26 травня 2017 року м. Київ К/800/17657/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року в частині поновлення на посаді у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Рівненської області про визнання протиправними та скасування наказів від 13.05.2016 №441 та від 06.06.2016 №533, поновлення на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області, та органах прокуратури України з 06.06.2016, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.06.2016 по день постановлення судового рішення. Позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою просив суд: визнати протиправними та скасувати накази прокурора Рівненської області від 13.05.2016 №441 та від 06.06.2016 №533 щодо її звільнення з посади та органів прокуратури України; поновити її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України з 07.06.2016; визнати протиправними дії прокуратури Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати в повному обсязі за період з 15.07.2015 по 06.06.2016 включно та відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, допомоги по тимчасовій непрацездатності, відпускних, тощо; зобов'язати прокуратуру Рівненської області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.07.2015 по 06.06.2016 включно та відповідно до ст.81 Закону №1697-VII, з урахуванням вже здійснених виплат за цей період, та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу; зобов'язати прокуратуру Рівненської області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 07.06.2016 по дату фактичного поновлення на посаді, виходячи з розрахунку середнього заробітку відповідно до ст.81 Закону №1697-VII, та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу; стягнути з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 50000,00грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Суд першої інстанції перевіривши на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України прийняття оспорюваних наказів, прийшов до висновку про те, що при їх прийняті відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, та з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" березня 2017 року в частині визнання протиправними та скасування наказів Прокуратури Рівненської області щодо звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано накази Прокуратури Рівненської області від 13.05.2016 №441 та від 06.06.2016 №533 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації Прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України з 07.06.2016 року. Зобов'язано Прокуратуру Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.06.2016 року по день фактичного виконання рішення суду у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року. В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації прокуратури Рівненської області.
Наказом Генерального прокурора України від 15.07.2015 №53ш зазначену посаду скорочено, а тому 26.10.2015, в силу вимог ст.49-2 КЗпП України, позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури з 28.12.2015 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України
Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, наказом прокурора Рівненської області від 13.05.2016 №441 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, та виплатою компенсації за невикористані дні відпустки за періоди з 10.07.2014 по 09.07.2015 в кількості 13 календарних днів та з 10.07.2015 по 13.05.2016 в кількості 38 календарних днів.
Вважаючи, що оспорювані накази є протиправними, а заробітна плата, за період з 15.07.2015 по 06.06.2016 включно, повинна була нараховуватись прокуратурою Рівненської області виходячи з посадових окладів, передбачених ст.81 Закону №1697-VII, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем взагалі не було запропоновано позивачці жодної з посад, передбачених у новому штатному розписі прокуратури Рівненської області. На день звільнення позивачці було наголошено про відсутність вакансій в апараті прокуратури області та про те, що вакансія на яку вона погодилась запропонована іншому працівнику, який, як вони вважають, має переважне право на залишенні на роботі.
Відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивачки, не запропонував їй іншу посаду, в тому числі і за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки). Крім того, доказів ознайомлення ОСОБА_1 з такими переліками відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Також судом встановлено, що в період між попередженням позивача про звільнення із займаної посади до самого звільнення існували вакантні посади у новостворених відділах прокуратури Рівненської області та проводився добір працівників для їх зайняття, загалом було прийнято з часу попередження позивача про звільнення до її фактичного звільнення понад 100 працівників, а відтак існувала можливість для працевлаштування позивача, яку роботодавець не реалізував.
Таким чином, вирішуючи питання про звільнення позивачки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не вжив передбачених законодавством заходів для її працевлаштування, чим порушив встановлений порядок звільнення працівника.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 Кодексу, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
В даному випадку відповідачем не враховано, що позивач має майже 16 років стажу роботи в органах прокуратури, за час роботи на посадах прокуратури Рівненської області до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, неодноразово заохочувалась керівництвом прокуратури Рівненської області, має класний чин старшого радника юстиції, була членом атестаційної комісії Прокуратури Рівненської області.
Обставина прийняття на вакантну посаду іншого працівника на підставі рішення суду про його поновлення на роботі не може впливати на вирішення питання про працевлаштування позивача ОСОБА_1 та бути підставою для її звільнення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача є незаконним, оскільки проведене прокуратурою Рівненської області як без визначених законом підстав так і в порушення встановленої процедури, а тому накази прокурора Рівненської області від 13.05.2016 року №441 та від 06.06.2016 №533 року є протиправними та підлягають скасуванню. Як наслідок підлягає до задоволення позовна вимога позивачки про поновлення її на роботі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції лише в частині поновлення на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації прокуратури Рівненської області, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції в цій частині та задовольнити її позовні вимоги поновивши її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України.
В обгрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не вжито передбачених законом заходів для повного захисту її прав, шляхом поновлення її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органах прокуратури України, тобто на аналогічній посаді з якої її звільнено (на посаді яка утворилася в результаті реорганізації).
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Ознак необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку, що судом попередньої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.
Також суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань розгляду листів, прийому громадян та доступу до публічної інформації прокуратури Рівненської області, оскільки згідно вимогам частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, позивач підлягає поновленню на попередній посаді, яку вона займала до незаконного звільнення, незалежно від наступних змін в організації підприємства, установи, які можуть бути самостійною підставою для звільнення працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року в частині поновлення на посаді у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Суддя М.М. Заїка