"23" травня 2017 р. м. Київ К/800/27700/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Іваненко Я.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу Південної митниці від 16 серпня 2013 року № 479-к «Про звільнення ОСОБА_2», поновлення позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці Міндоходів з 19 серпня 2013 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_3 19 червня 2014 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року касаційну скаргу № К/800/27700/14 ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку звільненням судді ОСОБА_3
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 19 серпня 2002 року працював у митних органах.
Наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2011 року № 2764-к «Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_2», за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено перебування позивача на державній службі в митних органах на посаді інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі №1570/771/2012 позивача з 31 грудня 2011 року поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.
На виконання зазначеної постанови, 04 червня 2013 року Державною митною службою України прийнято наказ № 940-к «По особовому складу митних органів», яким скасовано наказ від 30 грудня 2011 року №2764-к «Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_2» та поновлено позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 31 грудня 2011 року.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 17 червня 2013 року, Південною митницею 17 червня 2013 року прийнято наказ № 415-к «По особовому складу», яким наказано ОСОБА_2 з 17 червня 2013 року приступити до виконання службових обов'язків за посадою інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.
Указом Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.
Згідно Указу Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013 створено Міністерство доходів і зборів України, яке визначено правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів зборів України» створено, зокрема, Південну митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Південну митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Південної митниці Міндоходів.
З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року №14 «Про внесення змін у додатки до постанов Кабінету Міністрів України № 937 від 07 вересня 2011 року та від 14 листопада 2011 року» №1184, наказом Міністерства доходів і зборів України №80 від 26 квітня 2013 року затверджено чисельність працівників Південної митниці Міндоходів.
07 травня 2013 року Міністром доходів і зборів України затверджена тимчасова організаційна структура Південної митниці Міндоходів та заступником міністра - керівником апарату Міністерства доходів і зборів України затверджено тимчасовий штатний розпис Південної митниці Міндоходів на 2013 рік, які введені в дію наказом Південної митниці Міндоходів №1 від 15 травня 2013 року.
26 квітня 2013 року на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229, Державною митною службою України видано наказ №106 «Про утворення комісій з проведення реорганізації митниць», яким утворено комісії з проведення реорганізації митниць та встановлено тримісячний строк для проведення реорганізації.
30 квітня 2013 року Головою комісії з проведення реорганізації Південної митниці прийнято наказ № 215, яким затверджено план заходів з проведення реорганізації Південної митниці. Згідно розділу III вказаного наказу вирішено не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення попередити працівників Південної митниці про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із одночасним запропонуванням посад та у строк до 15 травня 2013 року подати керівнику митниці список працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні у відповідності до статті 42 КЗпП України.
17 червня 2013 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України по закінченні двох місяців з моменту вручення цього попередження. У вказаному попередженні зазначено, що відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України позивач має право за своїм розсудом, звертатися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовуватись самостійно.
Наказом Південної митниці від 16 серпня 2013 року № 479-к «Про звільнення ОСОБА_2» 19 серпня 2013 року позивача звільнено із займаної посади інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці у зв'язку зі скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Не погоджуючись із зазначеним наказом, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що при звільненні позивача з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідачем дотримано усі передбачені чинним законодавством України норми, які регулюють порядок проведення звільнення працівників, а отже підстави для поновлення ОСОБА_2 на посаді відсутні.
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, враховуючи наступне.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 4 серпня 2010 року та постановах від 10 березня 2015 року № 21-52а15, від 19 травня 2015 року № 21-107а15.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами не надано належної оцінки того, чи відбулось в результаті проведеної реорганізації Південної митниці скорочення чисельності або штату працівників відділу, у якому працював позивач. Єдиним належним способом в даному випадку може бути дослідження штатних розписів організацій, що реорганізуються, та новоутвореної установи. Судами лише зазначено, що згідно тимчасового штатного розпису Південної митниці Міндоходів на 2013 рік, який введено в дію Наказом Південної митниці Міндоходів від 15 травня 2013 року № 1 затверджено штат, зокрема по митному посту «Іллічівськ» - 160 одиниць, із них: відділ митного оформлення №1 - 44; відділ митного оформлення №2 - 25; відділ митного оформлення №3 - 39; відділ митного оформлення №4 - 17; відділ митного оформлення №5 - 33. На 142 посади з 01 червня 2013 року були призначені посадові особи в порядку переведення з Південної митниці відповідно до наказу Південної митниці Міндоходів від 31 травня 2013 року №22-о.
При цьому судами під час розгляду справи не було перевірено та не надано належної оцінки доводам позивача, що були й інші вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи.
Не досліджуючи питання щодо наявності інших вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати ОСОБА_2, суди у рішенні послалися на те, що вакантних посад у Південної митниці Міндоходів не було.
Крім того, позивач в обґрунтування позову зазначав, що при його звільненні відповідачем порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. На думку ОСОБА_2 він мав переважне право на залишення на роботі серед інших працівників Південної митниці.
Проте, судами під час розгляду справи вказані доводи позивача не досліджувались.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях та містяться в матеріалах справи.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до Південної митниці Міндоходів про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Заїка М.М.
судді: Загородній А.Ф.
Іваненко Я.Л.