17 травня 2017 року м. Київ К/800/6329/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013р. у справі за його позовом до Львівської виправної колонії № 48 управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виправити запис у трудовій книжці щодо початку проходження ним служби в органах кримінально-виконавчої системи на посадах середнього і старшого начальницького складу з 26.03.2001р. на 13.12.2000р., врахувати до стажу строкову службу в Збройних Силах України з перерахуванням безперервного стажу та здійснити запис за вислугу років у пільговому обчисленні.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з травня 2000 року по березень 2001 року перебував на обліку у Франківському центрі зайнятості. (а.с. 70; 76)
Наказом начальника Львівської виправної колонії №48 від 15.12.2000р. №50 о/с позивач прийнятий на посаду майстра цеху №2 з 13.12.2000р. з випробувальним терміном 1 місяць. (а.с. 24 - 24а)
Наказом начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 02.04.2001р. №25 о/с позивача призначено на посаду начальника планово-економічного відділу Львівської виправної колонії №48 увільнивши його від посади майстра цієї ж колонії з 26.03.2001р. (а.с. 29 - 30)
Наказом Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 01.10.2001р. №84 о/с позивачу присвоєно спеціальне звання начальницького складу лейтенант внутрішньої служби. (а.с. 39)
Згідно штату установи виконання покарань ВЛ-315/48 УМВС України у Львівській області, затвердженого наказом ГУ ВП МВС України від 19.04.1997р. №22 посада майстра цеху №2 повинна бути заміщена особою, яка має граничне спеціальне звання старшого лейтенанту внутрішньої служби. Крім того, зазначено, що посади старшого майстра, старшого контрольного майстра, майстра і контрольного майстра в залежності від місцевих умов, можуть заміщуватися особами, які не мають звань начальницького складу. (а.с. 101-105)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач перебував на посаді майстра цеху №2 не маючи звання начальницького складу, звання лейтенанта внутрішньої служби йому присвоєно лише 01.10.2001р., у трудовій книжці також наявний запис про проходження служби з 26.03.2001р., а тому оскільки матеріалами справи не підтверджено, що позивач з 13.12.2000р. проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби на посадах середнього і старшого начальницького складу, то правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Крім того, суди виходили з того, що період служби у Збройних Силах України зараховано до безперервного стажу позивача.
Також суди виходили з того, що Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, а саме - пунктом 2.18, не передбачено внесення до трудової книжки записів вислуги років у пільговому обчисленні.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що у спірний період позивач службу в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань не проходив, підстави для зарахування цього періоду до строку служби в органах кримінально-виконавчої системи на посадах середнього і старшого начальницького складу відсутні, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на заяву від 09.01.2001р. про прийняття його на службу в органи ДДУПВП, висновок головного психолога УРОС УМВСУ від 17.11.2000р. №С/468, розписку від 09.01.2001р. про заборони та зобов'язання від 09.01.2001р. висновків судів не спростовують, оскільки не є належними та допустимими доказами проходження у спірний період саме служби в органах кримінально-виконавчої системи на посадах середнього і старшого начальницького складу.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013р. у даній справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
С.С. Пасічник
В.В. Швець