19 квітня 2017 року м. Київ К/9991/20846/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року
у справі № 2а-9839/10/1270
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області
про визнання протиправними дій та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ПП ОСОБА_4.) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій щодо проведення планової перевірки та застосування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками такої перевірки, а також рішень від 01 грудня 2010 року № 0000442508, № 0000452308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1240,25 грн. та у сумі 6800,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року, в задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі ПП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
У зв'язку з неявкою у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд касаційної скарги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2012 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.
Через втрату матеріалів справи № 2а-9839/10/1270 внаслідок захоплення будівлі Луганського окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року втрачену справу № 2а-9839/10/1270 відновлено частково.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення від 01 грудня 2010 року № 0000442508, № 0000452308 про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1240,25 грн. та у сумі 6800,00 грн. прийняті ДПІ на підставі акту фактичної перевірки від 25 листопада 2010 № 0120/12/20/23/НОМЕР_3, яким зафіксовані порушення підприємцем пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) та ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закону № 481/95-ВР): незастосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) на повну суму покупки з роздрукуванням відповідного розрахункового документа; відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО; реалізацію пляшки вина "Мускат" особі, що не досягла 18 років,
Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходив із того, що відповідач мав законодавчо обґрунтовані підстави для проведення перевірки, а обставини, які стали підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, підтвердилися в судовому процесі.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509- XII (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 05 липня 2012 року № 5083-VI; далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Про здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків ідеться в розділі IV (статті 15 - 16) Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Зокрема, згідно зі ст. 15 цього Закону такий контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року № 355 (Наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової служби України від 31 жовтня 2012 року № 948), яким затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, такі планові та позапланові перевірки проводяться згідно з планом-графіком податкових органів.
За змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону № 509-XII перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду, вважаються позаплановими перевірками.
Таким чином, усі перевірки РРО (як планові, так і позапланові), передбачені Законом № 265/95-ВР, з метою застосування Закону № 509-XII віднесені до позапланових перевірок, на які поширюються "процедурні" правила проведення таких перевірок.
Згідно зі ст. 11 2 Закону № 509-XII право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушенням встановлених вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактична перевірка ПП ОСОБА_4 була проведена на підставі плану - графіку перевірок щодо контролю за здійснення розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері за листопад 2010 року та на підставі направлення від 25 листопада 2010 року № 000113. Дані направлення були пред'явлені позивачу, про що свідчить підпис його працівника - бармена - стажера ОСОБА_5, а працівники податкового органу були допущені до проведення перевірки.
Таким чином, доводи позивача щодо процедурних порушень проведення перевірки є безпідставними.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, акт від 25 листопада 2010 року № 0120/12/20/23/НОМЕР_3, складений працівниками податкового органу за результатами перевірки підприємця, є доказом, який підтверджує факт допущених останнім пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та ст. 153 Закону № 481/95-ВР.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 153 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Згідно з ч. 4 ст. 153 цього Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Таким чином, суб'єкт господарювання вправі здійснювати реалізацію вин столових виключно повнолітнім особам. Для достовірності перевірки факту досягнення покупцем такого товару 18-річного віку продавець повинен отримати у покупця документи, які підтверджують його вік, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення вимог ст. 153 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.
Отже, факт реалізації продавцем господарської одиниці (кафе), належної суб'єкту господарювання, пляшки вина неповнолітній особі є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.
У судовому процесі не спростовано позивачем факт продажу його продавцем вина особі, що не досягли 18 років, а така обставина як відсутність сумніву у продавця щодо досягнення покупцем 18-річного віку, що дозволяє продавцю не вимагати документ на підтвердження віку такого покупця, не є підставою для звільнення від відповідальності за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.
Порядок проведення розрахунків визначено ст. 3 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Відповідальність за порушення вимог пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР передбачена статтями 17, 22 цього Закону.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на достовірно встановлені судами апеляційної інстанції обставини щодо фактичного порушення позивачем пунктів 1, 2, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та ст. 153 Закону № 481/95-ВР, висновок судів про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з рішеннями від 01 грудня 2010 року № 0000442508, № 0000452308 є правильним.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у справі № 2а-9839/10/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева
Судді: ____________ І.Я. Олендер
____________ Т.М. Шипуліна