"24" травня 2017 р. м. Київ К/9991/56610/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
за участю судового засідання Шевчук П.О.,
особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест"
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року
у справі № 2а/1270/4001/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест"
до Луганська митниця
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (далі - позивач, ТОВ "Сталь-Інвест") звернулось до суду з позовом до Луганської митниці (далі -відповідач, митний орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 07 травня 2012 року № 27, № 28, якими товариству митним органом визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) із ввізного мита на суму 234254,46 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 46850,90 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року, в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Сталь-Інвест", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2012 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Луганської митниці та витребувано матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.
Через втрату матеріалів справи № 2а/1270/4001/2012 внаслідок захоплення будівлі Луганського окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року втрачену справу № 2а/1270/4001/2012 відновлено частково.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вантажно-митної декларації (далі - ВМД) від 21 червня 2011 року № 702000009/2011/007006 товариством здійснене митне оформлення товару "електропічний трансформатор ЕТЦП-10000/10-87 УХЛ4, 1990 року - 1 шт., трифазний, призначений для живлення дугових сталеплавильних електропечей ємністю 6Т…" (код товару УКТ ЗЕД 85042290000) на умовах вільної торгівлі з країнами СНД (а.с. 151 т. 1).
Документ, що підтверджує країну походження товару є сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 17 червня 2011 року № RUUA 1106000409, виданий Торгово-промисловою палатою м. Шахти Ростовської області РФ (а.с. 160 т. 1).
У ході проведеної митним органом невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сталь-Інвест", оформленої актом від 26 березня 2012 року № 0004/12/702000000/24190005, встановлено, що товариство безпідставно застосувало режим вільної торгівлі до імпортованого товару "електропічний трансформатор ЕТЦП-10000/10-87 УХЛ4, 1990 року - 1 шт., трифазний, призначений для живлення дугових сталеплавильних електропечей ємністю 6Т…", оскільки за наслідками верифікації (перевірка достовірності) ВМД, сертифікатів походження товару форми СТ-1 та інших документів, що були підставою для митного оформлення цього товару достовірно визначити країну походження товару неможливо. Цей висновок обґрунтований посиланням на те, що: згідно інформаційного листа виробника ВАТ "Холдингова компанія "Електрозавод" від 28 грудня 2010 року № 79-8156 при виготовленні імпортованого позивачем товару використовувалися комплектуючі, матеріали та запасні частини виробництва підприємств колишнього СРСР без будь - якого документального підтвердження цього факту; інформація, викладена у листі ВАТ "Холдингова компанія "Електрозавод" від 28 грудня 2010 року № 79-8156, стосується іншого товару, про що свідчить інформація щодо заводського номеру товару (1357810), наведена у Акті експертизі ТПП м. Шахти РФ 27 травня 2011 року № 1060000349, тоді як у графі 31 ВМД від 21 червня 2011 року № 702000009/2011/007006, оформленої щодо імпортованого позивачем товару, значиться заводський номер товару 1422606.
Відмова в задоволенні позову суду першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, обґрунтована посиланням на встановлені у ході перевірки обставин щодо неможливості достовірного визначення країни походження товару, а відтак відповідно до п. 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року, товар не може користуватися режимом вільної торгівлі на території України, якщо він не відповідає критеріям походження, встановленими цими Правилами.
Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 276 Митного кодексу України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин; далі - МК України) країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі
Згідно з зі ст. 285 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари режиму найбільшого сприяння або преференційного режиму визначаються на підставі положень цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.
Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках угод про вільну торгівлю було врегульовано положеннями Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів, підписаного 30 листопада 2000 року, ратифікованого Законом України від 20 вересня 2001 року № 2735-III, що набрав чинності 21 грудня 2001 року (далі - Правила).
Відповідно до п. 10 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній країні - Учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 2004 року, яка підписана також Україною та Урядом Російської Федерації, є необхідним подання митним органам країни ввозу сертифікату про походження товару форми СТ - 1, який надається разом з вантажною митною декларацією та іншими документами, необхідними для проведення митного оформлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 283 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності (бездоганності) сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.
Відповідно до п. 19 Правил та ч. 5 ст. 283 Митного кодексу України товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 цієї статті).
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У ході розгляду справи, позивач, на підтвердження своїх заперечень проти наданих митним органом доказів щодо невідповідності відомостей, наведених у сертифікаті, надав суду, крім іншого, Акт експертизі ТПП м. Шахти РФ від 30 травня 2011 року № 1060000354 про проведення експертизи імпортованого товариством товару "електропічний трансформатор ЕТЦП-10000/10-87 УХЛ4, 1990 року - 1 шт., трифазний, призначений для живлення дугових сталеплавильних електропечей ємністю 6Т…" із заводським номером товару 1422606, який також надавався митному органу піж час перевірки, як такий, що підлягають оцінці у сукупності з іншими доказам, але не встановлений та не перевірений судом.
Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, судами попередніх інстанцій виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору.
Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, під час вирішення спору судам слід врахувати, що неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками (ст. 284 МК України).
Пунктом 35 ст. 1 МК в редакції, чинній до 01 червня 2012 року, визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно з положеннями ст. 72 цього Кодексу митне оформлення розпочинається після подання митному орган у митної декларації, а також усіх документів для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 МК).
За змістом ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Якщо митний орган, прийнявши вантажні митні декларації, підтвердив (погодив) вказаний в декларації код імпортованого за товарною номенклатурою та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, за виключенням випадків, коли помилка у визначенні коду викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року, 18 вересня 2012 року, 04 листопада 2014 року (справи № № 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно).
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/4001/2012 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя Л.І. Бившева
Судді І.Я. Олендер
Т.М. Шипуліна