17 травня 2017 року м. Київ К/800/18327/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про проходження публічної служби,-
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог - т. 1, а.с. 113) про визнання дій тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 щодо накладення на нього 04.07.2012р. дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани протиправними, визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу №280 від 04.07.2012р.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р., позов задоволено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України з 1983 року та з червня 1997 року перебуває на посаді заступника командира полку з виховної роботи у військовій частині НОМЕР_2 м.Шепетівка Хмельницької області.
З 25.06.2012р. по 27.06.2012р. комісією, що створена на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2012р №154 проведено перевірку ходу підготовки військової частини НОМЕР_2 до тактичних навчань з бойовою стрільбою, усунення недоліків, виявлених начальником ЦАВТУ Озброєння Збройних Силах України та організації обліку, експлуатації, умов зберігання ОВТ, стрілецької зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_2 , за наслідками якої складено акт перевірки №721 від 27.06.2012р. окремих питань в ході роботи у військовій частині НОМЕР_2 м. Шепетівка (т.1, а.с.186-205).
В ході перевірки встановлено, зокрема, що клуб частини (одна із нових будівель) залишається в занедбаному стані, своїх функцій не виконує. Позивачем не перевіряється у встановлені терміни (1 раз на 6 місяців) стан обліку та наявність культурно-просвітницького майна у підрозділах та клубі зі складанням відповідних актів з інвентаризаційними описами.
За наслідками проведеної перевірки 04.07.2012р. тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_2 видано наказ №280, пунктом 7 якого за неналежне виконання вимог наказу Міністра оборони України №690 пункту 9.1.3. від 24.12.10р. «Про затвердження тимчасового керівництва з обліку військового майна в ЗС України», статей 72, 73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо морально-психологічного забезпечення бойової підготовки, повсякденної діяльності особового складу військової частини НОМЕР_2 з виховної роботи позивачу оголошено сувору догану (т.1, а.с.155-159).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що досліджені акти перевірки технічних засобів виховної роботи військової частини НОМЕР_2 (т.1, а.с.38-65), книга обліку перевірки майна технічних засобів пропаганди, картки обліку матеріальних цінностей та картки, що фіксують результати таких перевірок (т.1 а.с.229-250, т.2 а.с.1-30), журнал щоденного контролю техніки клубу військової частини НОМЕР_2 (т. 2, а.с.31-40), спростовують доводи відповідача про бездіяльність позивача при виконанні службових обов'язків та свідчать про помилковість висновків, зроблених в акті перевірки в цій частині.
Крім того, суди виходили з того, що відповідно до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2009р. №268 у зв'язку з не проведенням протягом 2008-2009 років Хмельницьким КЕВ району капітального ремонту будівлі клубу заборонено використання приміщення клубу для проведення заходів з залученням особового складу (т.1, а.с. 213). Посилання відповідача на незаконність такого наказу є безпідставним, оскільки на момент розгляду даної справи такий наказ ні в судовому, ні в іншому порядку скасованим не був.
Також суди виходили з того, що допущені позивачем порушення в секретній частині військової частини НОМЕР_2 - не заведені особисті зошити, відсутній звітний матеріал відпрацювання тем самостійної та командирської підготовки у 2012 навчальному році, в кабінеті №9 відділення виховної роботи відсутній порядок, зберігаються сторонні речі, як вбачається з пункту 7 оскаржуваного наказу №280 від 04.07.2012р., не були підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а тому не можуть бути покладені в основу обґрунтувань заперечень відповідача.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи факти неналежного виконання позивачем посадових обов'язків та службової дисципліни свого підтвердження не знайшли, підстави для застосування дисциплінарного стягнення відсутні, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Посилання представника відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що акти перевірки стану культурно-просвітницького майна станом на час проведення перевірки не були зареєстровані в діловодстві є безпідставними і висновки судів не спростовують, оскільки відсутність їх реєстрації не спростовує викладену в них інформацію, до того ж за умови, що такі акти затверджені відповідно начальником військової частини і начальником гарнізону.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
С.С. Пасічник
В.В. Швець