", в якому просив визнати незаконним рішення 36 сесії Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №413 від 8 жовтня 2015 року про прийняття на баланс Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області гідротехнічної споруди ставу, що за межами насаленого пункту села в адмінмежах Довжанської сільської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є депутатом Довжанської сільської ради та вважає спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки Довжанська сільська рада прийняла на баланс майно, яке їй ніхто не передавав, тобто прийняла акт односторонньої дії, що не відповідає загальним правилам передачі майна.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 липня 2016 року позовні вимоги задоволені.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням 36 сесії Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №413 від 8 жовтня 2015року про прийняття на баланс Довжанської сільської ради гідротехнічних споруд ставу, що розташовані на території Довжанської сільської ради, вирішено прийняти на баланс Довжанської сільської ради гідротехнічні споруди ставу, що за межами населеного пункту села в адміністративних межах Довжанської сільської ради оціночною вартістю майна 78020 грн.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 березня 2015 року, яка набрала законної сили, у адміністративній справі №607/20023/14-а за позовом ОСОБА_1 до Довжанської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, позовні вимоги задоволені частково. Судом визнано неправомірним рішення сесії Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №335 від 6 листопада 2014 року в частині формулювання про передачу гідроспоруди ставу на баланс Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зобов'язано Довжанську сільську раду розглянути питання щодо виключення із формулювання рішення сесії Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №355 від 06.11.2014р. посилань на передачу гідроспоруди ставу на баланс Довжанської сільської ради.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.11.2015 року у справі №607/12308/15-ц за позовом прокурора Тернопільського району в інтересах держави в особі Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до ОСОБА_2, Тернопільської районної державної адміністрації, третя особа громадське об'єднання „Пайовики Довжанки" про визнання права власності на нерухоме майно, у задоволенні позову відмовлено.
Вказаним рішенням встановлено, що гідроспоруда ставу, яка знаходиться на території Довжанської сільської ради перебувала на балансі колективного господарства „Перемога" з 1962р. первісною вартістю 7153 грн.
Згідно акту прийому - передачі від 09.03.2015р. ПАТ „Перемога" передало громадській організації „Пайовики Довжанки" гідротехнічну споруда ставу, що розташована за межами населеного пункту с.Довжанка, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 на території Довжанської сільської ради, балансовою вартістю 7153 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що гідротехнічна споруда ставу не є комунальною власністю Довжанської сільської ради, оскільки громадською організацією „Пайовики Довжанки" сільській раді на баланс не передавалась.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не надано доказів, що спірне рішення порушує його права та законні інтереси.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірне рішення прийняте на підставі ст.ст. 51, 85 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР та ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року.
Відповідно до п.30 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської ради, зокрема віднесено: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Статті 51, 85 Водного кодексу України регулюють питання строків спеціального водокористування та користування землями водного фонду.
Обґрунтовуючи порушення своїх прав оскаржуваним рішенням, позивач посилається на обставини встановлені в постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 березня 2015 р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Довжанської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, якою визнане неправомірним рішення сесії Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №335 від 6 листопада 2014 року в частині формулювання про передачу гідроспоруди ставу на баланс Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зобов'язано Довжанську сільську раду розглянути питання щодо виключення із формулювання рішення сесії Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №355 від 06.11.2014р. посилань на передачу гідроспоруди ставу на баланс Довжанської сільської ради.
Також зазначає, що відповідно до ч.1 статті 3 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Згідно ч.10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Разом з тим, частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, виходячи з положень вищенаведених норм права, позивач має право на звернення до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: